Ухвала суду № 73918318, 11.05.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4182/16-ц

Провадження № 2/461/73/18

УХВАЛА

про скасування заходів процесуального примусу

11.05.2018 року Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВІЕС Банк», третя особа – ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору,

встановив:

У провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВІЕС Банк», третя особа – ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року до третьої особи по справі - ОСОБА_5 було застосовано заходи процесуального примусу у виді накладення штрафу у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 528 (п’ятсот двадцять вісім) гривень 60 копійок.

10.05.2018 року ОСОБА_5 подала до суду письмове клопотання про скасування постановленої ухвали про накладення штрафу, мотивуючи клопотання тим, що нею виправлено допущені порушення, що стали підставою для застосування заходів процесуального примусу.

Представники позивача клопотання підтримали.

Згідно ч.6 ст.148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків.

Дослідивши клопотання та заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за можливе клопотання задоволити, при цьому зазначаючи наступне.

Як встановлено судом, третьою особою станом на сьогоднішній день припинені дії, що стали підставою для застосування до неї заходів процесуального примусу.

Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»)».

Суд відхиляє посилання третьої особи на те, що ухвалою від 21.03.2018 року було обмежено доступ ОСОБА_5 до правосуддя оскільки згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Метою застосування заходів процесуального примусу, у відповідності до ст.143 ЦПК України, є спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми якої гарантують кожному право звернення до суду вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).

Ухвалою суду від 21.03.2018 року було встановлено зловживання ОСОБА_5 своїми процесуальними правами, що полягало у неодноразовому оскарженні ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, за якою вже були прийняті відповідні рішення Апеляційним судом Львівської області.

При цьому, як видно з ухвал суду апеляційної інстанції, підстави відмови у відкритті провадження за апеляційними скаргами були одні і ті ж. Вказаний факт свідчить про те, що подаючи чергові апеляційні скарги ОСОБА_5 були достеменно відомі норми п.3 ч.1 ст.358 ЦПК України, що не пов’язано із не оплатою третьою особою судового збору, під час подачі апеляційних скарг, як зазначає ОСОБА_5

Порядок звернення особи до суду за судовим захистом чітко врегульований Цивільним процесуальним законодавством. Зокрема, подання учасником справи апеляційної скарги на рішення суду має відбуватись з дотриманням певних умов, визначених ЦПК України.

Процесуальні дії третьої особи носили систематичний характер, а тому були розцінені судом як такі, що вчиняються з метою перешкоджання судочинству і внаслідок яких, суд був позбавлений можливості належним чином розглянути справу по суті, у визначений процесуальним законодавством строк. Таким чином, зазначені в ухвалі від 21.03.2018 року обставини не можуть вважатися як обмеження доступу учасника судового провадження до правосуддя зі сторони суду.

Враховуючи наведене, а також те, що третя особа зобов’залась виправити допущені нею зловживання процесуальними правами, суд приходить до переконання, що застосовані до ОСОБА_5 заходи процесуального примусу слід скасувати, при цьому, звернувши увагу третьої особи на добросовісне, в подальшому, використання нею своїх процесуальних прав та виконання обов’язків, визначених ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 143, 148 ЦПК України, суд -

постановив:

Скасувати заходи процесуального примусу, застосовані до третьої особи ОСОБА_5 у виді штрафу в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 528 (п’ятсот двадцять вісім) 60 копійок.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.