Рішення № 73917898, 15.03.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-а/679/20/2018

Справа № 679/892/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

при секретарі Ясенчук С.Ю.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Юрчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Нетішин справу №679/892/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: 30100, АДРЕСА_1) до виконавчого комітету Нетішинської міської ради (адреса місцезнаходження: 30100, Хмельницька обл., м.Нетішин, вул.Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 05399231,) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до виконавчого комітету Нетішинської міської ради в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 18.07.2017 року, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.179 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржуваною постановою від 18.07.2017 року його незаконно та необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.179 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки, на думку позивача, склад адміністративного правопорушення за ст.179 КУпАП має місце лише у разі перебування особи на робочому місці у нетверезому стані. Водночас, при проведенні огляду ОСОБА_1 на предмет перебування у нетверезому стані не було дотримано встановленого законом порядку, відповідачем при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності не враховано надані позивачем пояснення з приводу того, що він не перебував на робочому місці у нетверезому стані.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав, просив його задоволити у повному обсязі та надав пояснення по суті справи, зокрема, зазначив, що він не перебував на робочому місці у нетверезому стані, а виявлені наркотичні речовини могли потрапити до його організму із медичними препаратами, які він вживає для покращення зору, оскільки має неодноразові травми очей, про що є відповідні записи у його медичні книжці.

Представник відповідача Юрчук Л.Є. в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позову відмовити та пояснила, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що він на розгляд адмінкомісії не надав жодного спростування, яке б могло довести його невинуватість чи спростувати докази наявні в матеріалах, які були надані на розгляд адмінкомісії, а саме протоколи про стан наркотичного сп'яніння.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

18.05.2017 року ДОП СП Нетішинського ВнП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Бабійчуком В.О. складено відносно ОСОБА_1 протокол у справі про адміністративне правопорушення №891711 від 18.05.2017 року, зі змісту якого вбачається, що 18.05.2017 року близько 07 год. 50 хв. у м.Нетішин по вул.Енергетиків на території ВП ХАЕС ОСОБА_1 прибув на своє робоче місце у стані наркотичного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.179 КУпАП.

19.05.2017 року інспектором СП Нетішинського ВнП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_5 складено відносно ОСОБА_1 протокол у справі про адміністративне правопорушення №891781 від 19.05.2017 року, зі змісту якого вбачається, що 19.05.2017 року близько 09 год. 15 хв. у м.Нетішин по вул.Енергетиків на території ВП ХАЕС ОСОБА_1 прибув на своє робоче місце у стані (алкогольного) наркотичного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.179 КУпАП.

За результатами розгляду вказаних протоколів та інших матеріалів справи 18.07.2017 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради винесено оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.179 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень.

19.07.2017 року зазначену постанову надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що на думку відповідача факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.179 КУпАП, підтверджується протоколами затримання за підозрою перебування в стані наркотичного сп'яніння №67 від 18.05.2017 року та №72 від 19.05.2017 року, довідками щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Крім того, в постанові вказано на те, що ОСОБА_1 на засіданні адміністративної комісії з'явився, факт вчинення ним адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що наркотичних речовин не вживає, а своє затримання вважає наслідком неприязних стосунків із адміністрацією підприємства, довідок та висновків щодо спростування факту вживання наркотичних речовин ОСОБА_1 комісії не надав. На підставі наведеного, відповідач вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.179 КУпАП.

Зі змісту наявної в матеріалах справи довідки КЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин» щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що 19.05.2017 року о 09 год. 15хв. у вказаному медичному закладі лікарем проведено медичний огляд позивача, за результатами якого встановлено, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не виявлено та вказано інший рукописний текст, зміст якого є незрозумілим.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Практика Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ), зокрема рішення від 08.02.2001 року у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 року у справі «Лавенте проти Латвії» показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» ЄСПЛ в своєму рішенні від 06 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації №R (91) 1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням наведеного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За ч.1 ст.179 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані, що тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається у розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебуванні на роботі в нетверезому стані.

КУпАП в ряді інших статтей відрізняє поняття нетверезого стану від стану наркотичного або іншого сп'яніння. Зокрема, ст.172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

З урахуванням наведеного та зважаючи на зміст ч.1 ст.179 КУпАП, щодо визначення об'єктивної сторони правопорушення як «розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій)», суд приходить до висновку, що до передбаченої ч.1 ст.179 КУпАП адміністративної відповідальності за перебування на роботі в нетверезому стані може бути притягнута особа, нетверезий стан якої виник у зв'язку з розпиванням пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тобто з алкогольним сп'янінням. При цьому, на думку суду, вживання особою наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів на виробництві, а також перебування особи на робочому місці в стані наркотичного чи іншого сп'яніння (крім алкогольного сп'яніння) не охоплюється об'єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.179 КУпАП.

Згідно з п.3.10,12-16,19 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, огляд у закладах здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, предметом лабораторного дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічного середовища.

Відповідно до п.15 Розділу 3 Інструкції, відібрання зразків біологічного середовища та проведення з ними лабораторних досліджень в ході проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я є необхідним для максимально об'єктивного та неупередженого винесення остаточного висновку огляду пацієнту, для встановлення діагнозу та складення акту медичного огляду проведення.

Зі змісту наявної в матеріалах справи довідки КЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що 19.05.2017 року о 09 год. 15хв. у вказаному медичному закладі лікарем проведено медичний огляд позивача, за результатами якого встановлено, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не виявлено.

При цьому, зазначена медична довідка не містить висновку лікаря про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного або іншого сп'яніння.

Разом з тим, інші докази, які покладено в основу висновку відповідача про перебування позивача в нетверезому стані на робочому місці, на думку суду, не дають підстав для однозначного висновку про те, що ОСОБА_1 перебував на робочому місці в нетверезому стані, тобто стані алкогольного сп'яніння, і його стан не було викликано впливом інших медичних препаратів, які він вживає для лікування зору, як на цьому наполягав позивач.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту ст.280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дії суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності при відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність події, складу адміністративного правопорушення і винність особи у його вчиненні, не можуть вважатися правомірними та порушують принцип презумпції невинуватості, визначений статтею 62 Конституції України. Будь-які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що відповідач при розгляді щодо позивача справи про адміністративне правопорушення не врахував вищевикладені обставини та не надав їм належної оцінки, не звернув увагу на допущені порушення, не пересвідчився у доведеності вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення.

Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок обґрунтовували правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, постанова від 18.07.2017 року, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.179 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає скасуванню в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.179 КУпАП, а провадження по справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.7, 179, 247, 251, 252, 280, 293 КУпАП, керуючись ст.ст.1, 2, 9, 72, 77-78, 90, 99, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: 30100, АДРЕСА_2) до виконавчого комітету Нетішинської міської ради (адреса місцезнаходження: 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 05399231,) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволити.

Скасувати постанову від 18.07.2017 року, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.179 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Нетішинський міський суд протягом десяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Б.І. Базарник