Вирок № 73917605, 10.05.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5452/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі колегії суддів : головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Глинської Д.Б.

ОСОБА_2

при секретарі Пірко Д.А.

за участю прокурора Щербакова О.В.

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201350050003902 від 29.10.2013 р. про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр.України, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого,

-за ч.5 ст.191 КК України

у с т а н о в и в

ОСОБА_4, працюючи на посаді генерального директора ВАТ «Сортнасіннєовоч», що знаходиться за адресою: пр. Чорновола, 45а/13 у м.Львові, будучи службовою та матеріально-відповідальною особою, уповноваженою статутом здійснювати оперативне керівництво та організацію поточної діяльності вказаного Товариства, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_5 та всупереч інтересів ВАТ «Сортнасіннєовоч», маючи умисел на розтрату майна вказаного Товариства, 01.12.2008р. уклав від імені ВАТ «Сортнасіннєовоч» із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу 12/100 частини нежитлового приміщення, а саме картоплесховища загальною площею 402, 3 м2, що знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 4 у селі Малехів Жовківського району Львівської області та у подальшому, усвідомлюючи, що кошти у сумі 195 788 грн., які згідно п.3.2 вищевказаного договору покупець ОСОБА_5 повинна була перерахувати на банківський рахунок ВАТ «Сортнасіннєовоч», на вищезазначені банківські рахунки товариства не поступили та у бухгалтерському обліку дана операція не проведена, 31.03.2009р. підписав акт прийому передачі вищевказаного нежитлового приміщення, тим самим підтвердивши факт виконання умов договору покупцем ОСОБА_5 щодо сплати вищезазначеної суми коштів та відсутність буди-яких майнових вимог та претензій до покупця з даного приводу, що призвело до розтрати майна ВАТ «Сортнасіннєовоч» у розмірі 195 788 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що при укладенні 01.12.2008р. від імені ВАТ «Сортнасіннєовоч» із ОСОБА_5 договору купівлі-продажу 12/100 частини нежитлового приміщення, а саме картоплесховища загальною площею 402, 3 м2, що знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 4 у селі Малехів Жовківського району Львівської області жодних порушень чинного законодавства не допустив , рішення про продаж приміщення приймали збори акціонерів , кошти згідно вищевказаного договору покупець ОСОБА_5 перерахувала на банківський рахунок ВАТ «Сортнасіннєовоч».

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення доведена дослідженими у судовому засіданні доказами:

-показаннями представника потерпілого ОСОБА_6 про те, що 01.12.2008р. ОСОБА_4, будучи генеральним директором ВАТ «Сортнасіннєовоч», уклав від імені Товариства із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу 12/100 частини нежитлового приміщення, а саме картоплесховища загальною площею 402, 3 м2, що знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 4 у селі Малехів Жовківського району Львівської області .Згідно договору покупець ОСОБА_5 повинна була перерахувати на банківський рахунок ВАТ «Сортнасіннєовоч» суму коштів, вказану в договорі, однак на банківські рахунки Товариства кошти не поступали та у бухгалтерському обліку дана операція не проведена. Незважаючи на це , ОСОБА_4 31.03.2009р. підписав акт прийому-передачі вищевказаного нежитлового приміщення, тим самим підтвердивши факт виконання умов договору покупцем ОСОБА_5 щодо сплати вищезазначеної суми коштів та відсутність буди-яких майнових вимог та претензій до покупця з даного приводу. Незаконними діями ОСОБА_4 було заподіяно шкоду Товариству на суму 195 788 грн. На даний час спірне приміщення повернуто у власність Товариства.

-показаннями свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні про те, що вона працювала у ВАТ «Сортнасіннєовоч» у 1997-2011 рр на посаді комірника .У її обов»язки входила видача товару і його збереження. Накладні про видачу товару підписували ОСОБА_4В,як керівник підприємства, та головний бухгалтер. Прізвище ОСОБА_5 їй відомо, однак не пам»ятає фактів надходження коштів на рахунок ВАТ від неї за отриманий товар .

-показаннями свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні про те, вона що працювала у ВАТ «Сортнасіннєовоч» з 1994 по 2010 рр.на посаді бухгалтера . Свідкові відомо про укладений між ВАТ та ОСОБА_5 договір придбання останньою приміщення картоплесховища.Свідок особисто бачила договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі. Однак, яким чином був проведений розрахунок по договору їй невідомо. ОСОБА_9 - головний бухгалтер часто давала їй доручення по перерахунку коштів ВАТ. Що це були за кошти і чого саме вони стосувались вона не знала. Зокрема, запис про те, що перерахування коштів здійснено через ОСОБА_5. , вона зробила за дорученням головного бухгалтера ОСОБА_9 . Чи діяла в цьому випадку ОСОБА_9 законно і чиє доручення виконувала свідкові невідомо.

-свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні ствердила , що працювала у ВАТ «Сортнасіннєовоч» в період 1998-2010 рр на посаді бухгалтера. Бачила копію договору купівлі-продажу приміщення картоплесховища, за яким таке було придбано у Товариства ОСОБА_5 . По цій угоді кошти начебто поступали від імені ОСОБА_5 у 2009 році , однак їй невідомо,як саме надходили ці кошти і чи був проведений повний розрахунок.

-свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що працювала на ВАТ «Сортнасіннєовоч» з 1981 року Керівник ВАТ ОСОБА_4 наказав їй і працівнику ОСОБА_12 скласти акт про знесення картоплесховища ,як такого, що затоплене і непридатне до використання. Після цього у БТІ були перероблені документи з приміщення цибулесховища на картоплесховище. ОСОБА_4 не пояснював для чого робились ці маніпуляціїї. Однак, пізніше з‘ясувалось, що він приміщення колишнього цибулесховища, а потім по документах картоплесховища , продав своїй же невістці – ОСОБА_5 Загальні збори акціонерів чи членів колективу, а також членів ОСОБА_13 ради ВАТ, куди вона входила як голова ОСОБА_13 , з цього приводу не проводились. ОСОБА_4 оформив договір купівлі-продажу приміщення поза бажанням і волею колективу. Їй і ОСОБА_12 наказав до укладення договору оформити протокол засідання спостережної ОСОБА_13 про надання згоди на відчудження приміщення , яке фактично не відбувалось. Протокол засідання спостережної ради підписала вона за себе і за ОСОБА_12 Платіжки від імені ОСОБА_5 – це розрахунок ніби то за отримане насіння, а не по договору купівлі-продажу. Фактично ці кошти, які виписані на ім‘я ОСОБА_5 - це кошти з інших перерахувань клієнтів ,які розраховувались з підприємством за отримане насіння готівкою. ОСОБА_5 жодних коштів по договору купівлі-продажу приміщення не перераховувала.

-свідок ОСОБА_9 показала, що працювала у ВАТ «Сортнасіннєовоч» на посаді головного бухгалтера. Орієнтовно у червні-липні 2009 року побачила документи на відчудження картоплесховища, у договорі була зазначена нижча ціна приміщення від фактичної .Від імені ВАТ договір підписав ОСОБА_4 ,а приміщення продав своїй невістці ОСОБА_5 Кошти за це приміщення від ОСОБА_5 фактично не поступали. Оскільки інколи клієнти ВАТ привозили за придбаний товар - насіння кошти готівкою, такі були оформлені платіжками у виді поступлення коштів від ОСОБА_5 як розрахунок оплати за насіння. Таку вказівку це дав їй як головному бухгалтеру ОСОБА_4 Фактично спірне приміщення було передано ОСОБА_5 безкоштовно . Свідок також зазначила, що являлась акціонером ВАТ, однак стверджує, що зборів акціонерів , де б вирішувалось питання про згоду на відчудження спірного приміщення, не проводилось. ОСОБА_4, будучи керівником ВАТ підписував договір купівлі-продажу без згоди на це акціонерів Товариства.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні ствердила, що ОСОБА_4 є вітчимом її чоловіка. ОСОБА_14 працювала на ВАТ «Сортнасіннєовоч» . Пізніше вирішила придбати приміщення картоплесховища для власної приватної діяльності. Це було узгоджено з ОСОБА_4 Як саме це оформлялось вона не цікавилась. Однак, кошти за приміщення по договору купівлі-продажу особисто готівкою передавала головному бухгалтеру ОСОБА_9 і повністю розрахувалась за придбане приміщення. Чому такі кошти оформлялись по платіжках як плата за насіння їй невідомо.

Суд критично оцінює вказані пояснення свідка, вважає, що такі не відповідають дійсним обставинам справи , оскільки суперечать показанням інших свідків. Окрім цього , свідком ОСОБА_5, як з‘ясовано у судовому засіданні ,спірне приміщення повернуто в розпорядження ВАТ «Сортнасіннєовоч», однак нею не ставилось в порядку ЦПК питання про повернення їй начебто сплачених за нього коштів.

-ОСОБА_6 протоколу №1 загальних зборів акціонерів від 30.04.2008 р. та наказу №10 від 30.04.2008 р. видно, що ОСОБА_4 обраний генеральним директором Товариства та приступив до виконання своїх обов»язків з 30.04.2008 р.

-Статутом ВАТ «Сортнасіннєовоч» ,з якого вбачається , що генеральний директор ВАТ вправі укладати фінансові угоди за погодженням ОСОБА_13 Товариства,

-договором купівлі-продажу частини нежитлових будівель і споруд від 01.12.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Жовківського нотаріального округу ОСОБА_15Я, за яким ВАТ «Сортнасіннєовоч» , від імені якого діяв генеральний директор ОСОБА_4 продало ,а ОСОБА_5 купила приміщення картоплесховища, позначеного в технічній документації «Е-1» загальною площею 402,3 кв.м. ,яке знаходиться на вул. Вокзальній ,4 смт. Малехів Жовківського району Львівської області, за 195 788 грн. У договорі зазначається, що ОСОБА_4 при укладенні договору надав протокол зборів акціонерів від 30.04.2008 р. та протокол засідання ОСОБА_13 ради товариства №5 від 14.08.2008 р. про відчудження вказаного приміщення.

-із ОСОБА_12 з реєстру прав власності на нерухоме майно за №21026747 від 24.11.2009 р. видно, що приміщення картоплесховища пл. 402,3 кв.м. перебуває у власності ВАТ «Сортнасіннєовоч»,

-протоколом №5 від 14.08.2008 р. засідання ОСОБА_13 ради ВАТ «Сортнасіннєовоч», з якого вбачається, що спостережна рада Товариства дала згоду на відчудження приміщення картоплесховища, що знаходиться в с.Малехів вул. Вокзальна 4 . У судовому засіданні встановлено, що такий протокол не відповідає дійсності, оскільки засідання ОСОБА_13 фактично не проводилось і таке питання не обговорювалось, що ствердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_11

-висновком технічної експертизи №6\509 від 15.08.2014 р. стверджується, що відтиск печатки на протоколі засідання ОСОБА_13 від 14.08.2014 р. №5 зроблений печаткою ВАТ «Сортнасіннєовоч»

-висновком додаткової почеркознавчої експертизи від 21.01.2015 р. стверджується, що протокол засідання ОСОБА_13 про надання дозволу на відчудження приміщення картоплесховища від 14.08.2009 р. підписаний головою ОСОБА_13 ради ОСОБА_11 від свого імені та імені ОСОБА_16 ,що свідок ОСОБА_11 ствердила у судовому засіданні

-даними про рух коштів на банківському рахунку ВТ «Сортнасіннєовоч» , т.2 а.с.91-250, т.3 а.с.23-33\, з яких вбачається, що у період часу із 29 серпня 2008 року по 26 лютого 2009 року головний бухгалтер ВАТ «Сортнасіннєовоч» ОСОБА_17 вносила у бланки заявок дані щодо переказу готівки на банківські і рахунки вказаного товариства, а саме №260030060731, відкритий у ЛФ ВАТ «Укрексімбанк» ,та №2600404959820, відкритий у АКІБ «Укрсиббанк», завідомо неправдиві відомості, а саме, що платежі по вказаних заявках та за згаданий період, які насправді надходили від виручки за продаж насіння, проводились від імені платника ОСОБА_5.

Про те, що це не відповідало дійсності ствердила у судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_17

-матеріалами інвентаризації по ВТ «Сортнасіннєовоч» та аудиторським звітом від 09.01.2010 р., з яких вбачається, що вартість приміщення картоплесховища пл. 402,3 кв.м. становила на момент відчудження 1 023854 грн, фактично відчудження оформлено по ціні 195 788 грн.\ т.4 а.с.74-154\

-рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 31.05.2013 р. \ т.5 а.с.31-36\ ,залишеним без змін Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення картоплесховища пл. 402,3 кв.м. від 14.08.2008 р. та таке повернуто у власність ВАТ «Сортнасіннєовоч» з тих підстав, що відчудження відбулось по суттєво заниженій вартості, особі, яка перебувала у родинних стосунках із керівником Товариства, без зворотньої економічної вигоди для Товариства ,всупереч інтересам Товариства,

-актом прийому передачі №1 від 31.03.2009 р. ,згідно якого продавець –ВАТ «Сортнасіннєовоч» виконав умови договору від 14.08.2008 р. та передав об‘єкт відчудження покупцю –ОСОБА_18, а та в свою чергу прийняла такий об‘єкт . ОСОБА_19 підписаний ОСОБА_4 та ОСОБА_18 Г.О.\т.4 а.с.29\

-згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2014 р., залишеної без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 25.07.2014 р. ОСОБА_17 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а саме за внесення у бланки заявок на переказ готівки у філію ВАТ «Укрексімбанк» від імені ОСОБА_5 завідомо неправдивих відомостей про те, що платіж по вказаних заявках проводився через ОСОБА_5

-протоколом огляду документів від 05.09.2014 р. та постановою від 05.03.2015 р. \т.3 а.с.162\ про визнання речовими доказами матеріалів , на підставі яких оформлявся договір купівлі-продажу приміщення картоплесховища ВАТ «Сортнасіннєовоч» та документи про рух коштів ВАТ «Укрексімбанк» та АКПБ «Укрсиббанк» по ВАТ «Сортнасіннєовоч».

-заявою про вчинення кримінального правопорушення від 25.10.2013 р. керівника ПрАТ «Сортнасіннєовоч» ОСОБА_20 до Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л\о .

Як доказ обвинувачення прокурором зазначено письмовий доказ - висновок експерта - почеркознавця від 15.08.2014 р. \ т.2 а.с.59-64\,щодо неможливості дати висновок по підписах осіб у протоколі засідання спостережної ради ВАТ «Сортнасіннєовоч» .ОСОБА_19 письмовий доказ суд вважає неналежними, оскільки такий жодним чином не підтверджує наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, і не має значення для даного кримінального провадження.

Також суд вважає неналежними доказами ,що заявлені стороною обвинувачення , копії матеріалів кримінальної справи №12013150060002208 \т.5 а.с.37-59\,оформлені протоколом огляду \т.3 а.с. 160-163\,оскільки стороною обвинувачення не конкретизовано , які саме письмові докази із вказаних матеріалів є доказами у даному кримінальному провадженні.

За клопотанням сторони захисту досліджені:

-ухвала Галицького районного суду м. Львова від 03.06.2014 р. про надання тимчасового доступу до речей та документів та протокол від 04.07.2014 р. ;

- ухвала Галицького районного суду м. Львова від 29.08.2014 р. про надання тимчасового доступу до речей та документів та протокол про їх вилучення ;

-доручення оперативному підрозділу на проведення розшукових дій від 26.09.2014 р.

-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 03.06.2014 р.

ОСОБА_19 письмові докази суд вважає неналежними, оскільки такі жодним чином не підтверджують наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, а є лише процесуальним оформленням окремих слідчих дій.

Супровідний лист ПП «Автомобіль ОСОБА_14» про направлення висновку спеціаліста №22 від 24.11.2008 р. про проведення будівельно-технічного дослідження для визначення вартості приміщення картоплесховища, що у с.Малехів, вул. Вокзальна 4, а також остання сторінка копії такого висновку на звороті \т.2 а.с.34\ ,який сторона захисту визначила як письмовий доказ у справі ,суд вважає недопустимим доказом ,оскільки в матеріалах кримінального провадження маються лише копія супровідного листа , не зазначено номер та наявність ліцензіі спеціаліста на виготовлення висновків , відсутній повний текст оригіналу висновку та документи, на підставі яких такий висновок зроблений.

Обвинуваченням інкриміновано ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення ,передбаченого ч.5 ст.191 КК України ,як вчинення розтрати майна, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинену в особливо великих розмірах.

Ч.3 ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення ,зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв‘язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» ,якщо норми Кримінального Кодексу України при кваліфікації злочинів, зокрема ,передбачених ст.191 КК України містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то при кваліфікації кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Відповідно до змісту ст.5 КК України суд вважає за необхідне при визначенні кваліфікації дій обвинуваченого застосовувати закон ,що поліпшує становище особи, а тому при визначенні розміру шкоди , виходить із розміру соціальної пільги, що діє на момент постановлення вироку.

Станом на 01.05.2018 р. розмір такої податкової соціальної пільги становить 881 грн. Відтак, сума заподіяних злочином збитків, яка вказана у обвинуваченні, менш як у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум\розмір податкової соціальної пільги\.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.5 ст.191 КК України ,виходячи із кваліфікуючої ознаки - заподіяння особливо великої шкоди \ яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян\ .

Однак, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст.191 КК України як розтрату майна ,яке перебувало у віданні особи , шляхом зловживання нею своїм службовим становищем.

При обранні покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого та відсутність майнових претензій у потерпілого, та вважає, що йому слід обрати покарання в межах санкції інкримінованої статті.

Обставини, які пом‘якшують покарання обвинуваченому, передбачені ст.66 КК України – це відсутність попередніх судимостей та похилий вік обвинуваченого.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України –відсутні.

Відповідно до вимог до ч.5 ст.74, п.3 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_4 слід звільнити від відбування покарання у зв‘язку із закінченням строків давності .

Із обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути в дохід держави вартість проведених експертиз № №6\509 від 15.08.2014 р. в сумі 393,12 грн. та №4904 від 21.01.2015 р. в розмірі 3848,00 грн.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України та обрати покарання у виді 3\трьох \років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади , пов‘язані із виконанням адміністративних функцій ,на строк 3\три\роки .

ОСОБА_4 звільнити від відбування основного та додаткового покарання у зв‘язку із закінченням строків давності .

Речові докази залишити при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави вартість проведених експертиз в розмірі 4241 \ чотири тисячі двісті сорок одну \ грн. 12 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом тридцяти днів.

Суддя ОСОБА_1

ОСОБА_21

ОСОБА_2