Рішення № 73917230, 11.05.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8304/17

Провадження №2/442/477/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої судді - Курус Р.І.,

з участю секретаря судового засідання - Тацишин Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 17089,79 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 31.03.2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 1100 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, взятих на себе зобов'язань відповідач не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2017 року становить 17089,79 грн., і яка складається з заборгованості за кредитом 1090,49 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 11909,31 грн., 2800 грн. заборгованість за пенею та комісією; штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 789,99 грн.

Процесуальні дії вчинені судом.

28.11.2017 року направлено запит до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача, що містяться в картотеці реєстраційного обліку, відповідь на який судом отримано 14.12.2017 року.

14.12.2017 року провадження в зазначеній справі відкрито, призначено судове засідання на 23.01.2018 року.

23.01.2018 року судове засідання відкладено за клопотання відповідача на 16.02.2018 року.

14.02.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

16.02.2018 року підготовче судове засідання відкладено для надання можливості позивачу надати відповідь на відзив на 01.03.2018 року.

01.03.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.03.2018 року підготовче судове засідання відкладено для надання можливості відповідачу ознайомитись з доводами викладеними у відповіді на відзиві на 15.03.2018 року.

15.03.2018 року проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2018 року. Крім того, відповідачем надано письмові пояснення щодо відповіді на відзив.

13.04.2018 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 про надання можливості подати докази судове засідання відкладено на 11.05.2018 року, про що належним чином повідомлено учасників справи.

Доводи учасників справи.

Позивач в судове засідання на 11.05.2018 року не з’явився, однак при подачі позову, представником ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 було подано клопотання про розгляд справи у їхній відсутності та підтримання позовних вимог.

У поданій відповіді на відзив, позивач зазначає, що при оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою, яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифами складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Вказують також на те, що ними подана копія анкети – заяви на двох сторінках від 31.03.2014 року, якої чітко вбачається інформація про персональні дані, адресу проживання та інші відомості необхідні для отримання кредитної картки, яка заповнювалась відповідачем особисто, а від так відповідач особистим підписом висловив згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна 55 днів». Крім того, до матеріалів справи долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів» з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку в розмірі 30,00% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору. Наголошують на тому, що відповідач отримав кредитну картку №5168755356043345, яка має строк дії до останнього дня місяця 09.2017 року. Згодом, повторно відповідач (з метою перевипуску карти) отримав кредитну картку №5168755366157432, яка має строк дії до останнього дня місяця 10.2017 року. Щодо правомірності стягнення пені, посилаються на ст. 611 ЦК України та «2.1.1.12.6.1» Умов та Правил надання банківських послуг що, у разі виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, розмір якої зазначається в Тарифах. Крім того, договором також було передбачено, що уразі порушення Позичальником термінів платежів по будь – якому з грошових зобов’язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою «500» грн. + «5» % від заборгованості за кредитом. Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. «2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Звертають увагу суду і на те, що відповідач до певного часу належним чином виконував зобов’язання по кредиту, знав про умови кредитування, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності в частині стягнення пені.

Відповідач в судове засідання призначене на 11.05.2018 року не з’явився, причин неявки не повідомив. Про час, місце та дату судового засідання відповідач належним чином повідомлявся за встановленою згідно вимог п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України адресою місця проживання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності.

У відзиві, поданому 14.02.2018 року та поясненнях від 15.03.2018 року, відповідач не погоджується, зокрема з розрахунком заборгованості за договором №б/н від 31.03.2014 року, а саме вказує, що нарахування відсотків, пені за 2014 рік здійснено 42 рази, за 2015 рік – 45 разів, за 2016 рік – 23 рази, а за 2017 рік – 16 разів. Крім того, зазначає, що при підписанні заяви – анкети разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» йому не було роз’яснено про наявність документів розміщених на сайті банку. Копії заяви йому не було вручено. Звертає увагу суду на позовну давність в один рік, зокрема щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).

Стислий виклад обставин встановлених судом.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вимогами ст. ст. 13, 76 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 31.03.2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до Анкети заяви, з пам’яткою клієнта про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», Правил користування платіжною карткою та «Тарифами Банку», на підставі якого відповідач отримав кредитну карту відповідно до Тарифів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту із його складовими частинами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2017 року становить 17089,79 грн., і яка складається з заборгованості за кредитом 1090,49 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 11909,31 грн., 2800 грн. заборгованість за пенею та комісією; штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 789,99 грн.

Позиція суду.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ними договір, що підтверджується підписом у заяві.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 31.03.2014 року та виписки по картковому рахунку, відповідач фактично скористався лімітом кредитування.

Заборгованість нарахована з урахуванням положень ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов’язанням.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем порушено умови кредитного договору, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Так, умовами даного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний сплачувати заборгованість за кредитом і проценти за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено договором. Однак, такого свого обов’язку відповідач не виконував.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов’язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами у строки, в розмірі та в валюті, визначеними в кредитному договорі.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов’язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

При цьому, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 824,64 грн. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені, яка сплачується за кожен день прострочення, полягає в тому, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожним днем (місяцем) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) їх нарахування, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, а також принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізу норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, можна зробити висновок про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, можливість застосування як загальної, так і спеціальної позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. Заява сторони про застосування позовної давності може бути викладена як у письмовій, так і усній формі.

Разом з тим суд не повинен занадто формально ставитись до подання стороною заяви про застосування позовної давності, оскільки така заява може бути зазначена як позиція щодо задоволення певних позовних вимог, що також є заявою про застосування позовної давності.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, просить стягнути пеню, обчислену за період із 30 червня 2015 року по 30.09.2017 року.

Однак, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності у відзиві на позов в частині стягнення пені лише в межах річного строку позовної давності, зазначеного у пункті першому частини другої статті 258 ЦК України.

Отже, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання підлягає до часткового задоволення, а саме в межах річного строку, який обмежується останніми 12 місяцями (365 днів) перед зверненням позивача до суду, а саме за період з 27.11.2016 року по 27.11.2017 року в сумі 1100,00 грн.

На підставі наведеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором в сумі 14099,80 грн., і яка складається з заборгованості за кредитом 1090,49 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 11909,31 грн., 1100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір"з відповідача на користь позивача слід стягнути 1600 грн. понесених судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 509, 525-526, 534, 554, 599, 625, 1046-1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН-2530811970) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 31.03.2014 року в розмірі 14099,80 гривень (чотирнадцять тисяч дев’яносто дев’ять гривень 80 копійок ) та 1600 гривень (одна тисяча шістсот гривень) понесених судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11 травня 2018 року.

Суддя Курус Р.І.