Постанова № 73916842, 08.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/1326/18 Головуючий у 1-й інстанції Зарютін П.В.

Номер провадження 22-ц/778/1963/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2018 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2018 року Концерн «Міські теплові мережі» (далі Концерн «МТМ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2018 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність вимогам, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, та був наданий строк позивачу для усунення недоліків терміном п'ять днів, повідомлено про наслідки невиконання зазначеної ухвали судді.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2018 року позовну заяву Концерну «МТМ» визнано неподаною та повернута позивачеві.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, Концерн «МТМ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Залишаючи позовну заяву без руху, в ухвалі від 23 березня 2018 року суд першої інстанції посилався на те, що позивачем, зокрема, не надано попереднього розрахунку суми судових витрат, довіреність та підтвердження повноважень представника надана не в оригіналі, а її копія, не надані документи, які підтверджують, що особа, якою довіреність видана та підписана, займає відповідну посаду на час подання позову до суду та має відповідні повноваження на видачу довіреностей, також не надано оригіналу статуту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, витягу з ЄДРПОУ, документів, що підтверджують обрання на посаду генерального директора.

Визнаючи неподаною позовну заяву та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2018 року про залишення позовної заяви без руху у встановлений строк не виконані.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком судді суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

За приписами ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що 15.0-3.2018 року Концерн « Міські теплові мережі», від імені та в інтересах якої діяв на підставі довіреності Волков О.А. подав до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.

16.03.2018 року суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя постановлена ухвала про залишення позовної заяви Концерну « Міські теплові мережі» без розгляду.

На виконання ухвали суду від 16 березня 2018 року, у встановлений судом строк, позивач направив на адресу суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, зокрема, про те, що ним дотримані правила ЦПК на момент подачі позовної заяви.

Частиною 3 ст. 58 ЦПК України визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, або через представника.

Статтею 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представника мають бути підтвердженні довіреністю фізичної особи або юридичної особи. Довіреність юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Частиною 5 ст. 62 ЦПК України передбачено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, може бути засвідчена підписом судді.

Оригінал документів, зазначених у цій статті, копії з них засвідчені суддею, або копії з них засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Отже, ст. 62 ЦПК України не зобов'язує особу, яка підписала та подала від імені позивача - юридичної особи позовну заяву, надати оригінал довіреності, так само як і безумовний обов'язок судді засвідчувати копії документів.

Згідно вимог 5.27 Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації (ДСТУ 41563-2003), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів « Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

В обґрунтування свого права на підписання позовної заяви від імені юридичної особи, Концерну « Міські теплові мережі» представник у справі додав копію довіреності № 197/20-19 від 15.12.2017 року, завірену особистим підписом.

Як вбачається зі змісту вказаної довіреності, представник уповноважений представляти інтереси Концерну в усіх підприємствах, установах і організаціях, здійснювати представництво в судах загальної, адміністративної та господарської юрисдикції, з усіма правами, які надані позивачеві, відповідачеві, третій особі. Для цього йому надається право подавати позовну заяву, будь-які інші заяви, клопотання, розписуватися від імені Концерну « Міські теплові мережі» в межах цієї довіреності, здійснювати всі процесуальні дії, засвідчувати власним підписом копії документів, в тому числі за відсутністю печатки.

Таким чином висновок суду про те, що представнику позивача не надано право підпису позовної заяви, як і висновок про відсутність повноважень засвідчувати своїм підписом достовірність копії документів не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи ( крім електронних документів), які містять доні та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченої кропії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням доти такого засвідчення.

Як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви були додані засвідчені документи: статут Концерну «Міські теплові мережі», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з єдиного державного реєстру підприємців та організацій України, свідоцтво № 110301127 про реєстрацію платника податку на додану вартість, розпорядження № 1770к/тр від 04.07.2016 року про призначення генеральним директором Концерну « Міські теплові мережі» Грека О.С.

Проте, суддя першої інстанції на вищенаведені обставини справи уваги не звернув, в ухвалі суду від 23.03.2018 року про повернення позовної заяви нічого не йдеться про заяву позивача про усунення недоліків.

Висновок судді про те, що позовна заява не містить змісту позовних вимог та не зазначено докази на підтвердження кожної обставини, на яку посилається заявник, як на підставу своїх вимог, є необґрунтованим та суперечить нормам процесуального права.

Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України.

Крім того, згідно роз'яснень, викладених в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи у суді першої інстанції", подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Однак, суддя першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково повернув позовну заяву.

Окрім іншого, при ухваленні судового рішення у справі, колегія суддів також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, встановлене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

А тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, на переконання колегії суддів, підтвердились при її розгляді.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2018 року у цій справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.05.2018 року.

Головуючий Судді: