Ухвала суду № 73915090, 22.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/747/18

Провадження №2/263/924/2018

У Х В А Л А

22 березня 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

при секретарі Корольовій Н.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Маріуполі у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Інгаз» про стягнення суми боргу,

В С Т А Н О В И В:

05.02.2018 ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «Інгаз» про стягнення суми боргу. В обґрунтування вимог за позовом ОСОБА_3 позивач посилається на виконання договору з надання юридичних послуг, пов’язаних з представництвом інтересів підприємства у взаємовідносинах з Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя з приводу повідомлення-рішення №0000282342. Позивач стверджує, що наданні юридичні послуги у сумі 27765, 25грн не були сплачені відповідачем, у зв’язку з чим за згодою сторін, відповідно до ст.1053 ЦК України, вказана сума, з часу настання строку оплати за договором, визнана позикою. У зв’язку з чим, керуючись положеннями ст.ст.526, 530 ЦПК України, просить суд стягнути з відповідача суму боргу за позикою у розмірі 27765, 25грн.

22.03.2018 представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про забезпечення судових втрат відповідача, в обґрунтування якого він посилається на те, що ОСОБА_3 звернувся з позовом про стягнення з ДП «ІНГАЗ» суми боргу у розмірі 27765, 25грн на підставі сфабрикованих документів, з чого вбачається ознаки завідомо безпідставного позову та як наслідок, зловживання правом на позов. У зв’язку з чим просив суд зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення судових витрат позивача. Так, відповідачем наданий попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн, а також 27000 грн на проведення експертних досліджень, на вирішення яких буде поставлено щонайменше дев’ять питань, вартість дослідження за якими становить по 3000грн.

Позивач ОСОБА_3 заперечував з приводу забезпечення судових витрат відповідача, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість їх розрахунку. Одночасно, надав до суду клопотання про залучення для участі у розгляді справи, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - ОСОБА_4, оскільки остання була представником відповідача при укладанні договорів з ОСОБА_3 про надання юридичних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв’язку з цим, питання щодо забезпечення судових витрат підлягає вирішенню в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року, в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 135 ЦПК України суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). Суд може зобов’язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов’язані з відповідною процесуальною дією.

Відповідно до ч. 4 ст. 135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або

2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

ОСОБА_4 забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (ч. 5 ст. 135 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підстави, за наявності яких застосовується забезпечення судових витрат передбачені ч. 4 ст. 135 КПК України.

Зміст положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України підлягає застосуванню у разі беззаперечного встановлення ознак безпідставності позову або інших ознак зловживання правом, або ж позивач не має зареєстрованого місця проживання в Україні або майна.

У своїх доводах відповідач вказує на сфабрикованість документів поданих позивачем, тому вважає, що ОСОБА_3 подав завідомо безпідставний позов та зловживає правом на позов.

У справі предметом позову визначено суму боргу за договором позики, а підставою позову неналежне виконання умов договору.

Сфабрикованість документів, а саме їх фіктивність, не може бути розцінена судом як ознака завідомо безпідставного позову або зловживанням правом на позов, оскільки обставини фіктивності документів, на підставі яких на думку відповідача подано позов, підлягають встановленню під час розгляду справи, зокрема шляхом їх доведеності перед судом та у разі їх встановлення, є самостійною підставою для відмови у позові.

Отже підстави для застосування забезпечення судових витрат відсутні.

Крім того, до складу судових витрат, про забезпечення яких порушується питання у клопотанні, відповідач відносить витрати на проведення експертизи у розмірі 27000 грн., на обгрунтування чого зазначає, що останній вбачає необхідність проведення комплексної судової експертизи, на вирішення якої необхідно поставити щонайменше дев’ять питань, вартість яких становить по 3000 грн, кожне.

Разом із тим, доказів на підтвердження обставин на які посилається відповідач суду не надано, а також не заявлене саме клопотання про призначення такої експертизи.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності передбачених ч. 4 ст. 135 ЦПК України підстав для застосування забезпечення судових витрат відповідача, а розмір таких витрат не обґрунтований, слід дійти висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання позивача щодо залучення третьої особи по справі, суд враховує положення вимог ч.1 ст.53 ЦПК України якими регламентовано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справ або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні прав або обов’язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 обумовлені укладанням договору «позики за виконання юридичних послуг» за яким представником замовника – відповідача по справі, виступає ОСОБА_4, яка на той час обіймала посаду головного бухгалтера ДП «Інгаз», була засновником та співвласником підприємства, то остання підлягає залученню до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні позивача у справі, оскільки рішення по справі може створити зобов’язання останньої перд підприємством .

Керуючись ст. ст. 3, 53, 135, 137 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача – адвоката ОСОБА_2 про забезпечення судових витрат відповідача, - відмовити.

Клопотання позивача ОСОБА_3 про залучення третьої особи - задовольнити.

Залучити ОСОБА_4, що мешкає за адресою: м.Маріуполь пр-т. Будівельників буд.64 кв.33, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Роз’яснити сторонам, що відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.Л. Соловйов