Рішення № 73914564, 13.04.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11479/17

Провадження № 2/727/414/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Семенка О.В.

при секретарі Гончарук Н.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

та третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Інспекція Державного Архітектурного-будівельного контролю Чернівецької міської ради та ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні майном та приведення квартири у попередній стан,-

В с т а н о в и в:

20.11.2017 року ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовною заявою до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном та приведення квартири у попередній стан, посилаючись на те, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 2/3 частки квартири від 08.10.2014 року. Також співвласником даної квартири є її донька ОСОБА_6, якій належить 1/3 частки.

У серпні 2017 року її сусід ОСОБА_5, який є власником квартири АДРЕСА_2, розпочав ремонтні роботи власної квартири, однак в подальшому такий ремонт переніс реконструкцію квартири в цілому а також змінено її цільове призначення з житлового приміщення на комерційне.

З даного приводу вона неодноразово зверталась із заявами в компетентні органи, щодо незаконного проведення такої реконструкції квартири, на які отримані письмові відповіді із змісту яких вбачається, що порушень ДБН та вимог чинного законодавства не встановлено, у зв’язку з чим звернулась до суду із даним позовом з проханням усунути їй перешкоди у користуванні своїм майном, шляхом приведення квартири за № 2 по вул. Зарожанській за № 1А у м. Чернівці у попередній стан за рахунок відповідача.

Ухвалою судді від 21 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

12 грудня 2017 року від відповідача до суду надійшли заперечення на позов, в яких зазначає, що твердження позивача про порушення її прав як співвласниці двоквартирного будинку у результаті проведеною ним реконструкції власної квартири не відповідає дійсним обставинам справи. Так, 21 грудня 2016 року за договором дарування він набув право власності на квартиру АДРЕСА_3. У цій квартирі він зареєстрований та проживає. У серпні 2017 року у своїй власній квартирі він розпочав ремонт. Під час ремонту ним було переплановано дві кімнати, шляхом демонтажу не несучої перегородки між цими кімнатами. Його квартира знаходиться у двоквартирному будинку. Сусідка по квартирі ОСОБА_4 з часу як він почав робити ремонт постійно конфліктує з ним, скаржиться на нього у різні контролюючі органи, проте нічого протизаконного він не робив. Перепланування квартири він робив тільки у межах, не несучих стін, своєї квартири, несучі стіни будинку не зачіпав. Реконструкції, самочинного будівництва, підкопу фундаменту він не робив. Різними перевірками та комісіями, які обстежували його квартиру за зверненням ОСОБА_4, порушень вимог чинного законодавства не виявлено. Факту самочинного перепланування квартири не виявлено. Тому, просив відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

Провадження у даній справі було відкрито в порядку Цивільного процесуального кодексу України, що діяв до 15 грудня 2017 року.

У зв'язку з набранням чинності з 15 грудня 2017 року Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України», згідно Перехідних положень цього Кодексу, справи провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України, які діють з 15 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 18 січня 2018 року у відповідності до ст.ст.53-54 ЦПК України залучено до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: Інспекцію Державного Архітектурного-будівельного контролю Чернівецької міської ради та ОСОБА_3, яка є співвласницею квартири АДРЕСА_4.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала викладені обставини позовної заяви надавши аналогічні пояснення, просила відновити порушене право позивачки шляхом задоволення позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала позовні вимоги посилаючись на те, що відповідачем перепланування квартири зроблено тільки у межах не несучих стін своєї квартири, несучі стіни будинку не зачіпав, у зв’язку з чим вважає, що ніяким чином права позивачки він вчиненими ремонтними роботами не порушував, про що свідчить технічний висновок, виконаний експертом ОСОБА_7, про відповідність перепланування АДРЕСА_5 державним стандартам будівельних норм та правилам щодо необхідної стійкості, міцності та довговічності. При цьому сам позивач не оспорює відповідність квартири нормам ДБН та вимогам надійності її експлуатації. Також вважає за необхідне зазначити, що на даний час відповідач ОСОБА_5 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 та використовує її як житло. При цьому відповідачем отримано технічний паспорт та технічне заключення від 18 січня 2018 року про можливість реконструкції частини квартири АДРЕСА_6 під магазин. Згідно технічної характеристики квартири, яка частково реконструйована під магазин, вона є квартирою посімейного заселення, на даний час житлова площа складає 15,7 метрів квадратних. Площа нежитлових приміщень складає 39,35 квадратних метрів. Враховуючи, що позивачем не вказано в чому полягають перешкоди з боку відповідача у користуванні майном та яким саме майном, а також те, що органом контролю не виявлено порушень прав та інтересів позивача та не встановлено будь-яких перешкод для позивача, не доведено, що часткова реконструкція квартири, яка належить відповідачу на праві приватної власності, створює перешкоди для позивача, тому вважає, що позов в частині усунення перешкод не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 підтримала позов та просила його задовольнити.

Від заступника начальника третьої особи по справі - Інспекції Державного Архітектурного-будівельного контролю Чернівецької міської ради до суду надійшла заява від 07.02.2018 року про розгляд справи у відсутності представника інспекції, вирішення спору по суті залишає на розсуд суду. Одночасно проінформував суд про те, що Інспекцією ОСОБА_5 за виконання будівельних робіт з реконструкції квартири №2 під магазин на вул. Зарожанській, 1-А у м. Чернівцях без набуття права на виконання будівельних робіт, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Вислухавши думку сторін та третьої особи, їх пояснення, перевіривши їх доказами зібраними по справі суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом під час розгляду справи встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 2/3 частки квартири від 08.10.2014 року (а.с.9-10), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.11) являється позивачка ОСОБА_4 та її донька третя особа по справі - ОСОБА_3 якій належить 1/3 частки квартири на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.02.2014 року (№ справи 727/382/14-ц), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію та їх обтяжень (а.с.111) та свідоцтвом про зміну імені серії 1-МИ №010330 (а.с.112).

Відповідач ОСОБА_5 є власником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_7, загальною площею 58,60м2, житловою площею - 33,90м2 на підставі договору дарування квартири від 21.12.2016 року (а.с.108) та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.109). У цій квартирі позивач зареєстрований, що підтверджується довідкою КЖРЕП №5 (а.с.55).

У серпні 2017 року відповідачем ОСОБА_5 проведено реконструкцію власної квартири АДРЕСА_8 в магазин.

22.08.2017 року, позивачка звернулась в компетентні органи, щодо незаконного проведення відповідачем реконструкції квартири (а.с.13-14).

Відповідно до листа №К-3093 Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 06.09.2017 року та листа №К-378/18-1/153/17 Інспекції архітектурно-будівельного контролю від 19.09.2017 року - порушень ДБН та вимог чинного законодавства не встановлено. В той же час власника квартири №2 ОСОБА_5 попереджено про недопустимість вчинення самочинних будівельних робіт з реконструкції належної йому квартири, також роз’яснено порядок оформлення права на виконання будівельних робіт (а.с.19-21).

Позивачкою повторно було направлено звернення до компетентних органів з метою проведення перевірки та вжиття заходів реагування, так як у листопаді 2017 року, відповідач ОСОБА_5, на місці належної йому квартири відкрив будівельний магазин під найменуванням «Газда», також останній з своєї сторони розібрав паркан, який огороджував будинок №1-А по вул. Зарожанській в м. Чернівці та здійснив під’їзд та паркувальні місця для авто до магазину за рахунок тротуару та проїжджої частини дороги. (а.с.24-29).

28 грудня 2017 року головним державним інспектором Інспекції Державного Архітектурного-будівельного контролю Чернівецької міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення від 28.12.2017 року у присутності фізичної особи ОСОБА_8 про те, що за результатами позапланової перевірки, виявлено порушення реконструкції квартири №2 під магазин на вул. Зарожанській, 1-А у м. Чернівцях проведеної господарським способом ОСОБА_5 без набуття права на виконання будівельних робіт, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», за що передбачена відповідальність за ст. 96 ч. 5 КУпАП.

Постановою начальника Інспекції Державного Архітектурного-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 04 січня 2018 року на ОСОБА_8 визнано винним за ст. 96 ч. 5 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на нього у вигляді штрафу у розмірі 9350 грн.

28 грудня 2017 року Інспекцією Державного Архітектурного-будівельного контролю Чернівецької міської ради винесено припис. З метою усунення виявлених порушень зобов’язано відповідача привести об’єкт реконструкції на АДРЕСА_9 у відповідність до вимог чинного містобудівного законодавства в термін до 28 лютого 2018 року.

Відповідно до технічного висновку від 18.01.2018 р. експерта ОСОБА_7, встановлено відповідність перепланування АДРЕСА_5 державним стандартам будівельних норм та правилам щодо необхідної стійкості, міцності та довговічності.

Відповідачем отримано технічний паспорт від 18 січня 2018 року про можливість реконструкції частини квартири АДРЕСА_10 під магазин.

Згідно технічної характеристики квартири, яка частково реконструйована під магазин, вона є квартирою посімейного заселення, на даний час житлова площа складає 15,7 метрів квадратних. Площа нежитлових приміщень складає 39,35 квадратних метрів.

При здійсненні перепланування квартири відповідач не вийшов за межі будинку, втручань у несучі стіни будинку не вчинялись.

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу України (ЖКУ) - виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не потребується.

Відповідно до статті 4 ЖК України житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

У статтях 7 та 8 ЖК України зазначено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 ЖК України, тобто за рішенням виконавчого комітету обласної ради, правонаступником якого відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 24 липня 1995 року № 640/95 «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» є відповідні державні адміністрації.

Як роз'яснено в Листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 5/2-6 від 05.01.2001, перепланування житлових приміщень для розміщення в них офісів, контор, торгових організацій та для інших цілей непромислового характеру чинним законодавством не передбачено.

Житлові будинки і житлові приміщення призначаються відповідно до норм Житлового кодексу для постійного проживання громадян.

Використання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру чинним законодавством забороняється.

Переобладнання житлових приміщень для використання їх в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежилі, що регулюється ст.8 Житлового кодексу УРСР (5464-10) та постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 N 189 "Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання".

Згідно з СНіП 08.01-89 "Жилые здания" такі приміщення (приміщення громадського призначення) можуть бути розміщені в житлових будинках на першому, другому та цокольному поверхах і повинні мати входи і евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку та використовуватися за призначенням.

Крім цього, аналогічна інформація викладена в Листах Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 2-222/1301 від 06.03.2002 «Стосовно використання житлових приміщень не за призначенням» та № 561 від 28.01.2005, Міністерства житлово-комунального господарства від 01.04.2006 та від 12.05.2008 р. № 8/7-336.

Для зміни статусу приміщення повинно бути прийнято відповідне рішення про переведення приміщення житлового фонду в нежитловий, яке приймається виконавчим комітетом обласної або районної ради.

Вирішуючи справу по суті, слід зазначити, що спірна квартира, яка перебуває у власності відповідача частково реконструйована під магазин та є квартирою посімейного заселення, житлова площа складає 15,7 метрів квадратних, площа нежитлових приміщень складає 39,35 квадратних метрів.

Відповідачем на початку листопада 2017 року відкрито магазин будівельних матеріалів. Зазначені обставини підтвердженні письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи, а також відповідач самостійно у соціальних мережах зазначену інформацію публікує, що підтверджують ряд фото – доказів (а.с.30-31). Відповідач відкрито публікує зазначену інформацію та не оспорює її, також в судовому засіданні факт відкриття магазину відповідачем з листопада 2017 року не заперечувала і представник відповідача, а відповідно до положення ст. 70-82 ЦПК України, визначено, що обставини, що визнаються сторонами не потребують додаткового доказування.

Разом з тим, спірна квартира не переведена у встановленому законом порядку з житлового фонду в нежитловий.

Отже, спірне приміщення на момент розгляду справи має статус житлового.

Частиною 7 ст.319 ЦК України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Стаття 382 ЦК України встановлює, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Таким чином, одним з найважливіших прав власників житлового будинку, квартири є можливість власника використовувати квартиру або будинок для власного проживання або проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

В той же час, даному праву кореспондує обов'язок власника використовувати житло лише за цільовим призначенням, тобто неможливість використання житла для промислового виробництва та інших цілей, не пов'язаних з проживанням у ньому.

Пунктами 3 та 4 ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Також ч.2 ст.16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно досліджених наявних у справі доказів оцінених в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовується той факт, що з листопада 2017 року та на момент пред'явлення позову належне на праві власності відповідачу квартира реконструйована ним житлове приміщення квартири використовувалося та використовується всупереч його цільовому призначенню, а саме в якості магазинного приміщення в господарській діяльності відповідача без попереднього обов'язкового переведення квартири, як непридатної для проживання громадян, в нежиле приміщення у встановленому порядку та без дозволу інспекції ДАБК у м.Чернівці на реконструкцію та перепланування, а також без погодження з санепідемслужбою. Окрім цього, зазначені дії відповідача порушують право позивачки як співвласника квартири в спільному житловому будинку, так як відповідач використовуючи своє помешкання в господарській діяльності (магазин будівельних матеріалів), що є недопустимим у житловому приміщенні, та призводить до ряд незручностей для позивача - постійного шуму, заїзду та виїзду транспорту біля вікон позивачки, поставка та вивезення товару знову ж таки на спільному подвір'ї, продаж товарів, без відповідної пожежної сигналізації тощо.

Отже відповідно до ст.6, ч.2 ст.7 та ч.1 ст.8 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення можуть переобладнуватись для використання в інших цілях за рішенням виконкому обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках таке переведення може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у ч.2 ст.7 цього Кодексу.

Наявні ж заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на відсутність порушень прав позивачки або перешкод у вчинені користування нею власним майном в результаті здійсненою ним реконструкції квартири під магазин, так як перепланування відповідає державним стандартам будівельних норм та правилам щодо необхідної стійкості, міцності та довговічності, виконання припису, суд не приймає до уваги, так як обставини використання відповідачем своєї квартири для комерційної діяльності, що прямо заборонено приписами ст.6 Житлового кодексу УРСР та ч.1 ст.383 ЦК України, однак, нормам ч.1 ст.383 ЦК України чітко встановлює можливість використання власником квартири свого помешкання саме для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб, а не для будь-яких інших цілей, не пов'язаних з проживанням у ньому, зокрема, в якості офісного приміщення в господарській діяльності юридичної особи.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ст.41 КУ передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної'особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуют вними умовами захисту права власності.

Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь - яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Але, здійснюючи свої права, власник зобов’язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об’єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов’язків власник зобов’язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення

перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, в судовому засіданні достеменно встановлено факт відсутності втрати спірного приміщенням статусу житла шляхом його переведення до складу нежилих приміщень у порядку, встановленому чинним Житловим кодексом України, та обумовлене цим незаконне його використання відповідачем в інших цілях (для здійснення комерційної діяльності під магазин).

Згідно до ч. 1 ст. ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Способи захисту цивільних прав й інтересів судом визначені в ч. 2 ст. 16 ЦКУ. Позивачка обрала спосіб захисту як припинення дії, яка порушує її право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідно до вказаних способів захисту є відновлення порушеного права.

З огляду на встановлені обставини та правові положення, суд, дослідивши всі докази по справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні обставин справи, досліджених доказів, та доводів, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наявні достатні правові підстави для захисту прав позивача шляхом заборони відповідачеві використовувати квартиру АДРЕСА_11 в якості магазину в цілях комерційної діяльності, пов'язаної з продажу будівельних матеріалів, та зобов‘язання відповідача привести житлове приміщення квартири АДРЕСА_12 у попередній стан відповідно за власний рахунок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 89, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 – задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні майном, шляхом приведення квартири за №2 по вулиці Зарожанській за №1-А у м. Чернівці у попередній стан за рахунок ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2018 року.

СУДДЯ О.В. СЕМЕНКО