Рішення № 73913783, 10.05.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"10" травня 2018 р.

Справа № 642/2222/18

Провадження № 2о/642/112/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря - Бондаренко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа – Холодногірський районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту народження нею 08.02.2016 дитини чоловічої статі – ОСОБА_2 у м. Севастополь АР Крим, батьком якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а матір’ю – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 09.07.2014. 08 лютого 2016 року у м. Севастополь АР Крим заявник народила дитину чоловічої статі – ОСОБА_2, батьком якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 На тимчасово окупованій території було видане свідоцтво про народження дитини І-КМ №535995 від 03.03.2016. Встановлення факту народження дитини необхідне для отримання свідоцтва про народження встановленого зразка.

В судове засідання заявник та представник зацікавленої особи не з’явилися, про слухання справ були повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі встановити факт народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Підставою для встановлення факту народження є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про народження громадянина в певний час і за певних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 09.07.2014 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія І-ВЛ №234500 від 09.07.2014, виданим Ленінським ВДРАЦС РС Харківського міського управління юстиції.

08 лютого 2016 року ОСОБА_1 народила хлопчика у пологовому будинку №1 в м. Севастополь, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження серія 67 №160753 від 09.02.2016.

Крім того, заявником отримано свідоцтво про народження 08.02.2016 сина – ОСОБА_2, видане ВЗАЦС Нахімовського району м. Севастополя Управління ЗАГС м. Севастополя (серія І-КМ №535995 від 03.03.2016), де зазначено в графі «матір» - ОСОБА_1, а в графі «батько» - ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Як вбачається із заяви, заявниця звернулась до Холодногірського районного у м. Харкові Холодногірського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області з метою реєстрації народження дитини – ОСОБА_2Д, але в зв’язку з тим, що факт народження дитини відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, для здійснення реєстрації народження дитини, відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», їй було відмовлено у проведенні реєстрації народження дитини.

Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

З огляду на наведене, суд приймає до уваги свідоцтво про народження дитини серія І-КМ №535995 від 03.03.2016, видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до яких ОСОБА_2 народився 08 лютого 2016 року в м. Севастополь АР Крим, та визнає вказану в цих документах інформацію в даному випадку достатніми доказами на підтвердження факту народження дитини.

Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту народження, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати свідоцтво про народження сина - ОСОБА_2., виданого державним органом України.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 89, 264, 265, 268, 315-319, 430 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідент. номер НОМЕР_1, адреса для листування: м. Харків, вул. Мітінгова, 33) про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа – Холодногірський районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 33292144, адреса: 61052, м. Харків, вул. Маліновського, 10/14) - задовольнити.

Встановити факт народження 08 лютого 2016 року дитини чоловічої статі - ОСОБА_2, громадянина України, у м. Севастополь Автономної Республіки Крим, матір’ю якого є ОСОБА_1 ( 23.07.1989 р..н, громадянка України, НОМЕР_2, ідент. номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3), а батьком – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, паспорт серії АР 401102, виданий Нахимовським РВ УМВС України в м. Севастополі, ідент. номер невідомий, зареєстрований за адресою: Крим, м. Севастополь, Нахімовський район, смт. Кача, вул. Першотравнева, 42).

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Л.Л. Шрамко