Рішення № 73913604, 08.05.2018, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/73/18

провадження: 2/614/52/18

категорія: 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

04.05.2018

Справа №614/73/18

смт. Борова Борівського району Харківської області

Борівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого-судді Гуляєвої Г.М.

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2

про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за участю учасників справи:

представників позивача ОСОБА_1: ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_2: ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

29.01.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «СК «Універсальна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов обґрунтований тим, що 05 грудня 2016 р. близько 16 год. 50 хв. він переходив по пішохідному переходу проїжджу частину дороги в районі автовокзалу по вул. Шкільній в смт. Борова Борівського р-ну Харківської обл. В цей час по вул. Шкільній зі сторони школи в напрямку м. Ізюм рухався легковий автомобіль НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_2, який здійснив наїзд на позивача. В результаті ДТП ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта №601-ИЗ/17 від 23.12.2016 р. у позивача виявлені закриті переломи обох кісток правої гомілки, закриті переломи обох кісток лівої гомілки, різана рана лобу. Закриті переломи нижніх кінцівок по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я. Різана рана лоба по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В період з 05 грудня 2016 р. по 03 січня 2017 р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Ізюмської ЦМЛ, де йому провели операцію.

Після виписки з лікарні, у нього з'явився біль в нижніх кінцівках ніг, які зазнали переломів, в зв'язку з чим позивач змушений був знову звертатися за медичною допомогою в лікарню.

Так, з 18 лютого 2017 р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені Ізюмської ЦМЛ до 06 березня 2017 р.

З 04 квітня 2017 р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Ізюмської ЦМЛ до 13 квітня 2017 р.

08 червня 2017 р. позивач звернувся за консультацією в травматологічне відділення Ізюмської ЦМЛ та згідно довідки у нього було виявлено стійке порушення опорної функції правої нижньої кінцівки, акта ходіння.

З 01 серпня 2017 р. позивач знаходився в травматологічному відділенні Ізюмської ЦМЛ, де 02 серпня 2017 р. йому була проведена ще одна операція, після чого він знаходився на стаціонарному лікуванні до 15 серпня 2017 р.

З 04 вересня 2017 р. по 27 жовтня 2017 р. позивач знову знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Ізюмської ЦМЛ.

22 вересня 2017 р. Ізюмським МСЕК позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково з 20.09.2017 р.

Вироком Дворічанського районного суду Харківської обл. від 19 жовтня 2017 р. відповідач ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді одного року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Після набрання вироком суду законної сили позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з проханням добровільно відшкодувати йому завдану ним майнову та моральну шкоду, але той відмовився, мотивуючи тим, що його цивільно-правова відповідальність застрахована по полісу в ПАТ «СК «Універсальна», а тому страхова компанія і повинна відшкодовувати йому шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Після скоєння ДТП, в грудні 2016 р. ОСОБА_2 на лікування позивача добровільно надав грошову допомогу на загальну суму 18 000 грн.

Оскільки відповідальність ОСОБА_2 згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9142886 від 15.04.2016 р. застраховано у ПАТ «СК «Універсальна» 05.12.2017 р. позивачем була подана заява страховику про виплату страхового відшкодування.

Листом-рішенням №09/09-01 від 15.01.2018 р. відповідач ПАТ «СК «Універсальна» відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування по ДТП, мотивуючи свою відмову тим, що на даний час позивачем та відповідачем ОСОБА_2 досягнуто домовленості про відшкодування шкоди винуватцем події, яку затверджено рішенням суду, а тому ПАТ «СК «Універсальна» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за його зверненням.

Крім матеріальної шкоди, винними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу завдана фізична та моральна шкода, яка виразилась у фізичних і душевних стражданнях в зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків із знайомими і близькими йому людьми, у зв?язку з чим, просить суд:

-стягнути з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на його користь страхове відшкодування в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної його здоров?ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 128 800,00 гривень;

-стягнути з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на його користь моральну шкоду в якості страхового відшкодування за шкоду, заподіяну його здоров?ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 6440,00 грн.;

-стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в якості відшкодування за шкоду, заподіяну його здоров?ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 193 560,00 грн.;

-стягнути солідарно з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 судові витрати в порядку ст.141 ЦПК України.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, пояснення надали аналогічні викладеним у заяві.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду цивільної справи, причину неявки не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково в сумі 5 000 грн., пояснив, що не згоден з розміром моральної шкоди, яку визначив позивач. Зазначив, що вимоги позивача є правомірними щодо стягнення моральної шкоди з відповідача ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2, але не в такому розмірі як заявлено позивачем. Вважає розмір моральної шкоди в розмірі 193560 грн. значно завищеним, тим більше, що матеріальне становище відповідача свідчить про його неспроможність виплатити заявлений розмір моральної шкоди. Щодо стягнення матеріальної шкоди, зауважує, що всі витрати позивача мають бути документально підтверджені, а позивач заявив вимоги про стягнення шкоди, заподіяної його здоров?ю, частина яких не підтверджується документально і тому не підлягають стягненню.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

14.02.2018 р. відповідачем ОСОБА_2 до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з нього на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а з ПАТ «СК «Універсальна» стягнути на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров?ю, в розмірі, який відповідає документально підтвердженим витратам і їх необхідністю здійснення, а також моральну шкоду в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю.

01.03.2018 р. представником ПАТ «СК «Універсальна» до суду був наданий відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до ПАТ «СК «Універсальна» в повному обсязі, зазначивши, що відносини між страховиком ПАТ «СК «Універсальна» та страхувальником ОСОБА_2 регулюються на підставі «Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №АІ-9142886 від 15.04.2016 р. Так, вироком Дворічанського районного суду Харківської обл. від 19.10.2017 р. між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення. Згідно вказаної угоди сторони погоджуються, що розмір матеріальної шкоди, спричиненої потерпілому в результаті ДТП становить 200 000,00 грн., яка за згодою сторін буде відшкодована в порядку цивільного судочинства після набрання вироком законної сили. Вказує, що чинним законодавством, зокрема ч.17 ст.9 ЗУ «Про страхування» встановлено недопустимість перевищення страхового відшкодування розміру прямого збитку та відповідно подвійного відшкодування шкоди. Що стосується наданих позивачем чеків, то навіть якщо й опустити вище встановлений факт примирення з винуватим з його наслідками, страховик не мав би змоги прийняти рішення щодо здійснення страхового відшкодування, адже згідно цих чеків було придбано багато препаратів на які відсутнє лікарське призначення у медичних документах позивача, а також є чеки без деталізації медикаментів від ФОП. Не підлягають відшкодуванню також засоби догляду, особистої гігієни, витрати на проїзд та харчування. До накладних з аптеки ФОП Гончарова відсутні чеки, що підтверджують їх оплату.

06.03.2018 р. позивачем ОСОБА_1 до суду було надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

06.03.2018 р. позивачем ОСОБА_1 до суду надано клопотання про приєднання до справи додаткових доказів на підтвердження матеріальної шкоди, заподіяної ДТП, - додаткові докази на підтвердження матеріальних витрат на лікування у лютому 2018 р.

16.03.2018 р. позивачем ОСОБА_1 надана до суду заява про виклик свідка страхового агента ПАТ «СК «Універсальна» ОСОБА_6

16.03.2018 р. відповідачем ОСОБА_2 надане до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи - аркуш паперу з текстом, в якому зазначений список документів, складений власноруч страховим агентом ОСОБА_6

16.03.2018 р. позивачем ОСОБА_1 надане до суду клопотання про приєднання до справи додаткових доказів на підтвердження матеріальної шкоди, заподіяної ДТП - докази на підтвердження матеріальних витрат на лікування у березні 2018 р.

11.04.2018 р. представником ПАТ «СК «Універсальна» надано клопотання про долучення доказів – копії полісу №А1/9142886 від 15.04.2016 р.

17.04.2018 р. представник позивача надав клопотання про участь свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

29.01.2018 р. відкрито провадження у справі.

16.03.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18.04.2018 р. ухвалою Борівського районного суду постановлено допит свідка ОСОБА_7 провести в режимі відеоконференції.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно висновку експерта №601-ИЗ/16 у ОСОБА_1 були виявлені закриті переломи обох кісток правої гомілки, закриті переломи обох кісток лівої гомілки, різана рана чола; вищевказані тілесні ушкодження виникли при ударі зі значною силою тупими твердими предметами, якими могли бути і виступаючими частинами корпуса автомобіля в умовах ДТП, яке мало місце 05.12.16 р.; закриті переломи кісток нижніх кінцівок по ступеню тяжкості відносяться до тілесних пошкоджень середнього ступеню тяжкості, які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я; різана рана чола по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я; враховуючи локалізацію і характер тілесних ушкоджень слідує, що первинним місцем контакту з автотранспортом була передня поверхня нижніх кінцівок і чолова область голови потерпілого; дані про наявність алкоголю в крові потерпілого в наданій медичній документації відсутні (а.с.26-27).

Вироком Дворічанського районного суду Харківської обл. від 19 жовтня 2017 р. затверджено угоду про примирення, укладену 19 жовтня 2017 р. між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2; ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.286 КК України та призначено узгоджене сторонами угоди покарання у виді одного року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік (а.с.28-30).

З листування між сторонами вбачається, що ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за зверненням ОСОБА_1, оскільки вироком Дворічанського районного суду Харківської обл. від 19.10.2017 р. між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення. Згідно вказаної угоди сторони погоджуються, що розмір матеріальної шкоди, спричиненої потерпілому в результаті ДТП становить 200 000,00 грн., яка за згодою сторін буде відшкодована в порядку цивільного судочинства після набрання вироком законної сили (а.с.34).

Згідно копій розписок ОСОБА_2 передав на лікування ОСОБА_1 5500,00 грн. (6 грудня 2016 р.), 1500,00 грн. (18 грудня 2016 р.), 4000,00 грн. (7 грудня 2016 р.), 2000,00 грн. (11 грудня 2016 р.), 2000,00 грн. (25 грудня 2016 р.) (а.с.47-49).

Відповідно до копії виписки з історії хвороби №8522/860, діагноз ОСОБА_1 – струс головного мозку; забійні рани чола, волосяної частини голови; закритий осколковий перелом обох кісток правої гомілки із зміщенням; закритий внутрішньо суглобний перелом лівої б/берцової кістки (а.с.50).

Згідно копії довідки Ізюмської ЦМЛ, ОСОБА_1 з 05.12.2016 р. по час видачі довідки (26.09.2017 р.) знаходився на лікуванні в Ізюмській ЦМЛ (ас.51).

Відповідно до копії виписки з історії хвороби №1125, ОСОБА_1 18.02.2017 р. госпіталізований в травматологічне відділення Ізюмської ЦМЛ зі скаргами на порушення опорної функції обох н/кінцівок (а.с.52).

Згідно копії довідки зав. травматологічним відділенням, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 05.12.2016 р. по час видачі довідки (08.12.2016 р.), діагноз – гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку; різана рана чола, тім?яної області зправа; закритий осколковий перелом обох кісток правої гомілки в в/з зі зміщенням; закритий в/суглобний перелом обох кісток лівої гомілки в в/з з незначним зміщенням (а.с.53).

ОСОБА_1 знаходився в травматологічному відділенні Ізюмської ЦМЛ з 05.12.2016 р. по 03.01.2017 р., що підтверджується копією довідки Ізюмської ЦМЛ (а.с.54).

Згідно копії виписки з історії хвороби №2208/268 ОСОБА_1 ЦМЛ госпіталізований в травматологічне відділення Ізюмської ЦМЛ 04.04.2017 р. зі скаргами на біль в обох гомілках, колінних суглобів, порушенням функції суглобів, вираженими набряками на н/кінцівках (а.с.55).

Відповідно до копії довідки, ОСОБА_1 08.06.2017 р. звертався в травматологічне відділення Ізюмської ЦМЛ (а.с.56).

Згідно копії виписки з історії хвороби №4843/576, ОСОБА_1 01.08.2017 р. госпіталізований в травматологічне відділення Ізюмської ЦМЛ зі скаргами на біль в правій гомілці, набряк правої гомілки (а.с.57).

Згідно копії виписки з історії хвороби №5527/662, ОСОБА_1 04.09.2017 р. госпіталізований в травматологічне відділення Ізюмської ЦМЛ зі скаргами на біль в правій гомілці, запаленням в місці зкріплення спиців, порушенням опорної функції правої н/кінцівки (а.с.58).

ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 04.09.2017 р. по час видачі довідки (06.10.2017 р.), що підтверджується копією довідки зав. травматологічного відділення Ізюмської ЦМЛ (а.с.59).

Відповідно до копії довідки до листа огляду медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_1 має другу групу інвалідності (а.с.60).

Згідно копій товарних чеків ОСОБА_1 за грудень 2016 р. на медикаменти, харчування, квитки, бензин та інше, витрачено 14726,00 грн. (а.с.62-71), за січень 2017 р. – 3302,58 грн. (а.с.72-78), за лютий 2017 р. – 5258,08 грн. (а.с.79-88), за березень 2017 р. – 7900,27 грн. (а.с.89-94), за квітень 2017 р. – 5063,28 грн. (а.с.95-101), за травень 2017 р. – 1052,17 грн. (а.с.102-103), за червень 2017 р. – 2440,57 грн. (а.с.104-106), за липень 2017 р. – 1397,09 грн. (а.с.107-108), за серпень 2017 р. – 13773,33 грн.(в тому числі послуги адвоката 3500 грн. (а.с.109-117), за вересень 2017 р. – 4076,45 грн. (а.с.118-126), за жовтень 2017 р. – 2571,75 грн. (а.с.127-132), за листопад 2017 р. – 2128,79 грн. (а.с.133-135), за грудень 2017 р. – 620,02 грн. (а.с.136), за січень 2018 р. – 2286,40 грн. (а.с.138-139), за лютий 2018 р. – 30290,54 грн. (а.с.189-192).

Згідно довідки Донецького національного медичного університету від 22.02.2018 р., ОСОБА_1 знаходиться на стаціонарному лікуванні у відділенні кісткової патології ДНДІТО з 12.02.2018 р. по час видачі довідки з діагнозом: Псевдо суглоб в/3 діафаза правої великоберцової кістки (а.с.188).

ОСОБА_1 придбано комплект для остеосинтезу гомілки, стержнєм, що блокується на суму 21 000 грн., що підтверджується копією рахунку №33 від 13 лютого 2018 р. (а.с.189).

Згідно копії полісу №А1/9142886 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого (за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю) становить 200 000 грн. (а.с.246).

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальної шкоди, завданої його здоров?ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 128 800,00 грн.; стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в якості страхового відшкодування за шкоду, заподіяну його здоров?ю внаслідок ДТП у розмірі 6440,00 грн.;стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в якості відшкодування за шкоду, заподіяну його здоров?ю внаслідок ДТП у розмірі 193560,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України,вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В ст.ст. 509, 526, 527 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на зазначені положення статті 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України, факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов?язане з виконанням цими особами обов?язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов?язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов?язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов?язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов?язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.03. 2018 р. №911/2589/17, від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15,від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15 та від 14.09.2016 у справі № 6-725цс16 .

Також, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов?язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров?я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов?язкове страхування). До відносин, що випливають із обов?язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» та ст. 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком, за умовами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно із п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті ДТП, є шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності, потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Відшкодування шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 1195 ЦК України. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить:

-у разі встановлення І групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

-у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

-у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.12.2016 року, ОСОБА_1 встановлена II група інвалідності (а.с.60).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 щодо виникнення інвалідності у ОСОБА_1 не за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась за його участю, а у зв?язку з неякісним або неправильним лікуванням, та можливими індивідуальними особливостями організму, адже належних та допустимих доказів цьому суду не надано.

Відповідно до висновку експерта №601-ИЗ/16 у ОСОБА_1 були виявлені закриті переломи обох кісток правої гомілки, закриті переломи обох кісток лівої гомілки, різана рана чола; вищевказані тілесні ушкодження виникли при ударі зі значною силою тупими твердими предметами, якими могли бути і виступаючими частинами корпуса автомобіля в умовах ДТП, яке мало місце 05.12.16 р.; закриті переломи кісток нижніх кінцівок по ступеню тяжкості відносяться до тілесних пошкоджень середнього ступеню тяжкості, які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я; різана рана чола по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я; враховуючи локалізацію і характер тілесних ушкоджень слідує, що первинним місцем контакту з автотранспортом була передня поверхня нижніх кінцівок і чолова область голови потерпілого (а.с.26-27).

Дослідивши подані докази, суд приймає до уваги надані позивачем медичні висновки та довідки, згідно яких йому встановлена II група інвалідності за загальним захворюванням.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Мінімальна заробітна плата встановлена на дату настання страхового випадку - в грудні 2016 року, згідно ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», становила 1600,00 грн. Таким чином, шкода спричинена позивачу в зв'язку із стійкою втратою працездатності становить 28 800,00 грн. (1600,00 грн. х 18) та підлягає стягненню з відповідача ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1

ПАТ «СК «Універсальна» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров?ю, майну третьої особи… Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір оціненої шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: 9.1 Страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування; 9.3 Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров?ю потерпілих становить 100 000 грн.

З огляду на вищевикладене відповідач ПАТ «СК «Універсальна» повинен здійснити виплату позивачу страхової суми за шкоду, заподіяну його здоров?ю внаслідок ДТП у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до п.23.1 ст.23Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою,заподіяною життю та здоров?ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий – фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд приходить до наступного. Так, положеннями ст.23 ЦК України, визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, в тому числі, і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст.1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Системно-правовий аналіз положень ч.ч.1,2 ст.1167, ч.5 ст.1187 ЦК України дає підстави для висновку, що відсутність вини володільця джерела підвищеної небезпеки звільняє його від обов’язку відшкодувати моральну шкоду лише в тому випадку, коли шкода заподіяна майну потерпілого. У випадку, коли така шкода заподіяна здоров?ю потерпілого або його життю, володілець джерела підвищеної небезпеки не звільняється від обов’язку відшкодувати моральну шкоду, навіть якщо ця матеріальна шкода завдана не з його вини.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р.«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Виходячи з роз'яснень п.9 вищевказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок ДТП потерпілому встановлена ІІ група інвалідності, в зв'язку з чим позивач зазнав фізичного болю, тяжких душевних страждань та переживань.

Відповідно до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Тому відповідач «ПАТ «СК «Універсальна» повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 6 440,00 грн. із наступного розрахунку: 100 000.00 грн.(розмір страхової суми за шкоду, заподіяну здоров?ю потерпілого) +28 800.00 грн.(страхове відшкодування за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності і встановлення 2-ої групи інвалідності)=128 800,00 грн.х5%:100=6440,00 грн.

Позивач оцінив завдану йому ДТП моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., враховуючи, що страхового відшкодування – моральної шкоди у розмірі 6440,00 грн., яку повинен сплатити позивачу відповідач «ПАТ «СК «Універсальна» недостатньо для повного відшкодування завданої йому ДТП моральної шкоди, відповідач ОСОБА_8 зобов’язаний сплатити позивачу як потерпілому різницю між фактичним розміром моральної шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) моральної шкоди.

Таким чином позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити позивачу у відшкодування завданої ДТП моральної шкоди 193 560 грн. із наступного розрахунку: 200 000,00 грн.-6440,00 грн.=193 560 грн.

Однак, підсумовуючи наведене, виходячи з підстав пред’явлення позову, характеру правовідносин, які склалися між сторонами, а також обов’язку відповідача відшкодувати моральну шкоду, суд зазначає, що заявлена до стягнення позивачем сума моральної шкоди є завищеною, тому враховуючи вищезазначені обставини, вимоги розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 100 000,00 грн.

VІ. Оцінка суду.

На підставі викладеного, дослідивши наявні у справі докази, з?ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, а відповідачі як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ПАТ «СК «Універсальна» на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, заподіяна його здоров?ю внаслідок ДТП в розмірі 128 000,00 грн., а також моральна шкода з ПАТ «СК «Універсальна» - 6440,00 грн. та з ОСОБА_2 – 100 000,00 грн., у стягненні 93 560,00 грн. моральної шкоди – відмовити.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат підлягає вирішенню наступним чином.

В силу ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для подання заяв майнового та немайнового характеру. Отже, при подачі до суду позову позивачем повинен був сплачуватися судовий збір за вимогами майнового і немайнового характеру.

Таким чином, з відповідача ПАТ «СК «Універсальна» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1288,00 грн. за вимоги майнового характеру та солідарно з відповідачів: ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2 704,80 грн. за вимоги немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 259, 263-265 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України,ст.ст.509, 511, 526, 527, 979, 999, 1167, 1187, 1195, 1202 ЦК України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної його здоров"ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно полісу №А1/9142886 обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у розмірі 128 800,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в якості страхового відшкодування за шкоду, заподіяну його здоров"ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 6440,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в якості відшкодування за шкоду, заподіяну його здоров"ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100 000,00 грн., у стягненні 93 560,00 грн. моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь держави судовий збір в сумі 1288,00 грн.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Борівський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 08.05.2018 р.

Головуючий-суддя Гуляєва Г. М.