Вирок № 73913508, 11.05.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6646/17

1-кп/639/171/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м.Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

секретаря Кузнецова М.І.,

прокурора Панова В.М.,

захисника - адвоката Холодова Л.Ю.,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 1201722000001026 від 15.08.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Першоавгустівське Курської області Російської Федерації, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, пенсіонерки за віком, раніше не судимої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_3, 03 серпня 2017 року, близько о 20-45 год., керувала технічно справним автомобілем «Деу Ланос», р.н. НОМЕР_1, та рухалась по вул. Полтавський Шлях зі сторони вул. Кондаурова в напрямку вул. Дмитріївської у м. Харкові, зі швидкістю 60 км/год.

Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку № 67, ОСОБА_3 грубо порушила вимоги п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

п. 18.4 - «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода або небезпека», і допустила наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо відносно руху її автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 953- А/17 від 31.08.2017р. отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді перелому верхнього суглобового відростку 1-го крижового хребця справа.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3, які знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП, виразилося в тому, що вона, керуючи транспортним засобом, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу проігнорувала те, що ліворуч від неї прямував попереду в попутному напрямку автомобіль, який почав знижувати швидкість свого руху перед зазначеним вище пішохідним переходом, та не прийняла необхідних заходів для того, щоб забезпечити безпеку при проїзді пішохідного переходу, тобто не зупинила керований нею автомобіль, щоб надати дорогу пішоходу, яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, і допустила наїзд на пішохода ОСОБА_4, в результаті чого потерпіла отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнала повністю, погодилась із кваліфікацією вчиненого нею діяння та пояснила суду, що до зазначених вище обставин, за яких трапилась дорожньо транспортна пригода, в результаті якої, автомобілем під її керуванням була травмована пішохід ОСОБА_4, встановлених в судовому засіданні, їй добавити нічого. У скоєному щиро кається. Просить суд звільнити її від призначеного покарання на підставі ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки вона є пенсіонеркою за віком. Цивільний позов потерпілої визнає частково, щодо стягнення матеріальних збитків, оскільки відшкодувала потерпілій збитки в сумі 500 гривень у лікарні, вимоги про стягнення моральної вважає завищеними. Судові витрати визнає в повному обсягу.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні надала аналогічні пояснення щодо обставин дорожньо транспортної пригоди, в результаті якої вона отримала тілесні ушкодження - 03.08.2017 року, які встановлені судом.

Цивільний позов до обвинуваченої про стягнення матеріальних збитків в сумі 5061 гривня 23 коп. витрачених на лікування та моральної шкоди в сумі 45000 гривень підтримує в повному обсязі. При призначенні ОСОБА_3 покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів по справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченої, суд провів розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4 та вивченням матеріалів кримінального провадження в частині даних, які характеризують особу обвинуваченої, щодо доказів на підтвердження цивільного позову потерпілої, долі речових доказів і судових витрат, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Суд вважає винність обвинуваченої ОСОБА_3 повністю доведеною в судовому засіданні і кваліфікує її дії за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вивченням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона із вищою освітою, заміжня, є пенсіонеркою за віком, не працює, раніше не судима, має постійне місце реєстрації та мешкання в Харківській області, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає її щире каяття у скоєному, активне сприяння правдивими показаннями встановленню істини у справі та часткове добровільне відшкодування потерпілій матеріальних збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3, у відповідності зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд враховує, що нею скоєний необережний злочин невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, обставини, які пом'якшують її покарання і, вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.

Крім того судом встановлені обставини, які є підставою для звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від призначеного, як основного, так і додаткового покарання на підставі акту амністії.

08.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році», згідно із п. «ґ» ст.1 якого, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, 03 серпня 2017 року, тобто до набрання чинності зазначеним вище актом амністії. Вказаний злочин відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень невеликої тяжкості, оскільки передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років. Обвинувачена ОСОБА_3 є пенсіонеркою за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 Серії НОМЕР_3, виданим Пенсійним Фондом України 12.03.2009 року.

Таким чином обвинувачена ОСОБА_3 є суб'єктом зазначеного вище акту амністії.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

В ході досудового та судового слідства відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі 5061, 23 грн. підлягає частковому задоволенню з урахуванням представлених суду доказів: документів на підтвердження затрат понесених потерпілою у зв'язку із лікуванням після ДТП, та частковим відшкодуванням цих збитків обвинуваченою в сумі 500 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування обвинуваченою моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з урахуванням перенесеного потерпілою стресу, пов'язаного із подією ДТП, отриманням тілесних ушкоджень та подальшим лікуванням, порушенням способу її життя, пов'язаного з погіршенням стану здоров'я та проходженням курсу лікування, яку суд оцінює в розмірі - 35000 гривень.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Судові витрати, вартість проведення експертного дослідження по справі суд покладає на обвинувачену.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, п. «ґ» ст.1, ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі - 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного вироком покарання, як основного так і додаткового на підставі п.«ґ» ст.1, ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальних збитків завданих злочином - 4561 гривню 23 коп.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди - 35000 гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 1186 гривень 44 коп., в якості судових витрат за проведення експертизи, які перерахувати на р/р 31419544700005, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речовий доказ по кримінальному провадженню: легковий автомобіль «Деу Ланос», р.н. НОМЕР_1, який переданий на зберігання обвинуваченій ОСОБА_3, повернути останній, як законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин