Постанова № 73913322, 10.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 400/2058/16-ц

провадження № 22-ц/781/693/18

Головуючий у суді І-ї інстанції Колесник С.І.

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка по довіреності представляє інтереси публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(ПАТКБ «ПриватБанк»)звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 75735,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 06.11.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 3200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку" складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідачки у заяві. Відповідач не виконує покладені на неї договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. Внаслідок цього утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 75735,71 грн., яка складається з:

-3109,64 грн. заборгованість за кредитом;

-64443,42 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-4100 грн. заборгованість за пенею та комісією;

-а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правилі надання банківських послуг: - 500 грн. (фіксована частина); - 3582,65 грн. (процентна складова).

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Укладення між банком та відповідачем кредитного договору підтверджується змістом заяви, в якій зазначається, що відповідач своїм підписом приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають договір банківського обслуговування.

Скаржник звертає увагу, що у своїх запереченнях відповідач не заперечувала про отримання кредитних коштів у розмірі 3109,64 гри. та стягнення цієї заборгованості.

Після ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами відповідач отримала карту, здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Рух коштів по рахунку картки почався з 09.11.2013 року, останнє внесення платежу на погашення кредиту відбулося 26.03.2014 року у розмірі 1100 грн.

Підписання ОСОБА_3 зазначеної анкети-заяви від 06.11.2013 року, активація нею картки, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених банком Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява-анкета позичальника без підписання відповідачем «Довідки про умови кредитування» не може бути доказом укладення кредитного договору між сторонами. Враховуючи, що «Умови та Правила надання банківських послуг» теж не підписані відповідачем, не містять відомостей щодо розміру процентної ставки та розміру неустойки за порушення умов договору, суд вважав, що позов не доведений за відсутності належних та допустимих доказів.

З такими висновками в повному обсязі не можна погодитись.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлено, що відповідно до анкети-заяви від 06.11.2013 року про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг», яка підписана власноруч ОСОБА_3, підтверджено згоду останньої на отримання банківських послуг від ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 112).

Вказана анкета-заява не містить відповідних відміток у графах про те, яку саме картку бажає отримати ОСОБА_3, не вказано бажаний кредитний ліміт, а також відсутня відмітка про ознайомлення і вручення пам'ятки клієнта, в тому числі тарифів і основних умови обслуговування та кредитування.

Відповідно до наданого ПАТКБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за договором б/н від 06.11.2013 року ОСОБА_3 станом на 05.12.2016 року має заборгованість в сумі 75735,71 грн. (а.с.163), яка складається з: - 3109,64 грн. заборгованість за кредитом; - 64443,42 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 4100 грн. заборгованість за пенею та комісією; - а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правилі надання банківських послуг: - 500 грн. (фіксована частина); - 3582,65 грн. (процентна складова).

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п. 1 ст. 30 ЦК України), якою підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, отримала кредитну карту з встановленим лімітом 3200 грн., якими користувалась і не повернула одержані в кредит кошти в сумі 3109,64 грн., що підтверджується запереченнями на позов, поданими її представником ОСОБА_4 (а.с. 138-143).

Тобто доведеним є факт наявності у ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в сумі 3109,64 грн., згідно наданого банком розрахунку (а.с.163), що залишилось поза увагою суду першої інстанції, і не знайшло належної оцінки в оскарженому судовому рішенні.

Разом з тим, решта позовних вимог щодо розміру заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, пені і штрафів не можуть вважатись доведеними, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, на підставі яких банк проводив нарахування, не підписані відповідачем, а ОСОБА_3 та її представник заперечували, що саме надані позивачем документи були надані їй для ознайомлення.

ПАТ КБ «ПриватБанк» в обґрунтування доводів щодо нарахованої заборгованості: по відсотках за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду», витяг з Умов і правил надання банківських послуг, ксерокопії інформації з програмного комплексу банку, тарифи по кредитним картам (а.с. 7-32, 114-115, 176-198), однак вказані документи не є належними та допустими доказами в розумінні ст. 81 ЦПК, оскільки в них відсутній особистий підпис ОСОБА_3, і вона заперечує, що саме ці документи були надані їй для ознайомлення. Заява-анкета також не містить назви карти, розміру процентів за користування кредитними коштами, інших умов кредитного договору, на які посилається позивач. З наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається, що відповідач регулярно у передбачених Умовами і Тарифами розмірах самостійно сплачувала зазначені у розрахунку банка проценти за користування кредитом. Виписку по картковому рахунку ОСОБА_3 позивачем не надано.

Крім того, вимог про стягнення на свою користь процентів на рівні облікової ставки Національного Банку України в силу положень ст. 1048 ЦК України, позивачем не заявлялося, доказів з цього приводу не надавалось.

Колегія суддів, враховуючи, що факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин знайшов своє підтвердження, не заперечується учасниками справи, дійшла висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом в сумі 3109,64 грн., та відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені, комісії та штрафів через недоведеність їх відповідності узгодженим сторонами розмірам.

З наведених підстав рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення доведених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 3109,64 грн. та відмову у задоволенні інших позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені, комісії та штрафів за недоведеністю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат, виходячи з пропорційності заявлених та задоволених позовних вимог, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ПАТ КБ "ПриватБанк"62,70 грн. (3445*1,82%) у відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка по довіреності представляє інтереси публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», задовольнити частково.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111) заборгованість за кредитом в сумі 3109,64 грн.

У задоволенні інших позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені, комісії та штрафів відмовити.

У відшкодування понесених судових витрат стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111)сплачений судовий збір в сумі 62,70 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 10 травня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

О.А. Письменний