Рішення № 73913309, 11.05.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/816/18

2/610/483/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2018 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Носова Г.С.,

секретаря судового засідання Виноградської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/816/18 (№ 2/610/483/2018) за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2018 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 46690,22 гривень та судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 10.06.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, в порядку та на умовах, встановлених договором - заявою, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, із встановленими договором порядком та строками погашення кредиту. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 28.02.2018 року становить 46690,22 гривень.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився. 04.05.2018 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати позовну давність у справі за вказаним позовом та повністю відмовити у задоволенні позову. При цьому посилався на те, що дійсно отримав кредитну платіжну картку «Універсальна» 10.06.2010 року на суму 1000 грн. Кредит частково періодично погашав та знову знімав гроші. Останнього разу погашав кредит 23.01.2015 року на суму 130 грн. Кредитна картка були видана на строк 3 роки, строк дії закінчився в серпні 2013 року. Оскільки останній платіж був зроблений 23.01.2015 року, то 23.02.2015 року у банка виникло право звернутися з позовною заявою, проте, банк звернувся до суду із позовом 29.03.2018 року, поза межами позовної давності.

Представник відповідача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила при винесенні рішення врахувати відзив на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

За змістом положень ч.1ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Судовим розглядом встановлено, що 10.06.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В даному випадку при укладенні договору сторони керувались саме ч. 1ст. 634 ЦК України.

Згідно п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг); у разі невиконання зобов'язань за договором - на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку (п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту (п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Згідно п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував належним чином, порушив умови договору, наслідком чого стало виникнення заборгованості. Загальна сума заборгованості станом на 28.02.2018 року становить 46690,22 гривень, з них:

2873,23 гривень – заборгованість за кредитом,

37517,46 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом,

3600,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією,

500,00 гривень – штраф (фіксована частина),

2199,53 гривень – штраф (процентна складова).

Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості за договором № б/н від 10.06.2010 року, заявою, умовами та правилами надання банківських послуг, та іншими матеріалами справи.

Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності повязується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10.06.2010 року вбачається, що останній платіж ОСОБА_2 здійснив 23.01.2015 року у сумі 130 грн., розрахунок заборгованості був здійснений станом на 28.02.2018 року, а позовна заява ПАТ КБ «Приват Банк» надійшла до суду 29.03.2018 року.

Заперечуючи проти позову відповідач просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З наведеного вище, суд приходить до висновку що, позивачем пропущений строк позовної давності по вимогах даного позову, він звернувся до суду із вимогою про захист свого цивільного права за межами позовної давності, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ч.4 ст.267 ЦК України.

Таким чином, враховуючи викладене вище та те, що відповідач ОСОБА_2 просив застосувати строк позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 1762,00 грн. судового збору (а.с. 1). У зв'язку із відмовою у задоволенні позову суд відповідно до ст. 141 ЦПК України відмовляє у стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 612, 625, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_2, 06.06.1979 р.н, місце проживання: 64252, Харківська область Балаклійський район с. П`ятигірське АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1.

Суддя Г.С. Носов