Рішення № 73912990, 03.05.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/3327/18

РІШЕННЯ

іменем України

03 травня 2018 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Брайловської М.М.,

сторін:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма – Автолізинг» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що ним, 11 грудня 2017 року був укладений договір фінансового лізингу № 02016 з ТОВ «Сігма Автолізинг», в особі представника ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності № 23 від 01.11.2017 р. Підставою для звернення до ТОВ «Сігма Автолізинг» було намагання придбати автомобіль «Лада Ларгус» 2015 р.в., без пробігу, за 135000 грн. про продаж якого від дізнався з дощок оголошень мережі Інтернет за якоюсь акцією. Зв’язавшись з представником ТОВ «Сігма Автолізинг», останній запевнив його, що він у найкоротший термін отримає зазначений автомобіль за вказану вище вартість. Для цього треба прибути до них в офіс, розташований у м. Харкові та оформити договір. Приїхавши 11.12.2017 року до зазначеної адреси у м. Харків його зустріла представник ТОВ «Сігма Автолізинг» ОСОБА_4 та запевнила його в тому, що для отримання бажаного автомобілю він повинен внести авансовий платіж у сумі до 23 відсотків його вартості поки вона буде готувати сам договір. Вона всіляко запевняла, що автомобіль він отримає у найкоротший термін, а якщо він внесе яко-мого більший первинний внесок за нього то отримає пільги по погашенню його вартості в подальшому. ОСОБА_3 для його впевненості роздрукувала Спеціфікацію до Договору № 02016 від 11.12.2017 р., де був зазначений автомобіль «LADA Largus, Lux, 1600», вартістю 135 000 грн. ОСОБА_3 надала йому квитанцію на сплату реквізитів ТОВ «Сігма Автолізинг» на рахунок, відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк», на його намагання сплатити усю суму вартості автомобілю вона відповіла позитивно та пояснила, що у такому випадку він отримає автомобіль за кілька годин. Сплативши в банківському відділенні м. Харків наявну у нього суму 135 000 грн., як авансовий платіж за Договором автолізинга № 02016 від 11.12.2017 р., а також комісію за здійснення банківського переказу у сумі 1000 грн., він повернувся до ОСОБА_3, яка надала йому на підпис договір, який складався з 15-ти аркушів дрібним шрифтом, який він фізично не зміг вивчити, але помітив, у у ст.. 1 п. 1.1. Договору зазначений автомобіль – предмет лізингу – «Volkswagen Transporter, Standart shart 6MT 2WD», який згідно до ст.. 8 п. 8.2 Договору коштує 1148234 грн. При цьому вартість автомобілю була внесена рукописним записом. Зазначений договір не був нотаріально посвідчений, а лише печатками ТОВ «Сігма Автолізинг».

На його незадоволення цим фактом, ОСОБА_3 надала пояснення, що у ТОВ «Сігма Автолізинг» є певні проблеми з постачанням техніки, які не є новими (2015 р.в.), замовлений ним автомобіль знаходиться в іншому регіоні та при його транспортуванні можливі складнощі з боку «контролюючих органів», а зазначена в Договорі інша сума вартості (нового) автомобілю та його найменування ніяких обставин виконання Договору не міняє, так як це необхідно лише для податкової звітності та інше та запевнила, що це є формальною процедурою.

Так як він вже здійснив величезну оплату по замовленому за ціною, а не «зазначеному в Договорі» автомобілю за договором № 02016, то йому нічого не залишилось, як довіритись ОСОБА_3, яка робила вигляд, що кудись дзвонить для доставки його замовленого автомобілю. Потім вона пояснила, що є складності з доставкою автомобіля сьогодні і запропонувала очікувати замовлений автомобіль за місцем мешкання, куди його доставлять для нього за кілька днів. У подальшому ОСОБА_3 перестала відповідати на дзвінки та при можливості спілкування пояснювала складності надання автомобіля надуманими відмовками. Про те, що йому не дадуть зазначений автомобіль за 135 000 грн., або аналог за ту ж суму він не мав гадки, а про категоричні вимоги договору про неповернення грошових коштів у разі розірвання договору йому взагалі роз’яснено е було, а досконало вивчити договір він не мав можливості, так як вже сплатив кошти. Додаток до Договору про його лізингові зобов’язання та періодичні платежі за автомобіль не складався, йому не надавався і про його існування йому невідомо.

В подальшому, вже вдома, детально вивчивши Договір, мережу Інтернет, відгуки щодо ТОВ «Сігма Автолізинг» та реєстраційні дані щодо компанії, він дійшов висновку, що відносно нього здійснили прикриті Договором шахрайські дії.

Просить суд визнати договір фінансового лізингу № 02016 від 11.12.2017 р., укладений між ТОВ «Сігма Автолізинг» та ним – недійсним, стягнути з відповідача на його користь 135000 грн., інфляційні витрати у розмірі 561 грн., комісію за здійснення банківського переказу у сумі 1000 грн., а разом 136561 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 на позові наполягають з підстав, зазначених у ньому та додали, що в січні 2018 року відповідачем йому повернуто було 16 000 грн., які він отримав на свій рахунок.

У судове засідання представник відповідач не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. Відзив на позов не подав, жодних заяв, клопотань до суду не надходило.

Суд, за згодою позивача, вважає можливим провести заочний розгляд справи, на підставі матеріалів справи, у відповідності зі ст. 223 ч.4 ЦПК України за відсутністю відповідача.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що 11 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № 02016. Предметом Договору відповідно до пункту 1.1. було зазначено автомобіль Volkswagen Transporter, Standart shart 6MT 2WD (а.с.14-21).

Позивач ОСОБА_1 в день укладення договору, а саме, 11.12.2017 року сплатив на користь ТОВ «Сігма Автолізинг» авансовий платіж в розмірі 135000 гривень. Сума комісії банку за здійснення переказу склала 1000,00 гривень, що підтверджується копією квитанції № 0.0.912854223.1 (а.с.23).

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки предметом оскаржуваного Договору є автомобіль, то до відносин сторін застосуванню також підлягають положення ЦК України про найм (оренду) транспортного засобу.

Частина 2 ст. 799 ЦК України зазначає, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічний висновок міститься в правовій позиції Верховного суду України, ухваленій за наслідками розгляду цивільної справи № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року.

Відповідно до зазначеної правової позиції виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. В свою чергу частина 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Договір фінансового лізингу № 02016 від 11.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» не був нотаріально посвідченим.

Відповідно до пункту 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» діяльність з надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Частини 1 та 2 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначає, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Предметом лізингу відповідно до п. 1.1. Договору є автомобіль - Volkswagen Transporter, Standart shart 6MT 2WD. Вказані ознаки не є індивідуальними, а є виключно родовими. У випадку з автомобілем індивідуальними ознаками є номер кузова, рік випуску, колір і т.п. Із вказаних в Договорі ознак не вбачається який саме автомобіль має отримати Позивач - новий або вживаний, в якій комплектації, якого покоління і року випуску, тощо. Крім того, як зазначив позивач, він мав намір придбати автомобіль «Лада Ларгус», оскільки саме на цей автомобіль у нього й були кошти.

Частини 1 та 2 ст. 184 ЦК України зазначають, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

З огляду на це, предмет Договору не визначено індивідуальними ознаками, що є порушенням норм ЦК України і є підставою для оспорювання правочину.

Спірний Договір містить ряд несправедливих умов, що в силу положень ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» також є підставою для його оспорювання. Так, зокрема, стаття 1 Договору передбачає відповідальність сторін за невиконання умов договору. В зазначеній статті і в Договорі в цілому відсутня будь-яка конкретна відповідальність Лізингодавця за невиконання своїх зобов’язань, прострочення передачі предмета лізингу, несвоєчасне повернення коштів і т.п.

Ще однією несправедливою умовою Договору є пункт 3.2.6, яких надає право Відповідачу в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку порушення Позивачем будь-якого з зобов’язань за Договором.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили предмета лізингу та його вартості, не погодили графіку сплати лізингових платежів.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов’язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов’язань лізингоодержувача.

Відповідно до частини 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-2766 цс 15 від 15 грудня 2015 року, № 6-330 цс 16 від 8 червня 2016 року та№6-1551 цс 16 від 19 жовтня 2016 року.

За положеннями даної норми ні комісія за укладення Договору, ні адміністративний платіж не відносяться до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Договір не містить жодного обґрунтування співмірності розміру комісії (10% вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а відповідні дії фактично полягали лише у виготовленні типової форми договору. Те саме стосується і комісії за передачу предмета лізингу (3% вартості предмета лізингу).

Відповідно до частини 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частини 1 та 2 ст. 216 ЦК України зазначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім того, судом прийнято до уваги, те що ТОВ «Сігма Автолізинг» повернув кошти ОСОБА_1 у розмірі 16 000,00 гривень, які ним внесені в якості авансового платежу по укладеному договору фінансового лізингу, що підтвердив в судовому засіданні сам позивач. Даний факт підтверджує, викладені в позовній заяві обставини, щодо недійсності правочину, оскільки ТОВ «Сігма Автолізинг» повертаючи кошти ОСОБА_1 виконала вимоги ст. 216 ЦК України.

За викладених обставин, оцінюючи надані сторонами письмові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про недодержання в момент вчинення правочину, а саме договору фінансового лізингу № 02016 від 11.12.2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг», сторонами вимог, які встановлені Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про захист прав споживачів», у зв’язку із чим спірний договір слід визнати недійсним, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що ТОВ «Сігма Автолізинг» здійснило часткове повернення коштів на банківську картку ОСОБА_1 в розмірі 16000,00 гривень, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за мінусом повернених коштів.

Отже, в зв’язку з тим, що сума основного боргу, після часткового погашення складає 119358,72 грн., то три відсотки річних інфляційних витрат відповідно складатиме 500,33 грн., комісія за здійснення банківського переказу в розмірі 1000,00 грн., а разом сума боргу складатиме 120859,05 грн.

Також, відповідно до ч. 1 ст.. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 1650,60 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції від 15 грудня 2017 року), статями 203, 215, 220, 509, 799, 806, 808 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма – Автолізинг» про визання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати договір фінансового лізингу № 02016 від 11.12.2017 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» та ОСОБА_1 – недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (м. Київ, вул.. Харківське шосе, 182, код ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1 (вул.. Центральна, 4 с. Маньківка, Сатівський район, Луганської області, ІПН НОМЕР_1) суму 119358 (сто дев’ятнадцять тисяч триста п’ятдесят вісім грн..) 72 коп. авансового платежу згідно договору фінансового лізингу № 02016 від 11.12.2017 р.), інфляційні витрати у розмірі 500 (п’ятсот грн..) 33 коп., комісію за здійснення банківського переказу у сумі 1000 (одна тисяча) грн., а разом 120859 (сто двадцять тисяч вісімсот п’ятдесят дев’ять) гривень 05 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (м. Київ, вул.. Харківське шосе, 182, код ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1 (вул.. Центральна, 4 с. Маньківка, Сатівський район, Луганської області, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у загальному розмірі 1650 (одна тисяча шістсот п’ятдесят) гривень 60 коп.

В задоволенні інших позовних вимог позивача – відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте Сватівським районним судом Луганської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області.

Повний текст рішення складено 11 травня 2018 р.

Суддя: С.М. Скрипник