Вирок № 73912920, 10.05.2018, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 р. м. Кремінна Справа № 414/944/18 Провадження № 1-кп/414/138/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,

прокурора Лець Ю.І.,

захисника Полтавець І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне Луганської області, паспорт громадянина України НОМЕР_2, виданий Рубіжанським МВ УМВС 27 вересня 2006 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, раніше, судимого:

-20 серпня 1993 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.140, ч.2 ст.142 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, із застосуванням ст.46-1 відстрочка виконання вироку на строк 2 роки;

-11 березня 1994 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст.140, ст. 43 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1 / 2 частини майна. 05 листопада 1996 року звільнений з Дзержинської виправної колонії Донецької області умовно-достроково, невідбутий строк склав 2 роки 4 місяці 12 днів;

-29 червня 1998 року тим же судом Луганської області за ч.2 ст.140 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 21.04.1999 звільнений із Суходольської виправної колонії Луганської області у зв'язку з відбуттям строку покарання;

-23 листопада 1999 року зазначеним вище судом за ч.2 ст.140, ст.17, ч.2 ст.140, ч.2 ст.143, ст.42 КК України до 4 років позбавлення волі із конфіскацією майна, 28 березня 2003 року звільнений з Чорнухінської виправної колонії умовно-достроково, невідбутий строк склав 5 місяців 21 день;

-28 січня 2004 року вказаним судом за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, згідно ст.71 КК України приєднано иевідбуту частину покарання за вироком від 23.11.1999 у вигляді 5 місяців позбавлення волі. Остаточне покарання 1 рік 5 місяців позбавлення волі;

- 02 квітня 2004 року тим же судом за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, згідно ч.4 ст.70 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 28 січня 2004 року . Остаточне покарання 1 рік 10 місяців позбавлення волі.

-04 лютого 2008 року тим же судом за ст.309 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, 22 жовтня 2010 року звільнений з Перевальської виправної колонії Луганської області у зв'язку з відбуттям строку покарання;

-12 березня 2012 року Кремінським районним судом Луганської області за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, 12 березня 2014 року звільнений з Чернухінської виправної колонії Луганської області у зв'язку з відбуттям строку покарання;

-11 серпня 2016 року зазначеним судом Луганської області за ст.395 КК України до 3 місяців арешту, 11 листопада 2016 року звільнений зі Старобільського слідчого ізолятору Луганської області у зв'язку з відбуттям строку покарання;

-17 серпня 2017 року вказаним судом відповідно до ст.44 КК України звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України;

-29 березня 2018 року тим же судом звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення,

зареєстрованого та мешкає за адресою: вул. Привокзальна, 9/4, смт. Красноріченське Кремінського району Луганської області, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України

В С Т А Н О В И В:

Приблизно в липні 2017 року, більш точної дати та часе не встановлено, ОСОБА_2, знаходячись в 20 метрах від р. Сіверський Донець, поблизу с. Стара Краснянка Кремінського району Луганської області, знайшов предмет, зовні схожий на корпус гранати РГД-5, та предмет, зовні схожий на підривач до граната РГД-5. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. ОСОБА_2 забрав знайдені ним предмети, чим вчинив незаконне придбання бойових припасів, після чого продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне зберігання бойових припасів, відніс їх до приміщення нежилого будинку, який знаходиться поблизу залізничного вокзалу м. Кремінна Луганської області, тим самим здійснивши незаконне зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. З метою подальшого зберігання за місцем свого мешкання прийшов до приміщення нежилого будинку, який знаходиться поблизу залізничного вокзалу м. Кремінна Луганської області, звідки забрав раніше залишені ним предмет, зовні схожий на корпус гранати ДТД-5, та предмет, зовні схожий на підривач до гранати РГД-5. 23 березня 2018 року о 15 годині 00 хвилин на підставі п.3 ч.1 ст. 31, 34 Закону України «Про національну Поліцію» № 580-УІІІ від 02.07.2015 року, було проведено поверхневу перевірку та огляд ОСОБА_2, в ході якого було виявлено та вилучено зазначені вище предмети. Згідно висновку експерта № 19/113/11/82-е від 19 квітня 2018 року предмет, зовні схожий на корпус гранати РГД-5, є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини ( тротил масою 100-115 грам) - корпусом ручної бойової гранати РГД-5, а предмет зовні схожий на підривач до гранати РГД-5, є засобом ініціювання - підривачем типу УЗРГМ для ручних гранат РГД-5, Ф- 1 та РГ-42, який містить заряд комбінованої вибухової речовини ( ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам). В сукупності корпус бойової гранати РГД-5 з підривачем типу УЗРГМ будуть являтися боєприпасами - ручною осколковою гранатою РГД-5, яка для вибуху придатна.

Таким чином, дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 263 ч.1 КК України, оскільки в суді встановлено, що ОСОБА_2 придбав та зберігав бойові припаси без передбаченого законом дозволу.

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2.і його захисником Полтавець І.М. та прокурором від 24 квітня 2018 року, згідно якої обвинувачений визнає свою вину у скоєнні кримінального порушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Між сторонами погоджено міру покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнити з випробуванням. Наслідки укладання угоди про визнання винуватості сторонам роз'яснені.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Як встановлено у підготовчому судовому засіданні, ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, яке за ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами відбулося добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Дана угода, на думку суду, відповідає вимогам Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України та може бути затверджена, а на її підставі може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того, суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З урахуванням характеристики особи обвинуваченого, який ніде не працює,за місцем мешкання характеризується задовільно, суд вважає доцільним звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, строком на два роки, з покладенням обов»язків періодичної явки для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, а при працевлаштуванні , -роботи.

Зазначений іспитовий строк, за наведених обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним правопорушень.

У справі НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області була проведена дактилоскопічна експертиза, вартістю 1144,00 грн. та вибухотехнічна експертиза, вартістю 1144 грн. Відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази: корпус гранати РГД-5 та підривач типу УЗРГМ для ручних гранат РГД-5, Ф- 1 та РГ-42, відповідно до ст. 100 КПК України, підлягають знищенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 472, 474, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 квітня 2018 року, укладену в м. Кремінна Луганської області між прокурором Лець Ю.В. з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_2 і його захисником Полтавець І.М. з іншої сторони.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України та призначити ОСОБА_2 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням 2 (два) роки та зобов'язанням засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 2288 грн. на розрахунковий рахунок 31112106700151 код платежу 21081100 МФО 804013 код 37796309, Отримувач: Управління Державної казначейської служби України.

Речові докази: корпус гранати РГД-5 та підривач типу УЗРГМ для ручних гранат РГД-5, Ф- 1 та РГ-42, що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Кремінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області,- знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів, Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є.М. Акулов