Рішення № 73911927, 02.05.2018, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1156/17

Номер провадження 2/341/50/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Юсип І.М.

секретаря Король І.Л.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

в с т а н о в и в :

07.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» і, просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача в його користь 7490 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня по 22 квітня 2013 року; 2000 грн. лікарняних за період з 23 квітня по 13 травня 2013 року та 3000 грн. компенсації за невикористану відпустку, а всього на загальну суму 12 490 грн.

13.02.2018 року позивач збільшив позовні вимоги де просить стягнути з відповідача в його користь 5 606,80 грн. заборгованості по заробітній платі за період з березня по квітень 2013 року, 2 345,61 грн. заборгованості з оплати лікарняних листків та 5 192,10 грн. заборгованості з компенсації за невикористану відпустку, всього на загальну суму 13 144,51 грн., а також 5000 грн. адвокатських послуг.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю і суду пояснив, що він в період з 17 лютого 2012 року по 13 травня 2013 року працював на посаді водія вантажного автомобіля ДАФ в товаристві з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика». При звільненні з роботи за власним бажанням від 13.05.2013 року йому відповідач не виплатив заробітну плату, по лікарняних листках та відпускні. Такі дії відповідача порушують ст. 116 КЗпП України, та його особисті права. Він чекав на погашення заборгованості, однак на сьогоднішній день відповідач так і не виплатив йому належних сум, а тому змушений був звернутися за захистом свого порушеного права на оплату праці.

Зазначив,що він бажав отримати заробітну плату однак його на територію організації не впускали, від отримання заробітної плати не відмовлявся,особи які зазначені в акті про відмову ним отримати заробітну плату взагалі йому не відомі як і не відомий ПАТ « Терра Банк». Рахунку у даному банку відкритого не було, карточки на отримання заробітної плати не мав,а тому твердження відповідача про відкритий рахунок на який перераховувались кошти відповідачем не заслуговують на увагу. Просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача належні йому кошти.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що дійсно при звільненні позивача за власним бажанням підприємство на якому ОСОБА_1 працював не розрахувалося з ним повністю. З даного приводу позивач звернувся по місцю проживання до Галицького районного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості невиплаченої заробітної плати, судовий наказ був виданий, однак скасований за заявою боржника, а тому позивач змушений був звернутися з позовом до суду за захистом свого порушеного права на оплату праці. А тому просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 13 144,51 грн., яка складається із - 5 606,80 грн. заборгованості по заробітній платі за період з березня по квітень 2013 року, - 2 345,61 грн. заборгованості з оплати лікарняних листків та - 5 192,10 грн. заборгованості з компенсації за невикористану відпустку, а також 5000 грн. адвокатських послуг.

Щодо заперечень відповідача на поданий позов, що ними утримано із заробітної плати позивача за дисциплінарний проступок ним, не заслуговує на увагу, окрім того це є порушення законного права працівника на оплату праці. Адже в разі не правомірних дій ОСОБА_1 роботодавець мав би звернутися до суду з позовом, а не здійснювати самовільно відрахування із заробітної плати. Також відповідачем не надано договору про повну матеріальну відповідальність особи на підприємстві, наказу про стягнення із заробітної плати, з яким би мав ознайомитись ОСОБА_1 під особистий підпис, а відтак такі дії відповідача є незаконними, а тому заперечення не заслуговують на увагу. Просив в позові задовольнити повністю.

Відповідач представника в судове засіданні не направив, однак йому було відомо про розгляд даної справи та надані письмові заперечення на поданий позов. З яких вбачається, що представник відповідача просив в позові відмовити повністю та розгляд справи здійснити без участі представника ТзОВ «Дружківська харчосмакова фабрика». Заперечує щодо позову з наступних підстав, так позивач стверджує, що йому в порушення ст. 116 КЗпП України відповідачем не було виплачена заробітна плата у розмірі 7490,00 грн. за період з 01 березня по 22 квітня 2013 року, не було виплачено 2000,00 грн. лікарняних листків з 23 квітня по 13 травня 2013 року та 3000,00 грн. компенсації за невикористану, однак зазначене твердження не відповідає дійсним обставинам справи та є необгрунтованим.

Наказом від 14.05.2013 року № 143к ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням і в цей же день йому було нараховано всі належні йому виплати.

Згідно розрахункового листка ОСОБА_1 за травень 2013 року йому було нараховано 7 537,71 грн. (у тому числі: компенсація невикористаної відпустки 5 192,10 грн., оплата лікарняних листків 2 345,61 грн.), утримано 2 122,11грн., та належала сума до виплати у розмірі 5 415,60 грн. Позивачу у день його звільнення було видано на руки розрахунковий лист за травень 2013 року та запропоновано отримати в касі підприємства належні йому суми до сплати: компенсації за невикористану відпустку та оплату листків непрацездатності. Однак, ОСОБА_1 відмовився отримувати належні йому суми у касі підприємства, що підтверджується актом від 14.05.2013 року. Також, ОСОБА_1А при отриманні ним трудової книжки в день звільнення, власноруч написав розписку про отримання трудової книжки і в зазначеній розписці ОСОБА_1 жодних претензій з приводу невиплати належних йому сум не заявляв. 30.10.2012 року між ТзОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» та ПАТ «Терра Банк» було укладено договір № ЗП/18/03 про надання послуг організації по здійсненню розрахунків зі співробітниками з використанням платіжних карток. Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище договору Банк надає Організації послуги по відкриттю та здійсненню операцій за картковими рахунками з випуском платіжних карток Visa international, для здійснення Організацією розрахунків зі Співробітниками Організації. Відповідно до п.1.2. зазначеного вище договору Банк надає Організації послуги по зарахуванню коштів, перерахованих нею в безготівковій формі (заробітної плати та інших виплат в національній валюті України, далі за текстом - Виплати) на карткові рахунки Співробітників на умовах, вказаних у цьому договорі, та у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до умов укладеного договору з Банком відповідачем (ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика») до Банку були надані платіжні відомості № б/н від 19.07.2013 року щодо перерахування грошових коштів компенсації за листками тимчасової непрацездатності робітникам ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика», де був зазначений також ОСОБА_1 Б А та грошові кошти на виплату лікарняних у сумі 2 675,57 були зараховані на розрахунковий рахунок у ПАТ «Терра Банк». Зазначені обставини свідчать про виконання Відповідачем перед Позивачем зобов’язань щодо виплати йому компенсації за тимчасову непрацездатність у розмірі 2 345,61 гри., а тому твердження Позивача про невиплату Відповідачем сум відповідно лікарняних листків з 23 квітня по 13 травня 2013 року у сумі 2000,00 грн. є безпідставними, необгрунтованими та такими що повністю не відповідають дійсним обставинам по справі.

07.06.2013 року до ПАТ «Терра Банк» відповідачем були надані відомості, щодо виплати грошових коштів робітникам ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика», де під п/н 13 за списком зазначений ОСОБА_1 та належна йому сума до сплати у розмірі 3 069,99 грн. (компенсації за невикористану відпустку). У цей же день (07.06.2013 року) ними розрахунковий рахунок в Банку, відповідно до наданої Банком відомості було перераховано грошові кошти на суму 97 111,37 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку станом на 07.06.2013 року.

Таким чином, твердження позивача про наявність у ТзОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» заборгованості перед ним у вигляді невиплати належної йому компенсації за невикористану відпустку є також безпідставним та такими, що спростовуються наданими Відповідачем доказами. Отже, відповідачем було повністю виконанні свої зобов’язання щодо сплати позивачеві належної йому до сплати суми грошових коштів у розмірі 5 415,60 грн., яка складається із 2 345,61 грн. (оплата листків непрацездатності) + 3 069,99 грн. (компенсація за невикористану відпустку), яка була виплачена позивачу.

Зазначили, що в проваджені СВ Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12014050260000148 від 28.01.2014 року, за заявою ОСОБА_1 Досудовим розслідуванням було встановлено, що станом на 31.03.2013 року у ОСОБА_1 утворилась нестача дизельного палива в кількості 535 літрів після його повернення з рейсу, який тривав з 01.04.2013 по 19.04.2013 року, у наслідок чого до бухгалтерії ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» було надане подання, на утримання з його заробітної плати. Процесуальне рішення (постанова про закриття кримінального провадження) СВ Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області по вказаному кримінальному провадженню було узгоджене з прокуратурою м. Дружківка Донецької області та в подальшому скасовано не було.

Згідно розрахункового листка ОСОБА_1 за березень 2013 року йому було нараховано заробітну плату у розмірі 5 069,80 грн., виплачено аванс у сумі 1 000,00 грн. та утримано 4069,80 грн.

Згідно розрахункового листка ОСОБА_1 за квітень 2013 року йому було нараховано заробітну плату у сумі 2 820,85 грн. та утримано 3 561,63 грн. Отже, твердження позивача, щодо наявності перед ним у ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» заборгованості по заробітній платі у сумі 7 490,00грн. за період з 01.03.2013 по 22.04.2013 року також не відповідає дійсності та є безпідставним. Просили звернути увагу на те, що після звільнення, з 14.05.2013 року і по теперішній час, ОСОБА_1 жодного разу не звертався до ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» з вимогою про здійснення остаточного розрахунку, що фактично ставить під сумнів сам факт існування будь якої заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Таким, чином ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» не було порушено вимоги ст. 116 КЗпП України та у Відповідача перед Позивачем не існує жодної заборгованості по сплаті Позивачеві належних йому до сплати грошових коштів, а тому в позові слід відмовити, як безпідставному.

Заслухавши у судовому засіданні доводи позивача та представника позивача, вивчивши заперечення надані представником відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

ОСОБА_1 працював в період з 17 лютого 2012 року по 13 травня 2013 року на посаді водія вантажного автомобіля ДАФ в товаристві з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6).

З копії постанови про закриття кримінального провадження від 12.06.2015 року видно, що ОСОБА_1 звернувся до Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області із заявою щодо невиплати заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання та компенсації за невикористану відпустку, керівництвом ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» (а.с.30-31).

З копій рахунків на виплату коштів працівникам ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» видно, що ОСОБА_1 працював на даному підприємстві, за що йому нараховувалась заробітна плата (а.с.34-36). З копій розрахункових листків працівника ОСОБА_1 за період березня-травня 2013 року вбачається, що були нарахування заробітної плати, компенсації відпустки та оплата лікарняних листків (а.с.43), однак в матеріалах до заперечення не подані докази виплати зазначених нарахувань позивачу.

Докази, які витребовувались ухвалою суду від 26.10.2017 року відповідачем не виконані, оскільки у ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» частина документів була втрачена (а.с.84-85).

Отже спір між сторонами виник з трудових відносин. Позивачу не виплачено належної суми за відпрацьований час на фабриці. Відповідач заперечує, щодо поданого позову, та наполягає, що позивачу були виплачені належні суми через рахунок в банку, а частина нарахованих коштів утримана за нестачу ГСМ (газосмазочні матераіли) на основі виданого подання до бухгалтерії фабрики. Відповідач не мав права самостійно проводити утримання коштів, які пішли на погашення нестачі палива, а звернутися з позовом до суду, адже такі відносини регулюються Кодексом законів про працю України. А відтак відповідачем були утримані кошти із заробітної плати позивача та не виплачено повністю всі суми при звільнені працівника, що є порушенням законодавства.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред'явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок.

Не виплатою заробітної плати при звільненні порушено права позивача, передбачені ст. 116 КЗпП України. Заборговану заробітну плату позивачу не виплачено по теперішній час, тому суд вважає, що заборгованість по заробітній платі 5 606,80 грн. за період з березня по квітень 2013 року, заборгованість по оплаті лікарняних листків 2 345,61 грн. та заборгованість з компенсації за невикористану відпустку 5 192,10 грн., всього на загальну суму 13 144,51 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Ч.2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Копією квитанції за № 933758 від 12.02.2018 р. стверджується про оплату позивачем адвокатських послуг в розмірі 5000 грн. які підлягають стягненню з відповідача. ( а.с.99).

Позивач звільнений від сплати судового збору, згідно ст.5 ч.1 п.1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VІ, зі змінами.

Однак, позивачем була подана заява про видачу судового наказу та сплачено судового збору 320 грн., судовий наказ був скасований ухвалою суду від 07.07.2017 року, а тому сума сплаченого судового збору при подачі позову не повертається. У відповідності до ч.2 ст. 164 ЦПК України, у разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

З відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 384,80 грн.

На підставі ст.ст. 94, 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 10, 141, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» про стягнення невиплаченої заробітної плати – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» (вул. Правобережна, 97, м. Костянтинівка, Донецька область, код ЄДРПОУ 31754195) в користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі - 5 606,80 грн. за період з березня по квітень 2013 року, заборгованості по оплаті лікарняних листків - 2 345,61 грн. та заборгованості з компенсації за невикористану відпустку - 5 192,10 грн. та 5000 гривень за надання юридичних послуг, всього на загальну суму 18 144,51 грн ( вісімнадцять тисяч сто сорок чотири) гривні 51 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» - 384,80 гривень судового збору, які перерахувати на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, коб банку отримувача 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 11.05.2018 року

Суддя:ОСОБА_3