Рішення № 73911762, 03.05.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/712/17

Провадження №2/193/11/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

03 травня 2018 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі :

судді Шумської О.В.

при секретарі Мельниковій Т.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, треті особи: відділ Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договорів оренди земельних ділянок площею 1,6600 га та 6,7100 га від 03.08.2013 року недійсними,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про визнання договорів оренди земельних ділянок площею 1,6600 га та 6,7100 га від 03.08.2013 року недійсними. В обґрунтування позову вказує, що 08.02.2017 року ОСОБА_1 отримала у власність вищезазначені дві земельні ділянки загальною площею 8,370 га, нормативна грошова оцінка яких станом на 10.07.2015 року складає 240082,75 грн., а саме: площею 1,6600 га (кадастровий №1225255000:03:003:0081), та площею 6,7100 га (кадастровий №1225255000:03:003:0112), що розташовані на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті 10.07.2015 року – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була попереднім власником двох вищезазначених земельних ділянок загальною площею 8,370 га, нормативна грошова оцінка яких станом на 10.07.2015 року складає 240082,75 грн., а саме: площею 1,6600 га (кадастровий №1225255000:03:003:0081), та площею 6,7100 га (кадастровий №1225255000:03:003:0112), що розташовані на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області.

03.08.2013 року між колишнім власником двох вищезазначених земельних ділянок загальною площею 8,370 га , ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено два договори оренди двох вищезазначених земельних ділянок загальною площею 8,370 га, нормативна грошова оцінка яких станом на 10.07.2015 року складає 240082,75 грн., а саме: площею 1,6600 га (кадастровий №1225255000:03:003:0081), та площею 6,7100 га (кадастровий №1225255000:03:003:0112), що розташовані на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 05 (п’ять) років, в період з 03.08.2013 року по 03.08.2018 року, але в зв’язку з тим, що відповідачем протиправно не було повернуто колишньому власнику - ОСОБА_3 її екземпляри договорів оренди, тому у позивача, як спадкоємця та власника спірних земельних ділянок відсутні екземпляр спірних договорів оренди, зазначені обставини підтверджуються письмовими свідченнями позивача, як сторони у справі.

З метою встановлення дійсного строку дії договорів оренди спірних земельних ділянок, позивач, як новий власник землі звернувся до Відділ Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області (надалі – Третя особа) та отримав два витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а саме: витяг №НВ-1204368882017 від 06.02.2017 року щодо земельної ділянки площею 6,7100 га, та витяг №НВ-1204368992017 від 06.02.2017 року щодо земельної ділянки площею 1,6600 га, з яких Позивачу стало відомо, що 21.01.2016 року Софіївським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано договори оренди спірних земельних ділянок між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, строк дії оренди – 49 (сорок дев’ять) років, але позивачу незрозуміло, як могли бути зареєстровані договори оренди 21.01.2016 року, якщо сторона договорів – колишній власник - ОСОБА_3 на момент їх реєстрації була померлою (померла ще 10.07.2015 року), також позивачу незрозуміло чому з моменту підписання договорів оренди - 03.08.2013 року до дати їх державної реєстрації - 21.01.2016 року Софіївським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області, минуло 02 (два) роки 06 (шість) місяців, тобто весь цей час відповідач протиправно не подавав на державну реєстрацію договори оренди, безпідставно та протиправно користувався земельними ділянками, та подав на державну реєстрацію спірні договори оренди з самовільно зміненим строком їх дії з 05 (п’яти) років на 49 (сорок дев’ять) років, тобто шляхом підроблень з боку відповідача в спірних договорах оренди строк їх дії було протиправно збільшено без дійсного волевиявлення колишнього власника.

На письмове звернення до відповідача позивачем було отримано від відповідача два листи про отримання орендної плати від 13.04.2017 року, з яких позивачу стало відомо, що вищезазначені договори оренди двох спірних земельних ділянок були укладені між колишнім власником та відповідачем 03.08.2013 року не на 05 (п’ять) років, як вважали позивач - ОСОБА_1 та колишній власник - ОСОБА_3, а на 49 (сорок дев’ять) років.

Позивач, як власник двох вищезазначених земельних ділянок загальною площею 8,370 га має законне право на вільне розпорядження належною йому власністю, тому з метою розірвання договірних відносин між позивачем та відповідачем, на підставі передбаченої договором оренди обставини - закінчення строку дії договору оренди землі 03.08.2018 року, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про свій намір припинити орендні відносини з відповідачем щодо спірних земельних ділянок на підставі закінчення строку дії договору оренди, але відповідач у відповідь повідомив позивача, що строк дії договору оренди землі не закінчується 03.08.2018 року, а начебто продовжується до 2065 року, тобто вбачаються явні шахрайські дії з боку відповідача, який не бажав повертати позивачу орендовані земельні ділянки, а тому з метою безпідставного продовження використання спірних земельних ділянок, без справжньої згоди на це колишнього власника землі, вчинив підроблення договорів оренди землі від 03.08.2013 року, чим безпідставно, злочинним шляхом, отримав у більш тривале користування спірні земельні ділянки, подавши самовільно на державну реєстрацію зазначені договори оренди, тобто відповідач безпідставно, шляхом шахрайських дій – підроблення договорів оренди, заволодів спірними земельними ділянками, чим порушив законні права власника на вільне розпорядження його власністю після закінчення строку дії договору оренди.

Вищезазначені спірні договори оренди землі від 03.08.2013 року є недійсними, в зв’язку з тим, що колишній власник орендованої земельної ділянки – ОСОБА_3 під час підписання договору оренди землі виявила внутрішню волю щодо передачі своїх земельних ділянок в оренду відповідачу строком лише на 05 (п’ять) років, а фактично текст договорів оренди був змінено з зазначенням строку оренди 49 років, про що сторони не домовлялись, та колишній власник орендованої земельної ділянки – ОСОБА_3 свій підпис в договорах оренди не ставила, а якщо б Колишній власник орендованої земельної ділянки – ОСОБА_3 знала про строк дії договору 49 (сорок дев’ять) років, як зазначено в тексті договорів оренди, то ніколи б не підписала зазначені договори, бо ці умови суперечать внутрішній волі та переконанню колишнього власника орендованої земельної ділянки – ОСОБА_3 та її спадкоємця - Позивача, зазначені обставини не відповідають нормам ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), та є достатніми підставами для визнання спірного договору недійсним за рішенням суду.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, заяв про розгляд справи без його участі суду не надавав.

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області в судове засідання не з"явився, заяв про розгляд справи без його участю суду не надавав.

Представник третьої особи Софіївської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи був належним чином повідомлений. Заяв про розгляд справи без їх участі суду не надавали.

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав:

Судом встановлено, що 08.02.2017 року ОСОБА_1 отримала у власність вищезазначені дві земельні ділянки загальною площею 8,370 га, нормативна грошова оцінка яких станом на 10.07.2015 року складає 240082,75 грн., а саме: площею 1,6600 га (кадастровий №1225255000:03:003:0081), та площею 6,7100 га (кадастровий №1225255000:03:003:0112), що розташовані на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті 10.07.2015 року – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була попереднім власником двох вищезазначених земельних ділянок загальною площею 8,370 га, нормативна грошова оцінка яких станом на 10.07.2015 року складає 240082,75 грн., а саме: площею 1,6600 га (кадастровий №1225255000:03:003:0081), та площею 6,7100 га (кадастровий №1225255000:03:003:0112), що розташовані на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області. зазначена обставина підтверджується письмовими доказами по справі: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №80378248 від 15.02.2017 виданого Комунальним підприємством «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області (кадастровий №1225255000:03:003:0081)(а.с.9), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8037595903 від 15.02.2017 виданого Комунальним підприємством «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області (кадастровий №1225255000:03:003:0112)(а.с.10), рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 року по цивільній справі №193/1983/16-ц (провадження №2/193/48/17)(а.с.7-8).

03.08.2013 року між колишнім власником земельних ділянок загальною площею 8,370 га, ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, було укладено два договори оренди земельних ділянок загальною площею 8,370 га.

Але в зв’язку з тим, що відповідачем не було повернуто колишньому власнику - ОСОБА_3 її екземпляри договорів оренди, тому у позивача, як спадкоємця та власника спірних земельних ділянок відсутні екземпляр спірних договорів оренди, зазначені обставини підтверджуються письмовими свідченнями позивача, як сторони у справі.

Відповідно до витяга з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а саме: витяг №НВ-1204368882017 від 06.02.2017 року щодо земельної ділянки площею 6,7100 га(а.с.14-16), та витяга №НВ-1204368992017 від 06.02.2017 року щодо земельної ділянки площею 1,6600 га(а.с.11-13), 21.01.2016 року Софіївським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано договори оренди спірних земельних ділянок між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, строк дії оренди – 49(сорок дев’ять) років.

Позивачем було отримано від відповідача два листи про отримання орендної плати від 13.04.2017 року, згідно яких вищезазначені договори оренди двох спірних земельних ділянок були укладені між колишнім власником та відповідачем 03.08.2013 року не на 05 (п’ять) років, а на 49 (сорок дев’ять) років. Зазначена обставина підтверджується письмовими доказами по справі: листом №1 про отримання орендної плати від 13.04.2017 року надісланим відповідачем на адресу позивача(а.с.17), листом №2 про отримання орендної плати від 13.04.2017 року надісланим відповідачем на адресу позивача(а.с.18).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (276814), Цивільним кодексом України (1540-06, 435-15 ), цим та іншими законами України і договором оренди землі.

В силу ч.5 ст.6 цього Закону, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.(Статтю 6 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1878-VI (1878-17 ) від 11.02.2010 )

«Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч.1 ст. 792 ЦК України за договором найму ( оренди ) земельної ділянки наймодавець зобов"язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов’язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Оскільки право оренди земельних ділянок за спірними договорами зареєстровано Софіївським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області 21.01.2016 року, а орендодавець помер 10.07.2015 року, то на момент державної реєстрації права оренди земельних ділянок за спірним договором цивільна правоздатність орендодавця, тобто здатність мати цивільні права та обов"язки відповідно до статті 25 ЦК України була припинена, що унеможливило виконання зобов"язання щодо передачі земельних ділянок орендарю.

У зв"язку з тим, що передача вказаних земельних ділянок, згідно з умовами спірних договорів не відбулась і не могла відбутись у зв"язку зі смертю орендодавця, суд вважає, що орендар не набув право оренди за спірними договорами. Тому спірні договори оренди земельних ділянок підлягає визнанню недійсними.

Відповідно до статті 203 Земельного Кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Земельного Кодексу України п ідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2560 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 89, 265, ЦПК України, ст..ст.25,215,792 ЦК України, Законом України "Про оренду землі", суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, треті особи: відділ Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договорів оренди земельних ділянок площею 1,6600 га та 6,7100 га від 03.08.2013 року недійсними - задовольнити.

Визнати договори оренди землі від 03.08.2013 року, щодо оренди двох земельних ділянок загальною площею 8,370 га, а саме: площею 1,6600 га (кадастровий №1225255000:03:003:0081), та площею 6,7100 га (кадастровий №1225255000:03:003:0112), що розташовані на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, зареєстровані 21.01.2016 року Софіївським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області, зі строком дії оренди 49 років, укладених між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - недійсними.

Стягнути із Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Шумська