Рішення № 73911488, 03.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5854/17

№ 2-о/183/37/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Голубівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковська районна державна нотаріальна контора про:

- встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю, площею 5,160 гектарів, розташовану на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії І-ДП № 111786, виданий на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 18242 (Г) від 21 грудня 2001 року, виданий ОСОБА_3, померлій 26 червня 2016 року.

- встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що правовстановлюючий документ - Свідоцтво про право власності на житло від 22 травня 2000 року, видане Колективним сільськогосподарським підприємством «Видвиженець», зареєстроване в реєстрову книгу за № 196-1, згідно з яким ОСОБА_2 на підставі розпорядження керівника органу приватизації від 11 березня 2000 року № 20 належить на праві приватної власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3, померлої 26 червня 2016 року,

встановив:

заявник звернувся до суду з зазначеною заявою в порядку окремого провадження.

В обґрунтування заяви вказує, що 26 червня 2016 року померла його бабуся, ОСОБА_3. За життя, 13 жовтня 2015 року, бабуся склала заповіт, яким все своє майно заповідала йому, ОСОБА_1 Спадковим майном, яке залишилось після смерті бабусі є: земельна ділянка площею 5,160 гектарів, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належала їй на підставі державного акту серії І-ДП № 111786, виданого Голубівською сільською радою 21 грудня 2001 року, та квартира № 4, що знаходиться в будинку № 10 по вулиці Центральній в селі Видвиженець Новомосковського району Дніпропетровської області, що належала бабусі на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 травня 2000 року. Після смерті бабусі заявник звернувся до нотаріальної контори, в зв’язку з чим нотаріусом заведено спадкову справу № 419/2016, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та квартиру, нотаріусом було відмовлено, в зв’язку з тим, що заявником представлені свідоцтво про смерть ОСОБА_3, свідоцтво про право власності на спадкову квартиру на ім’я ОСОБА_2, та державний акт на право приватної власності на землю, в якому власником зазначена ОСОБА_2. В наданих документах наявні розбіжності у прізвищі спадкодавця та власника, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

В судове засідання представник заявника не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи у свою відсутність. Вимоги заяви підтримала.

Представники заінтересованих осіб до суду не з’явилися, надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність. Пояснення не надали.

В судовому засіданні 30 січня 2018 року вирішено питання про витребування спадкової справи, отриманої судом 02 березня 2018 року.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

21 грудня 2001 року Голубівською сільською радою народних депутатів видано Державний акт на право приватної власності на землю, площею 5,160 гектарів, розташовану на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії І-ДП № 111786, на ім'я ОСОБА_2 (пай № 517), проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 18242 (Г) від 21 грудня 2001 року.

22 травня 2000 року Колективним сільськогосподарським підприємством «Видвиженець» видано Свідоцтво про право власності на житло, зареєстроване в реєстрову книгу за № 196-1, згідно з яким ОСОБА_2 на підставі розпорядження керівника органу приватизації від 11 березня 2000 року № 20 належить на праві приватної власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

26 червня 2016 року померла ОСОБА_3.

За життя, 13 жовтня 2015 року, ОСОБА_3, мешкаюча: АДРЕСА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповідала ОСОБА_1

Після смерті ОСОБА_3 заявник звернувся до нотаріальної контори, в зв’язку з чим нотаріусом заведено спадкову справу № 419/2016. Інший спадкоємець за законом – ОСОБА_4 подав заяву про обізнаність із змістом заповіту та про те, що не має бажання отримувати свідоцтво про право на обов’язкову частку.

Листом нотаріуса від 19 липня 2017 року № 1630/02-14 заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та квартиру відмовлено, в зв’язку з тим, що заявником представлені свідоцтво про смерть ОСОБА_3, свідоцтво про право власності на спадкову квартиру на ім’я ОСОБА_2, та державний акт на право приватної власності на землю, в якому власником зазначена ОСОБА_2. В наданих документах наявні розбіжності у прізвищі спадкодавця та власника, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину .

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність невизнаних інтересів заявника, які не визнаються нотаріусом на не дають змоги заявнику реалізувати належним чином свої спадкові права.

Вирішуючи заяву суд виходить з наступного.

Відповідно до чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно п. 6 ч. 1, ч.2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт того, що Державний акт на ім’я ОСОБА_2 та Свідоцтво про право власності на житло на ім’я ОСОБА_2 дійсно належить ОСОБА_3 підтверджується тим, що решта анкетних даних ОСОБА_3 в правовстановлюючих документах, а саме: ім’я та по батькові, місце проживання, співпадають з анкетними даними ОСОБА_3, вказаними у свідоцтві про смерть.

Таким чином вбачається наявність розбіжностей у імені та прізвищі особи, щодо якої видано правовстановлюючі документи та свідоцтвом про смерть, а саме – замість вірного прізвища «Сітракова» у правовстановлюючих документах вказано «Ситракова», що не відповідає дійсному прізвищу особи, яка набула право власності. Означена невідповідність перешкоджає заявнику в реалізації права на спадкування, не може бути усунена іншим чином, ніж шляхом встановлення факту, що має юридичне значення. Право заявника не визнається заінтересованими особами, не має інших правових шляхів для усунення розбіжностей в силу вимог законодавства та усунення яких необхідне для належної реалізації права власності. При цьому, вимоги заявника підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, доданими до заяви та підтверджують обставини, на які посилається заявник.

З огляду на викладене, зібрані у справі докази у своїй сукупності та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141-142, 206, 258, 259, 264-265, 268, 294, 319 ЦПК України, суд -

вирішив:

заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1), заінтересовані особи: Голубівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 20, с. Голубівк, Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04340402), Новомосковська районна державна нотаріальна контора (місцезнаходження: пл. Героїв, 1, м. Новомосковськ Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 05466105) - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю, площею 5,160 гектарів, розташовану на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії І-ДП № 111786, виданий на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 18242 (Г) від 21 грудня 2001 року, виданий ОСОБА_3, померлій 26 червня 2016 року.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що правовстановлюючий документ - Свідоцтво про право власності на житло від 22 травня 2000 року, видане Колективним сільськогосподарським підприємством «Видвиженець», зареєстроване в реєстрову книгу за № 196-1, згідно з яким ОСОБА_2 на підставі розпорядження керівника органу приватизації від 11 березня 2000 року № 20 належить на праві приватної власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3, померлої 26 червня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов