Рішення № 73910384, 10.05.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/348/18

2/588/266/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.05.2018 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому указує, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 09.08.2013, згідно якої отримала кредит у розмірі 14700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду, що підписана нею заява від 09.08.2013 разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, а саме надав позивачу кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору та продовжує ухилятися від виконання своїх зобов’язань, у зв’язку з чим станом на 21.02.2018 має заборгованість у розмірі 22971,60 грн., яка складається з: тіла кредиту - 227,99 грн.; відсотків за користування кредитом - 14413,49 грн.; пені - 6760,04 грн.; штрафів - 500 грн. (фіксована складова) та 1070,08 грн. (процентна складова).

Посилаючись на норми ст.ст.509,525,526,527,530,598,599,610,615,629,1050,1054 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 22971,60 грн., а також судові витрати, понесені ним при подачі позову в сумі 1762,00 грн.

Сторони, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, у судове засідання не викликалися.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач подала до суду відзив на позов про не визнання заявлених до неї позовних вимог. Обгрунтовуючи поданий відзив відповідач указує, що у 2013 році вона відкрила картку у ЗАТ КБ «ПриватБанк», термін дії якої закінчився приблизно у серпні 2014. Подана позивачем анкета-заява не містить відмітки, які саме банківські послуги вона просила їй надати. За яких обставин була підписана указана заява відповідач не пам’ятає. Заява не містить посилання, що її ознайомили саме з Умовами та правилами надання банківських послуг, витяг з яких додано до позову та який не містить даних коли саме ці правила були затверджені та ким. Жодних Умов та правил надання банківських послуг вона не підписувала. Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вона не підписувала. Розрахунки заборгованості не містять посилань на номер картки (номер рахунку). Згідно наданого позивачем розрахунку змінювалася відсоткова ставка, а вона не підписувала жодного документу, де б було вказано, що грошові кошти отримує у кредит під визначені відсотки та про зміну умов кредитування (відсоткової ставки). З розрахунком заборгованості відповідач не погоджується, вважає, що даний розрахунок не є доказом, який підтверджує наявність заборгованості, а також підписаний невідомою особою та не містить печатки банку. Письмової угоди про сплату пені та штрафу з позивачем вона не укладала, тому вимоги про стягнення пені та штрафу є необгрунтованими та незаконними. На протязі трьох років банк не заявляв жодних претензій, всупереч вимогам ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач вимагає сплати платежів встановлених на незаконних засадах та строк давності, по яким минув.

У відповідності до ст.ст.179, 180 ЦПК України, відповідь на указаний відзив від позивача, заперечення на відповідь від відповідача до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Згідно до вимог статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За ч.2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Матеріалами справи установлено, що з метою отримання банківських послуг у виді отримання кредиту у розмірі 14700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок ОСОБА_3 звернулася до ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), у зв’язку з чим, 09.08.2013, підписала заяву-анкету б/н (а.с.10).

Підписавши указану анкету-заяву відповідач підтвердила свою згоду, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», розміщення на бьанківському сайті www.privatbank.ua та «Тарифами Банку» складає між відповідачем та банком договір. Крім того, відповідач зобов’язувалася виконувати вимоги Умов та Правит надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, що підтверджується підписом ОСОБА_3 у заяві (а.с.10).

Зазначеною заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п.2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов»язанеь за кредитом до 25 числа місяця, що слідєу за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти у розмірі, зазанченому в тарифах, зол діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору.

Відповідно до п.п.2.1.1.4.1, 2.1.1.4.6 Договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань у разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Отже, акцептуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг разом із Тарифами визнала та погодилася на запропоновані Банком умови користування послугами банку.

Заперечення відповідача щодо не визнання заявлених до неї позовних вимог, зокрема складових заборгованості, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідач ніяким чином не надала доказів на підтвердження своїх заперечень.

Крім того, посилання відповідача, указані у відзиві на позов, суд також не може взяти до уваги, оскільки заява разом з Умовами та правилами, а також Тарифами складають Договір, яким передбачено всі умови та правила надання банківських послуг, про зміну яких відповідач зобов’язана була знайомитися на сайті банку, у т.ч. про зміну відсоткової ставки, про що зазначено у підписаній нею анкеті-заяві б/н від 09.08.2013 (а.с.10).

З приводу правомірності зміни процентної ставки позивач у своєму поясненні указав, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту у розмірі 27,6% на рік, а потім була змінена на підставі наказів банку (а.с.50-55).

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознаймлено із зазначеними змінами.

Зокрема, згідно п.1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору.

Отже, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

До обов’язків позичальника, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, відноситься: отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам (п.2.1.1.5.3); у разі незгоди зі змінами Умов та правил надання банківських послуг та/або Тарифів надати банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Згідно матеріалів справи, зокрема відзиву відповідача, заяв про дострокове розірвання договору відповідач не подавала, про що свідчить згода останньої зі змінами Тарифів.

Крім того, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють одностороннюю зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору.

З приводу посилання відповідача на те, що вона не укладала письмової угоди про сплату пені та штрафу, суд зазначає, що умовами самого Договору, укладеного між сторонами, з яким погодилася відповідач, передбачено у якому випадку стягується пеня та штраф.

Також суд не може врахувати посилання відповідача на строк позовної давності, оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідач не заявила клопотання про застосування такого строку, що передбачено ст.267 ЦК України.

До того ж, з наданих позивачем письмових доказів, а саме, з довідки та виписки по кредитним карткам за період з 01.01.1999 по 30.04.2018 установлено, що відповідач по кредитному договору переоформляла кредитну картку тричі: 25.12.2007 строком дії до грудня 2011 року, 24.10.2011 строком до жовтня 2015 року та 26.09.2013 строком до березня 2017 року. Також установлено, що відповідач користувалася указаними кредитними картками, починаючи з 18.01.2008 по 26.05.2017 і залишок після операції від 26.05.2017 по картці складав борг у сумі 11097,59 грн. (а.с.55-63), а отже, спливу строку позовної давності немає.

За ст.599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, належними сторонами.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Натомість, відповідач, взяті на себе зобов’язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно розрахунку позивача станом на 21.02.2018 ОСОБА_3 має заборгованість у розмірі 22971,60 грн., яка складається з: тіла кредиту - 227,99 грн.; відсотків за користування кредитом - 14413,49 грн.; пені - 6760,04 грн.; штрафів - 500 грн. (фіксована складова) та 1070,08 грн. (процентна складова) (а.с.7-9).

Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, позивачем доведено.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 1570,08 грн., суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Позивачем у складі заборгованості нараховано 6760,04 грн. пені та комісії.

При цьому позивачем також одночасно нараховано 500,00 грн. – штрафу (фіксована частина), 1070,08 грн. – штрафу (процентна складова) за порушення строків платежів.

Отже, вказане свідчить про нарахування позивачем пені та штрафу за одне й те саме правопорушення.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неустойка у виді штрафу стягненню не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 21401,52 грн., з відмовою у позові в частині стягнення з відповідача штрафів в сумі 1570,08 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у сумі 21401,52 грн., тобто на 93,2 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1642,18 грн. (1762 грн. х 93,2 %) судового збору.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 12,13,141,247,259,264,265,

279 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 42600), на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: вул.Грушевського,буд.1Д, м.Київ, 01001, банківські реквізити: ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок 29092829003111) заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.08.2013, яка складається з:тіла кредиту – 227.99 грн.; відсотків за користування кредитом – 14413,49 грн., пені – 6760,04 грн., а всього 21401,52 (двадцять одна тисяча чотириста одна) грн. 52 коп., а також компенсацію судового збору за подання позовної заяви у сумі 1642,18 (одна тисяча шістсот сорок дві) грн. 18 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Текст рішення складений 10.05.2018.

Суддя О.С. Линник