Рішення № 73908455, 08.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5490/18

Провадження № 2/522/5891/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (65039, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26597691) про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Одеської міської ради, згідно якої просила визначити, що частка померлої 02 вересня 2017 року матері позивача ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), в праві спільної сумісної власності на квартиру №52 (п’ятдесят два) в будинку №1/2 (один дріб два) по вулиці Сегедській в м. Одеса становила ? (одна друга).

При цьому посилалась на те, що 02.09.2017 померла мати позивача - ОСОБА_2. 05.03.2018 позивачем була подана заява про прийняття спадщини до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 За життя позивачем та його матір’ю була здійснена приватизація квартири АДРЕСА_2. Відповідно до тексту вказаного свідоцтва, квартира належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, тобто частки співвласників не виділені (не визначені). У зв’язку з цим, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу, про що оформлений та виданий лист від 05.03.2018 року № 55/02-14 і рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо розміру частки померлої у праві власності на квартиру.

У відповідності до глави 10 статті 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи. Частина 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

При цьому у відповідності до статті 279 ЦПК України «розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків».

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 1226 ЦК України, частка в праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із частинами 1, 2 статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 - у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту статті 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: "Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила -1/2".

Згідно статті 13 Ковенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Наведені позивачем при зверненні до суду обставини підтверджені наявними в справі доказами. Так, факт смерті мати позивача - ОСОБА_2 Яківни- підтверджений свідоцтвом про смерть, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 10.10.2017, актовий запис №9088 від 04.09.2017. Факт та дата звернення позивача із заявою про прийняття спадщини підтверджений листом приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 05.03.2018 №55/02-14 «Відмова щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом». Факт здійснення позивачем та його матір’ю приватизації квартири АДРЕСА_3, а також перелік власників цієї квартири підтверджені Свідоцтвом про право власності на житло від 12.09.1995 №8-5233. Факт відмови позивачу нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину та причини зазначеної відмови підтверджені вказаним вище листом нотаріусу.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин 1,5,6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (65039, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26597691) про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності – задовольнити.

Визначити, що частка померлої 02 вересня 2017 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), в праві спільної сумісної власності на квартиру №52 (п’ятдесят два) в будинку №1/2 (один дріб два) по вулиці Сегедській в м.Одеса становила ? (одна друга).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 08.05.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук