Рішення № 73906769, 10.05.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2242/17

Провадження №2-о/148/6/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 травня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Грох Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи - Шуро-Копіївська сільська рада Тульчинського району Вінницької області та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник заернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи свої вимоги тим, що з січня 1976 року вона проживала однією сім’єю як чоловік і жінка із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони вели спільне господарство, у них були спільні кошти. Шлюб вони не реєстрували, дітей у них не було.

27.05.2017 ОСОБА_3 помер і вона його хоронила. Після його смерті відкрилася спадщина за законом на усе його майно, яке складається із земельної ділянки площею 1,0597 га та земельної ділянки площею 0,5428 га, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Шуро-Копіївської сільської ради, які йому належали на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 03.08.2011 Тульчинською державною нотаріальною конторою, і які він отримав у спадок після смерті його матері ОСОБА_4

Заповідального розпорядження ОСОБА_3 не склав. Вона спадщину, яка відкрилася після його смерті прийняла, про що звернулася в Тульчинську державну нотаріальну контору. Однак, оформити право власності на спадкове майно вона не може, так як шлюб вони не реєстрували. Для того, щоб вона могла оформити право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, їй необхідно встановити факт її проживання однією сім’єю як чоловіка і жінки з ОСОБА_5 В зв'язку з даними обставинами вона звернулася до суду з даною заявою. Просить встановити факт проживання однією сім’єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею - з 01.02.1976 до дня його смерті 27.05.2017.

В судове засідання заявник не з'явилася. В матеріалах справи наявна заява від неї, згідно якої остання просить справу слухати у її відсутність, та заяву задовольнити.

Заінтересовані особи – представник Шуро-Копіївської сільської ради Тульчинського району Вінницької області та ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися. В матеріалах справи наявні заяви від них, згідно яких вони просять справу розглянути в їх відсутність, не заперечують проти задоволення заяви.

Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність заявника та заінтересованих осіб, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 27.05.2017 помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 27.05.2017 серія І-АМ №386209 (а.с.5)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом, яка складається із земельної ділянки площею 1,0597 га та земельної ділянки площею 0,5428 га, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Шуро-Копіївської сільської ради, які йому належали на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 03.08.2011 Тульчинською державною нотаріальною конторою, і які він отримав у спадок після смерті його матері ОСОБА_4, що підтверджується копією даних свідоцтв про право на спадщину за законом від 03.08.2011 (а.с.6, 7).

Згідно довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 06.11.2017 №3088 (а.с.8) вбачається, що ОСОБА_3, який помер 27.05.2017 дійсно був зареєстрований та проживав з 12.05.1983 до дня смерті в м.Тульчин, вул.Джерельна (колишня вулиця Щорса), 5, разом з ним проживала і вела спільне домашнє господарство його співмешканка- Олійник В.К., зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно відомостей копії домової книжки вбачається, що ОСОБА_3 прописаний в м.Тульчин, вул.Щорса, 5 з 12.05.1983, а ОСОБА_1- з 06.11.1998.

ОСОБА_3 за час життя заповіту не складав. Спадкоємцем першої черги після його смерті є спільний з позивачем син ОСОБА_2, який з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався та не заперечує проти задоволення даної заяви, що підтверджується копією спадкової справи №671/2017 до майна померлого 27.05.2017 ОСОБА_3 (а.с.25-29), заявою (а.с.43), копією свідоцтва про народження від 26.01.1977 серія II-АМ №280456 (а.с.44) та копією повторного відоцтва про розірвання шлюбу від 14.11.1980 серія І-АМ №319591 (а.с.45), згідно якого вбачається, що прізвище позивача з "Козорез" змінено на "Олейник"(на російській мові).

Заявник вказує, що вона є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 і вона спадщину прийняла, звернувшись до нотаріальної контори, однак оформити спадкові права не може, так як шлюб з ОСОБА_3 вони не реєстрували. Даний факт знайшов своє підтвердження в ході судового засідання, а саме підтверджується повідомленням Тульчинської державної нотаріальної контори від 12.12.2017 №1193/02-14 (а.с.4) та копією спадкової справи №671/2017 до майна померлого 27.05.2017 ОСОБА_3 (а.с.25-29).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення: заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, судом встановлено, що заявник є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, але юридично оформити спадщину за законом у неї немає можливості, оскільки вона не може підтвердити свої спадкові права на спадщину. Встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім’єю необхідно заявнику для реалізації її спадкового права як спадкоємця.

Разом з тим, судом враховано, що в судовому засідання знайшов своє підтвердження факт проживання однією сім’єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_1 з 12.05.1983, а не з 01.02.1976, як просить заявник.

А тому, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог ОСОБА_1 в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їхчасткового задоволення.

Відповідно до ст.294 ч.7 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, сплачений заявником судовий збір підлягає зарахуванню в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись п.6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/95, п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 1220, 1258, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи - Шуро-Копіївська сільська рада Тульчинського району Вінницької області та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім’єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_1 - з 12.05.1983 до дня його смерті 27.05.2017.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: