Ухвала суду № 73906754, 10.05.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/701/2018

130/1095/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду Заярний А.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі не дійсним,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 у справі за його позовом в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЛАНД» про визнання недійсним договору оренди землі, надав заяву про забезпечення позову, просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КУРЛАНД» проводити будь – які сільськогосподарські роботи (здійснювати обробіток земельної ділянки, посів на ній зернових та інших культур) та передавати земельну ділянку в суборенду, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, кадастровий номер 0521086300:04:002:0055, площею 3,4038 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Свою заяву представник позивача аргументує тим, що ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521086300:04:002:0055, площею 3,4038 га, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Продовження обробітку земельної ділянки відповідачем призведе до порушення майнових прав позивача, як власника земельної ділянки, що може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

10.05.2018 року ухвалою суду в даній справі відкрито провадження та призначено її до підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову застосовується у цивільному процесі з метою забезпечення подальшого виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, у разі існування підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 указаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як відповідно до закону підприємець.

Як вбачається із поданої заяви, 19 лютого 2016 року зареєстровано договір оренди землі, загальною площею 3,4038т га, з кадастровим номером 0521086300:04:002:0055, розташованої на території Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, укладений між ТОВ «КУРЛАНД» та ОСОБА_3, 02 грудня 2016 року.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 125, 126 ЗК України договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Отже, з моменту державної реєстрації договору оренди ТОВ «КУРЛАНД» набуло права орендаря земельної ділянки, тобто використання та здійснення господарської діяльності відповідно до цільового призначення та умов, визначених договором, який позивачем оспорюється.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при обранні заходів забезпечення позову суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Відповідно до діючого законодавства договір оренди землі передбачає обов'язок орендодавця - власника спірної земельної ділянки, за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний (і має право) використовувати цю земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Застосування такого засобу забезпечення позову, як заборона вчинення дій, направлених на використання та обробіток спірної земельної ділянки, передбачає не тільки позбавлення ТОВ «КУРЛАНД» та інших заінтересованих осіб на весь час вирішення спору у суді права вільно користуватися й розпоряджатися земельними ділянками, а й фактичним використанням їх, що перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності особі, з якою укладено договір оренди, який на даний час є чинним.

Крім того, вид забезпечення позову не стосується предмету спору та жодним чином не може вплинути на хід виконання можливого майбутнього рішення суду про задоволення позову.

Так, як вказано вище, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.

Як вбачається з позовної заяви предметом позову є скасування договору оренди земельної ділянки. Користування ділянкою жодним чином не впливатиме на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову – відмовити.

Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з моменту її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду ОСОБА_4