Вирок № 73906057, 10.05.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4976/17

провадження № 1-кп/753/453/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

за участю:

секретаря Марченко Л.В.,

прокурора Бобіти А.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

захисника Бевз В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12016100000000904 від 07.07.2016 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Гродівка, Красноармійського району, Донецької області, громадянина України, освіта вища, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2016 року приблизно о 01 годині 25 хвилин ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався з перевищенням максимально дозволеної швидкості 60 км/год. по другорядній дорозі вул. Сортувальній зі сторони вул. Канальної в напрямку перехрестя з головною дорогою вул. Здолбунівською в м. Києві.В салоні вказаного автомобіля на передньому пасажирському сидінні знаходилась потерпіла ОСОБА_2.В цей час по головній дорозі вул. Здолбунівській зі сторони Дніпровської набережної в напрямку перехрестя з вул. Сортувальної в м. Києві рухався автомобіль НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6Під час руху ОСОБА_5 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1, 12.4, 16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України:

- 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух;

- п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.;?

- п. 16.11: на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

- дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»: водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_5 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись з перевищенням максимально дозволеної швидкості в населеному пункті 60 км/год. по другорядній дорозі вул. Сортувальній зі сторони вул. Канальної в напрямку перехрестя з головною дорогою вул. Здолбунівською в м. Києві, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, які виражалися у наявності вимкненого світлофора перед перехрестям з вул. Здолбунівська та наявністю дорожнього знаку 2.1 (надати дорогу) ПДР України, яким він мав керуватися, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух, не врахував, що він рухається по другорядній дорозі, не зупинився перед перехрестям з вул. Здолбунівська та не надав дорогу водію автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6, який рухався по головній дорозі, виїхав на перехрестя вулиць Сортувальної та Здолбунівської в м. Києві, де скоїв зіткнення з автомобілем «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_2.В результаті даної дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження.Відповідно до судово-медичного дослідження у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки та живота у вигляді розриву-розчавлення правої частки печінки, крововиливу у черевну порожнину (600 мл рідкої крові та до 2500 мл згортків крові), переломів 3-6 ребер справа зі зміщенням уламків по лопатковій лінії, ушкодження зв'язок правого ключично- акроміального суглобу, які в сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.Порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1, 12.4, 16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Таким чином, своїми діями, які виразились у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_2, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав в повному обсязі та суду пояснив, що дійсно 07 липня 2016 року приблизно о 01 годині 25 хвилин він рухався на автомобілі «RENAULT LOGAN» по другорядній дорозі вул. Сортувальній зі сторони вул. Канальної в напрямку перехрестя з головною дорогою вул. Здолбунівською в м. Києві. На передньому пасажирському сидінні його автомобіля перебувала потерпіла ОСОБА_2 На перехресті в цей час був вимкнений світлофор. Він виїхав на перехрестя вулиць Сортувальної та Здолбунівської з другорядної дороги, але не помітив автомобіль «TOYOTA CAMRY», який рухався по головній дорозі, та не надав йому дорогу, внаслідок чого він скоїв зіткнення з цим автомобілем, у зв'язку з чим обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, а потерпіла ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, які перелічені в обвинувальному акті, характеру та ступеню тяжкості яких обвинувачений в судовому засіданні не оспорював. У скоєному щиро покаявся та попросив пробачення у потерпілої в судовому засіданні. Цивільний позов визнав частково.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз'яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також дослідженням доказів на підтвердження цивільного позову,проти чого не заперечували учасники судового провадження.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, скоєного з необережності.

Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, раніше не судимий, є особою пенсійного віку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого на підставі ст.66 КК України суд визнає його щире каяття, про що свідчить добровільне часткове відшкодування завданої потерпілій шкоди, а також вибачення перед потерпілою за скоєний злочин у судовому засіданні.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, позицію потерпілої, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання, факт часткового відшкодування обвинуваченим завданої потерпілій моральної шкоди на суму 40 000 грн., суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із застосуванням положень, передбачених ст.ст.75,76 КК України.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 2 роки, оскільки внаслідок непрофесійного керування обвинуваченим транспортним засобом та грубого порушення ПДР України потерпілій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Разом з тим, в судовому засіданні захисником було заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від відбування як основного, так і додаткового покарань на підставі положень п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.», оскільки обвинувачений має неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також на підставі положень п. ґ) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.», оскільки він досяг пенсійного віку.Обвинувачений підтримав захисника та просив застосувати до нього положення п. в), ґ) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.», звільнивши його від відбування покарання. Питання щодо можливості звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортного засобу обвинувачений залишив на розсуд суду, оскільки зазначив, що після вказаної ДТП він перестав керувати транспортними засобами.

Відповідно до положень п. «в» «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.» - звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років; а також особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оцінивши можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень Закону України «Про амністію у 2016 р.», суд встановив, що обвинувачений має неповнолітню дитину, 2006 р.н., не позбавлений батьківських прав, обвинувачується у скоєнні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким необережним злочином. Крім того, судом встановлено, що обвинувачений є особою пенсійного віку. Заборон щодо застосування положень Закону України «Про амністію у 2016 р.» до ОСОБА_5 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 р.» - особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, тяжкості наслідків вчиненого злочину, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання на підставі положень п. «в» «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.» та приходить до висновку про неможливість звільнення обвинуваченого від відбуття призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.

Потерпілою ОСОБА_2 до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, який був збільшений в ході судового розгляду, в якому вона просила суд стягнути з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на її користь 54554,97 грн. матеріальної шкоди та 2 727,75 грн. моральної шкоди, а також просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що внаслідок ДТП їй була заподіяна матеріальна шкода в сумі 54554,97 коп., яка складається з витрат на лікування та придбання медикаментів на загальну суму 53104,97 грн., а також втраченого доходу на момент ДТП в сумі 1450 грн. Крім того, потерпілій внаслідок ДТП було заподіяно моральну шкоду, розмір якої стосовно страховика вона визначила відповідно до положень ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, та просила стягнути з обвинуваченого розмір моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн. В обґрунтування розміру моральної шкоди потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що отримання нею тілесних ушкоджень внаслідок ДТП призвело до глибокої психологічної травми, внаслідок чого вона відчуває невпевненість у собі, та в завтрашньому дні, біль від отриманих травм та думки про те, що вона, може втратити можливість жити тим життям, яким жила до автокатастрофи, відчуття неповноцінності, боязнь можливих ускладнень в майбутньому, часті болі в ділянці переламів. Все це викликає постійні хвилювання, що призводять до заглиблення її пригніченого психологічного стану. Також після даної ДТП у неї з'явилися психологічні розлади, у зв'язку з чим вона постійно перебуває під наглядом лікарів та відвідує психіатра. Відчуття душевної порожнечі, яка утворилася у неї внаслідок вищевказаних подій, ще довгі роки буде переслідувати її. Всі зазначені обставини змінили звичний для неї спосіб життя, адже ще до цього часу вона відвідувала лікарів у зв'язку з неможливістю самостійно завагітніти. Були проведені всі необхідні процедури для проведення екстракорпорального запліднення, але після ДТП лікарі відмовляються це робити у зв'язку з перенесеними травмами.

Обвинувачений частково визнав заявлений цивільний позов потерпілої щодо стягнення з нього на користь потерпілої моральної шкоди на суму, яка була ним добровільно сплачена в розмірі 40 000 грн. В іншій частині просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність грошових коштів для подальшого відшкодування будь-якої шкоди, враховуючи свою непрацездатність через досягнення пенсійного віку, та наявність на його утриманні неповнолітньої дитини.

Представник іншого відповідача - ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в судовому засіданні частково визнав заявлені позовні вимоги потерпілої щодо вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 15 529 грн. 25 коп. зі страхової компанії. В іншій частині в задоволенні цивільного позову просив відмовити.

Дослідивши докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 6 Закону - страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Відповідно до абзацу першого п. 24.1 ст. 24 Закону - у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Потерпілою ОСОБА_2 в обґрунтування цивільного позову були надані чеки, які підтверджують витрати, які пов'язані з лікуванням та послідуючою реабілітацією потерпілої. Загальний розмір витрат за чеками, долученими до цивільного позову судом розрахований та становить 52805,03 грн. Обговорюючи обґрунтованість зазначених витрат, суд не може визнати обґрунтованими витрати, які зазначені в заяві про збільшення позовних вимог \т.2 а.с.19\. До цієї заяви долучені замовлення № 160598855 від 09.12.2017 та квитанції на суму 765 грн. в чотирьох ідентичних примірниках, проте розмір витрат в заяві про збільшення позовних вимог обрахований шляхом складення сум витрат, які зазначені в цих чотирьох квитанціях, які є фактично однаковими. Таким чином суд вважає, що потерпілою були понесені витрати 09.12.2017 р., які пов'язані з лікуванням на суму 765 грн., а інша частина витрат 2295 грн. є зайво розрахованою та підлягає вирахуванню із загальної суми підрахованих судом витрат. Разом з тим, заслуговує уваги позиція представника страховика щодо неналежності витрат, які зазначені на \а.с. 260 т.1\ до витрат пов'язаних з лікуванням, оскільки з фіскального чеку від 13.07.2016 р вбачається, що в магазині «Новус» потерпілою були придбані продовольчі товари, зокрема продукти харчування, які не є лікарськими засобами, а тому суд визнає неналежними витрати в сумі 827, 41 грн., які також підлягають вирахуванню із загальної суми підрахованих судом витрат. Що стосується інших позицій представника страховика, які викладені в таблиці-розрахунку обґрунтованості понесених потерпілою витрат, суд вважає, що при визначенні неналежності понесених потерпілою витрат представник ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» керувався виключно суб'єктивною оцінкою тих чи інших медичних препаратів чи засобів лікування з точки зору обґрунтованості чи необґрунтованості їх придбання, у зв'язку з чим в своїх підрахунках представником страховика було відхилено переважну частину медичних препаратів та медичних засобів без належного на те обґрунтування. Враховуючи, що потерпілою до цивільного позову були надані виписки з лікарень із детальним зазначенням діагнозів та проведеного лікування із наведенням рекомендацій щодо подальшого лікування та реабілітації, суд вважає, що понесені потерпілою витрати в іншій частині узгоджуються із медичною документацією щодо застосованого до потерпілої лікування та необхідною подальшою реабілітацією, у зв'язку з чим підлягають задоволенню. Таким чином ,суд вважає за доцільне стягнути з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь потерпілої ОСОБА_2 документально підтверджений розмір матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням в загальній сумі 49682 грн. 62 коп..

Відповідно до положень ст. 25 Закону- у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Таким чином, ураховуючи, що на момент ДТП потерпіла ОСОБА_2 була непрацюючою особою, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь потерпілої суму втраченого доходу на момент ДТП в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 2016 рік, тобто в сумі 1450 грн.

Відповідно до ст. 26-1 Закону - страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Враховуючи, що шкода заподіяна здоров'ю потерпілої судом оцінена в розмірі 49682,62 грн., суд вважає за необхідне стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2484,13 грн. (49682,62 грн.* 5%).

Щодо вимог потерпілої про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_5, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об'єктивно встановлено, що потерпілій внаслідок протиправних дій обвинуваченого були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки та живота у вигляді розриву-розчавлення правої частки печінки, крововиливу у черевну порожнину (600 мл рідкої крові та до 2500 мл згортків крові), переломів 3-6 ребер справа зі зміщенням уламків по лопатковій лінії, ушкодження зв'язок правого ключично- акроміального суглобу, що потягло необхідність тривалого стаціонарного та амбулаторного лікування в медичних закладах та санаторії (07.07.16-03.08.16; 12.08.16-21.08.16; 23.11.16-28.11.16; 05.01.17-25.01.17) і подальшої реабілітації, та порушило її нормальний життєвий ритм, що свідчить про заподіяння потерпілій з вини обвинуваченого моральної шкоди.

Також судом враховується, що внаслідок ДТП відбулось порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілої, обумовлене необхідністю знаходження на стаціонарному лікуванні, прибуття до лікаря, порушення звичного образу життя, ускладнення здоров'я внаслідок отримання зазначених ушкоджень.

Обговорюючи доведеність позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди на суму 1 000 000 грн., заслуговують на увагу доводи захисника про відсутність в матеріалах справи документальних підтверджень щодо неможливості потерпілої в майбутньому завагітніти внаслідок ДТП, скоєного з вини обвинуваченого.

На підставі аналізу наведених обставин та наявних доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, що потерпілій була заподіяна моральна шкода в розмірі 200000 грн. Разом з тим із зазначеної суми підлягає вирахуванню сума грошових коштів в розмірі 40 000 грн., яка була добровільно сплачена обвинуваченим потерпілій, а також сума коштів в розмірі 2484,13 грн., яка підлягає стягненню на користь потерпілої зі страховика.

Таким чином з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої підлягає стягненню розмір моральної шкоди в сумі 157 515 грн. 87 коп. (200000-40000-2484,13).

А в цілому позовні вимоги потерпілої задовольняються судом частково.

Судові витрати по оплаті судових експертиз в розмірі 14292,40 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 \чотири\ роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 \ два\ роки.

На підставі вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 \ два\ роки.

На підставі вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання на підставі положень п.п. «в», «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня проголошення вироку.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 53616 \п'ятдесят три тисячі шістсот шістнадцять \ гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 \ІПН: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 157 515 \сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять\ гривень 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 \ІПН: НОМЕР_3 14292 \чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто дві\ гривні 40 коп. на користь держави ( Отримувач УК у Дарницькому районі 24060300, р/р 31116115700003, МФО 820019, УДКСУ у Дарницькому районі м. Києва, код 38021179, банк одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві ).

Речові докази:

-автомобіль НОМЕР_1- залишити у власності ОСОБА_8

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв