Рішення № 73905910, 10.05.2018, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/242/18

Номер провадження № 2/708/124/18

Р і ш е н н я

Іменем України

10 травня 2018 року.

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої - судді Ткаченко С.Є.

при секретарі - Тендітній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в місті Чигирині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про звільнення від сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який, згідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 15.09.2011 року, розірвано.

Від даного шлюбу вони мають спільних малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до рішення Чигиринського районного суду від 17.10.2011 року з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно до їх повноліття, при цьому заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Однак, згідно до рішення апеляційного суду Черкаської області від 27.11.2017 року, визначено місце проживання сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 разом з ним.

А тому на даний час діти проживають з ним у м. Черкаси, відвідують навчальні заклади та знаходяться на його повному утриманні і забезпеченні.

Посилаючись на те, що відповідачка продовжує отримувати від нього аліменти на утримання дітей, які з нею не проживають, і використовує ці грошові кошти не за призначенням, позивач просив звільнити його від сплати аліментів з 13.03.2018 року.

Крім того, до початку розгляду справи 28.03.2018 року позивач у відповідності до ст. 49 ЦПК України збільшив позовні вимоги, вказавши, що в рамках відкритого виконавчого провадження № 32504072 від 08.05.2012 року щодо стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей утворилася заборгованість в сумі 26926,57 грн.

Як йому роз'яснили у виконавчій службі, зазначена заборгованість утворилася внаслідок того, що він являється інвалідом ІІ групи і аліменти стягувалися виключно з його пенсії по інвалідності в розмірі 600 грн. щомісячно, що не покривало мінімальний розмір аліментів, встановлений законом.

Про виниклу заборгованість він дізнався лише 27.03.2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Враховуючи, що діти проживають разом з ним і перебувають на його повному утриманні, просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 26926,57 грн. в рамках відкритого виконавчого провадження № 32504072 від 08.05.2012 року.

В судове засідання сторони не викликалися.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву про збільшення позовних вимог, в якому заперечувала проти її задоволення, вказавши, що заборгованість відповідача утворилася в той період, коли діти проживали разом з нею та перебували на її утриманні, а він ухилявся від сплати аліментів.

А тому просила в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши в порядку спрощеного провадження матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно до ст. 180 СК України, обоє батьків рівною мірою зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

А у відповідності до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що згідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.10.2011 року, з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 вересня 2011 року до їх повноліття.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до рішення апеляційного суду Черкаської області від 27.11.2017 року з урахуванням інтересів дітей на комфортне проживання, сталі зв'язки в конкретному середовищі та прихильність дітей саме до батька визначено місце проживання сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1.

У цьому ж рішенні апеляційного суду також зазначено, що малолітні діти сторін Давид та Анна проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 з 07.01.2017 року, тобто, більше одного року, та категорично відмовляються від спілкування з їх матір'ю ОСОБА_2

З наведеного випливає, що протягом всього цього часу діти перебувають на утриманні позивача, а відповідачка участі у їх житті та вихованні не приймає.

Виходячи з цього, відповідачка, отримуючи по даний час від позивача аліменти на утримання дітей, використовує їх не за цільовим призначенням, оскільки діти проживають з батьком та перебувають на його повному матеріальному забезпеченні.

При цьому, як передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

З врахуванням того, що діти на даний час більше одного року проживають з батьком і відповідно до рішення суду їх місце проживання визначено саме з останнім, при цьому аліменти, одержані на дитину, є її власністю і повинні використовуватися виключно в інтересах останньої, а відповідачка, отримуючи ці платежі, використовує їх не за призначенням, суд вважає за необхідне позов задовольнити, звільнивши позивача від сплати аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей.

Саме це, на думку суду, буде відповідати правовій природі аліментів та інтересам дітей, а тому вимога позивача про звільнення від сплати аліментів підлягає задоволенню.

Щодо звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах у розмірі 26926,57 грн., то судом встановлено наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А згідно до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

В п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" також зазначено, що суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до довідки № 15-1-36/11552 від 27.03.2018 року, виданої Центральним відділом державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, станом на 01.04.2018 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 складає 26926, 57 грн., при цьому стягнення проведені по 01.03.2018 року.

Разом з тим позивач посилається на те, що він являється особою з інвалідністю і отримує пенсію в розмірі 1250 грн., а сума аліментів, що вираховувалась з його пенсії в розмірі 600 грн. щомісячно, була недостатньою для покриття мінімального розміру сплати аліментів, що встановлений законом, у зв'язку з чим утворилася вище зазначена заборгованість по аліментах.

Судом встановлено, що позивач, згідно до довідки до акту огляду МСЕК № 137374, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах як особа з інвалідністю 2 групи з 02.10.2008 року безтерміново.

А як передбачено п. 14 ч.1 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб", утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними.

Виходячи з цього, аліменти на утримання дітей вираховувались з пенсії позивача на законних підставах.

При цьому позивач не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що у зв`язку з інвалідністю він не може працювати та сплачувати аліменти в мінімальному розмірі, оскільки з наданої ним довідки № 137374 слідує лише те, що він дійсно є інвалідом 2 групи безтерміново, а інформація про те, що через дане захворювання він має відповідні обмеження при працевлаштуванні на окремі види праці і це позбавляє його права мати роботу, виходячи зі стану свого здоров`я, в матеріалах справи відсутня.

А відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням цього суд позбавлений можливості взяти до уваги посилання позивача на вище наведені факти.

Більше того, позивач сам зазначає в позовній заяві, що з 2017 року він набув статусу фізичної особи-підприємця і погашення даної заборгованості не було б для нього неможливим.

Даний факт знайшов своє підтвердження і в рішенні апеляційного суду Черкаської області від 27.11.2017 року (а.с.10), де зазначено, що позивач з 06.06.2017 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також є власником земельної ділянки та двох житлових будинків.

Судячи з наданої позивачем довідки про заборгованість по аліментах № 15-1-36/11552 від 27.03.2018 року, виконавчою службою вказано загальну суму боргу станом на 01.01.2018 року.

А відповідно до листа Центрального відділу ДВС м. Черкаси від 08.05.2018 року борг по аліментах зростав у боржника ОСОБА_1 з вересня 2012 року, в той же час сума заборгованості по аліментах за період з 01.01.2017 року по 01.04.2018 року (час, коли діти проживають разом з позивачем) становить 2198, 20 грн.

Позивачем не доведено, що саме в той період, коли діти проживали разом з відповідачкою, у нього склалися обставини, що мали істотне значення та перешкоджали йому сплачувати аліменти у встановленому законом розмірі, і що саме це у відповідності до ч. 2 ст. 197 СК України є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

На думку суду заборгованість за аліментами виникла через суб'єктивне ставлення позивача до свого обов'язку утримувати дітей до досягнення ними повноліття та небажання виконувати рішення суду про стягнення аліментів, адже, судячи з рішення Чигиринського районного суду від 17.10.2011 року та з ухвали апеляційного суду Черкаської області від 07.12.2011 року, позивач з самого початку не погоджувався сплачувати аліменти на дітей, обґрунтовуючи тим, що він отримує мінімальну пенсію по інвалідності.

Однак це не позбавляло його обов'язку належним чином утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Таким чином, суд вважає можливим звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментах лише за період з 01.01.2017 року по 01.04.2018 року, оскільки вона вже нарахована саме по цю дату, незважаючи на його звільнення від сплати аліментів з 13.03.2018 року, тобто, за час перебування дітей на його утриманні, що становитиме 2198, 20 грн., не вбачаючи підстав для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах за період з 12.09.2012 року до 01.01.2017 року, так як у зазначений час неповнолітні діти проживали разом з відповідачкою та перебували на її утриманні, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що заборгованість по сплаті аліментів повинна бути виплачена позивачем з дотриманням вимог ст. 179 СК України, тобто вказані кошти повинні бути використані виключно за цільовим призначенням в інтересах дітей.

Крім того у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог та у відповідності з нормами ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 179, 180, 197 СК України, п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ст., ст. 10, 81, 82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від сплати аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Чигиринського районного суду від 17.10.2011 року на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2) на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно до їх повноліття, починаючи з 13.03.2018 року.

Звільнити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від сплати заборгованості по аліментах, що стягуються з нього на підставі рішення Чигиринського районного суду від 17.10.2011 року на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2) на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 01.01.2017 року по 01.04.2018 року в розмірі дві тисячі сто дев'яносто вісім гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі сімсот чотири гривні 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуюча