Постанова № 73904665, 08.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5808/16-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/1337/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 19 08.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Удовиченко В.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третя особа - реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області, про визнання права власності, визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом та просили визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0847 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0847 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3; визнати недійсними прилюдні торги від 06 листопада 2013 року та свідоцтво про право власності від 27 листопада 2013 року на земельну ділянку площею 0,3388 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3, видане ОСОБА_4 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренко О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1055.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 березня 2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3388 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3. Внаслідок укладення договору на праві спільної часткової власності позивачам належить по 1/4 частині кожному вказаної земельної ділянки. 07 червня 2013 року право власності позивачів було зареєстровано Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області. У березні 2016 року позивачі випадково дізналися, що 01 грудня 2012 року на вказану земельну ділянку було накладено арешт на підставі постанови ВДВС Ірпінського міського управління юстиції. На земельну ділянку було звернуто стягнення для примусового виконання виконавчого листа від 18 вересня 2012 року. У результаті проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна 06 листопада 2013 року земельну ділянку було продано ОСОБА_4. 27 листопада 2013 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на дану земельну ділянку. При проведенні прилюдних торгів з продажу земельної ділянки було порушено норми ст.ст. 203, 215, 317, 321, 392 ЦК України.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що вони зареєстрували право власності у реєстраційній службі лише у червні 2013 року у зв'язку зі змінами у законодавстві. Під час реєстрації права власності не було жодних відомостей про накладення арешту на земельну ділянку. Реєстраційна служба, не повідомляючи позивачів як власників земельної ділянки, безпідставно видалила запис про реєстрацію права власності. ОСОБА_2 зазначає, що ані вона, ані ОСОБА_3 ніколи не були боржниками виконавчого провадженні, під час якого їхню земельну ділянку було відчужено на прилюдних торгах ОСОБА_4 На прилюдних торгах було реалізовано майно, яке не належало боржнику ОСОБА_7, а належало на праві спільної часткової власності позивачам.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 03 березня 2018 року учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

28 березня 2018 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації. 19 вересня 2012 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, 01 жовтня 2012 року - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Позивачі своєчасно не вчинили дії, спрямовані на реєстрацію права власності на земельну ділянку, а тепер просять позбавити відповідача права власності на майно, за яке він сплатив кошти у розмірі 35 700 грн. під час проведення прилюдних торгів. З моменту видалення запису з реєстру минуло більше чотирьох років і до цього часу жодних скарг на дії реєстратора не надходило. З 27 листопада 2013 року і до цього часу ОСОБА_4 є єдиним власником земельної ділянки. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, однак, остання не оскаржувала рішення суду, а, отже погодилася з ним. Крім того, позивач змінила предмет позову.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції у письмових поясненнях ОСОБА_4 вказував також на те, що єдиною підставою для визнання прилюдних торгів недійсними позивачі зазначають те, що на момент проведення прилюдних торгів вони були співвласниками спірної земельної ділянки. Такі вимоги сторони розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 30 березня 2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3388 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, вартістю 35 700 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. та зареєстровано у реєстрі під № 545 (а.с.7).

01 грудня 2012 року державним реєстратором було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3388 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належала на праві власності ОСОБА_7 (а.с.14).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/4 частині на вказану земельну ділянку було зареєстровано 07 червня 2013 року (а.с.8, 10).

06 листопада 2013 року відбулись прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_7, відповідно до яких було реалізовано земельну ділянку площею 0,3388 га, кадастровий номер НОМЕР_3 за адресою Київська область, Гостомельська селищна рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, вартістю 35 605 грн. 20 коп. Переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_4 (а.с.162).

Згідно акту державного виконавця від 14 листопада 2013 року про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області про солідарне стягнення з ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 боргу в сумі 158 756 грн. 61 коп. відбулася реалізація вищезазначеної земельної ділянки з прилюдних торгів (а.с.161-163).

19 листопада 2013 року державним реєстратором було видалено запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на земельну ділянку державним реєстратором як помилкова реєстрація (а.с.11-16).

27 листопада 2013 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,3388 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: Київська область, Гостомельська селищна рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, вартістю 35 700 грн., та раніше належала ОСОБА_7 (а.с.102-103).

Постановою державного виконавця від 03 грудня 2013 року знято арешт із земельної ділянки площею 0,3388 га, кадастровий номер НОМЕР_3 (а.с.17).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не зазначили жодної підстави для визнання недійсним правочину та не надали суду доказів на підтвердження вказаних обставин. Позивачами не зазначено, у чому саме полягають порушення норм чинного законодавства, допущені державним виконавцем при виконанні виконавчого провадження з примусового виконання рішення. Позивачі мають оригінал договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим не позбавлені можливості звернутися до відділу державної реєстрації із заявою про реєстрацію права власності на частину земельної ділянки.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у законний спосіб придбали по ? частині земельної ділянки кожна у ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу та 03 червня 2013 року зареєстрували право власності на них. Вказаний договір укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений (а.с.7).

Однак, земельна ділянка, співвласниками якої є позивачі, 06 листопада 2013 року була продана на прилюдних торгах ОСОБА_4, який вважає себе власником земельної ділянки та не визнає право власності позивачів на неї. Продаж земельної ділянки відбувся в той період, коли вона належала на праві власності позивачам.

Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були протиправно позбавлені права власності на земельну ділянку, яку придбали у встановленому законом порядку та оформили право власності на неї.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 заперечує проти визнання права власності на земельну ділянку за позивачами, що підтверджується наданими суду поясненнями, а, отже, не визнає право власності позивачів на нерухоме майно, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання права власності на належні позивачам частини земельної ділянки, які останні придбали на підставі договору купівлі-продажу.

Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам».

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5, та 6 статті 203 цього Кодексу».

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 .

Так, 06 листопада 2013 року на прилюдних торгах, які проводилися у рамках виконавчого провадження, боржником у якому є ОСОБА_7, було відчужено земельну ділянку, на яку позивачі у встановленому законом порядку набули право власності, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчено та на підставі якого позивачі зареєстрували своє право власності на належні їм частини земельної ділянки (а.с.162).

Таким чином, під час проведення прилюдних торгів ОСОБА_7, який є боржником у виконавчому провадженні, не був власником земельної ділянки, а її співвласниками були позивачі по справі, право власності яких було порушено проведенням таких торгів.

Жодною нормою чинного законодавства України не передбачено продаж на прилюдних торгах майна особи, яка не є боржником і рішення щодо продажу майна якої не приймалось в установленому законом порядку.

Після проведення прилюдних торгів, переможцем яких визначено ОСОБА_4, 19 листопада 2013 року державний реєстратор видалив запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на земельну ділянку, як помилково зареєстрований (а.с.11-16).

Згідно вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (в редакції, що діяла на момент вчинення таких дій державним реєстратором) у разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється за плату. У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Заінтересована особа протягом п'яти робочих днів з дня отримання від державного реєстратора повідомлення про допущення технічної помилки у записах Державного реєстру прав повинна звернутися до нього із заявою про виправлення такої помилки. Якщо виправлення технічної помилки може завдати шкоди чи порушити права та законні інтереси правонабувачів або третіх осіб, які використовували відповідні реєстраційні записи, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє таких осіб про виправлення технічної помилки.

Проте, видаляючи запис про реєстрацію речового права на земельну ділянку, державний реєстратор не звернув увагу, що вказаним законом не передбачено право на вчинення такої дії, а лише встановлено процедуру виправлення допущених при реєстрації помилок.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та безпідставно прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про визнання недійсними прилюдних торгів від 06 листопада 2013 року та свідоцтва про право власності від 27 листопада 2013 року на земельну ділянку площею 0,3388 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, виданого ОСОБА_4

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що позивачі своєчасно не вчинили дії, спрямовані на реєстрацію права власності на земельну ділянку. Однак, несвоєчасна реєстрація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свого права власності на земельну ділянку не може бути підставою для позбавлення їх такого права, оскільки позивачі придбали земельну ділянку за оплатним правочином та досягли згоди по всіх його істотних умовах.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує на те, що ОСОБА_2 просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, однак, остання не оскаржувала рішення суду, а, отже погодилася з ним. Проте, такі доводи відповідача не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Так, позовна заява подана двома позивачами і за наслідками її розгляду суд першої інстанції ухвалив рішення у справі. ОСОБА_2, як один з позивачів по справі, має право оскаржити його в апеляційному порядку повністю та ставити вимогу про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи ОСОБА_4 щодо зміни предмета позову є безпідставними, оскільки предмет позову залишився незмінним. В апеляційній скарзі позивач змінила лише формулювання прохальної частини, а суть позовних вимог нею не змінювалася.

Посилання відповідача на те, що позовні вимоги мають розглядатися не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна, не заслуговують на увагу, оскільки кожна особа на власний розсуд має право обрати спосіб захисту свого порушеного права. У даному випадку обраний позивачами спосіб захисту відповідає вимогам закону та є належним.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви та апеляційної скарги позивач ОСОБА_2 сплатила судовий збір у загальному розмірі 3 703 грн. 77 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, на користь ОСОБА_2, особи, яка понесла судові витрати, з кожного з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 234 грн. 59 коп. (3 703,77/3).

Крім того, при подачі позовної заяви позивачами не доплачено судовий збір у розмірі 629 грн. 85 коп., а тому з кожного з відповідачів необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 209 грн. 95 коп. (629,85/3).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року скасувати та прийняти постанову.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третя особа - реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області, про визнання права власності, визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0847 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0847 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3.

Визнати недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_7, від 06 листопада 2013 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 27 листопада 2013 року на земельну ділянку площею 0,3388 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3, видане ОСОБА_4 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком Олександром Вікторовичем та зареєстровано в реєстрі за №1055.

Стягнути з ОСОБА_4, проживаючого у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, місце знаходження - вул. Ярославська, 11, м. Ірпінь, Київської області, ЄДРПОУ 34780165, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», місце знаходження - вул. Соборна, 72, м. Васильків, Київської області, ЄДРПОУ 32277680, на користь ОСОБА_2, проживаючої АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 1 234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) гривні, 59 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4, проживаючого у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, місце знаходження - вул. Ярославська, 11, м. Ірпінь, Київської області, ЄДРПОУ 34780165, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», місце знаходження - вул. Соборна, 72, м. Васильків, Київської області, ЄДРПОУ 32277680, в дохід держави судовий збір у розмірі 209 (двісті дев'ять) гривень, 95 копійок з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Фінагеєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.