Вирок № 7390427, 22.12.2009, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 1-197/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року Лебединський районний суд

Сумської області

в складi: головуючого суддi - ОСОБА_1

при секретарi - ОСОБА_2

за участю: прокурора - Радковського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Лебединi справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

11.08.2003 року Лебединським районним судом Сумської області по ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців, звільнився 22.01.2005 року по відбуттю строку покарання;

19.10.2006 року Лебединським районним судом Сумської області по ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

12.12.2006 року Лебединським районним судом Сумської області по ст. 297, ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, звільнився 15.06.2007 року умовно-достроково, не відбутий строк покарання 9 місяців 5 днів, судимість не знята і не погашена,

по ч. 2 ст. 190 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_6, вдови, не працюючої, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимої:

12.12.2006 року Лебединським районним судом Сумської області по ст. 297 КК України до арешту на строк 3 роки;

03.04.2007 року по ст.. 297, ч. 4 ст. 70 КК України до арешту на строк 6 місяців, звільнилася 10.07.2007 року по відбуттю строку покарання;

по ч. 2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 будучи засудженим за злочин проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків із попередньої судимості не зробив і знову скоїв злочин при наступних обставинах, так 11 липня 2009 року о 17 годині він разом із ОСОБА_4 перебуваючи на околиці нафтопереробного заводу зустріли ОСОБА_5 та вирішили заволодіти належним йому велосипедом, попросили у нього велосипед для поїздки до магазину не маючи наміру його повертати власнику. ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належний йому велосипед марки «Мінськ» сподіваючись на його повернення цього ж дня про що він домовився з ними. 12 липня 2009 року ОСОБА_3 умисно, повторно, разом із ОСОБА_4 діючи узгоджено та разом, не маючи намір повертати майно, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5, який добровільно передав належний йому велосипед для разового використання та сподівався на його повернення, з корисливих спонукань заволоділи належним йому велосипедом та розпорядилися ним на власний розсуд, чим завдали матеріальної шкоди на суму 539 гривень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєному визнав повністю, пояснивши, що 11 липня 2009 року він разом із ОСОБА_4 на смітнику поблизу нафтопереробного заводу зустріли ОСОБА_5 та попросили у нього велосипед для поїздки до магазину, щоб купити пива. Вони поїхали. Велосипед вирішили віддати вранці, наступного дня. Коли приїхали, ОСОБА_5 не було тому вирішили піти по гриби. Потім вирішили продати велосипед ОСОБА_6 за 20 гривень. Про те що велосипед крадений не пояснювали. Гроші витратили на горілку. Заволодіти велосипедом вирішили із самого початку і повертати його не збиралися. У скоєному розкаявся.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, пояснивши, що 11 липня 2009 року вона разом із ОСОБА_3 пішли на смітник де зустріли ОСОБА_5. ОСОБА_3 запропонував випити пива і вони на велосипеді поїхали до магазину. Так як на вулиці було темно, велосипед вирішили продати вранці. Коли приїхали, ОСОБА_5 не було тому вирішили піти по гриби. Потім вирішили продати велосипед ОСОБА_6. За отримані гроші придбали горілку. Заволодіти велосипедом вирішили із самого початку і повертати його не збиралися. У скоєному розкаялася.

Допитавши підсудних, потерпілого, дослідивши докази у справі суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України наступними доказами:

З показів свідка ОСОБА_6, (а.с. 25), оголошених у судовому засіданні вбачається, що 12 липня 2009 року в післяобідній час біля свого будинку він зустрів ОСОБА_4 У неї із собою був велосипед жіночого типу синього кольору. Вона повідомила про те, що їй необхідно продати велосипед, запевнивши, що велосипед не крадений та належить її матері. Він взяв велосипед та повів його до ОСОБА_7 Віддав велосипед за 20 гривень. За ці гроші вони придбали спиртне, яке випили разом із ОСОБА_3 Чи забирав він велосипед у ОСОБА_7 наступного дня, не пам’ятає, так як був у стані алкогольного сп’яніння.

З показів свідка ОСОБА_8, (а.с. 30), оголошених у судовому засіданні вбачається, що 13 липня 2009 року у першій половині дня він бачив як ОСОБА_6, виводив з двора ОСОБА_7 велосипед жіночого типу темного кольору.

З показів свідка ОСОБА_7, (а.с. 32), оголошених у судовому засіданні вбачається, що 12 липня 2009 року в післяобідній час до нього додому прийшов ОСОБА_6 та запропонував придбати велосипед жіночого типу синього кольору. Так як він не довіряє ОСОБА_6 він відмовив йому. Тоді ОСОБА_6 попросив позичити йому 20 гривень до наступного дня, а в залог залишить велосипед. Він погодився та дав йому гроші в сумі 20 гривень. Наступного дня о 10 годині 30 хвилин до нього знову прийшов ОСОБА_6 та приніс гроші в сумі 23 гривні. Він віддав йому велосипед. Куди далі подів велосипед ОСОБА_6 йому не відомо.

З пояснень потерпілого ОСОБА_5, вбачається, що 11 липня 2009 року о 17 годині на околиці нафтопереробного заводу він зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Під час розмови з ними він з’ясував, що у них є спільні знайомі. ОСОБА_3 попросив у нього велосипед, щоб з’їздити по цигарки пообіцявши що повернеться через пів години. Він погодився. ОСОБА_3 поїхав разом із ОСОБА_4 Ні в цей день ні наступного дня вони не повернулися.

З висновку товарознавчої експертизи № 135 від 4 серпня 2009 року (а.с. 39-40) вбачається, що вартість викраденого велосипеда марки «Мінськ», який належить ОСОБА_5, на час вчинення злочину, склала 539 гривень

Заслухавши пояснення підсудного, потерпілого, дослідивши докази у справі, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 доведена у повному обсязі та вважає за необхідне вчинені ним дії кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, так як він скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, скоєне повторно за попередньою змовою групою осіб.

При обранні підсудному ОСОБА_3 виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, повне визнання вини, щире розкаяння, негативну характеристику підсудного з місця проживання.

Також суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 пов’язане з позбавленням волі оскільки його не можливо виправити без ізоляції від суспільства.

Мiру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_3 суд вважає за необхідне залишити попередню – тримання під вартою.

Також суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_4 доведена у повному обсязі та вважає за необхідне вчинені нею дії кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, так як вона скоїла заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб.

При обранні підсудній ОСОБА_4 виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, повне визнання вини, щире розкаяння, негативну характеристику підсудної з місця проживання.

Також суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 пов’язане з позбавленням волі оскільки її не можливо виправити без ізоляції від суспільства.

Мiру запобіжного заходу підсудній ОСОБА_4 суд вважає за необхідне залишити попередню – тримання під вартою.

Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області кошти в розмірі 187 грн. 80 коп., витрачені на проведення товарознавчої експертизи, стягнувши з кожного по 93 грн. 90 коп.

На пiдставi наведеного, керуючись ст. 323, 324 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України i призначити покарання по цьому закону, у вигляді одного року обмеження волі.

Мiру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 суд вважає за необхідне залишити попередню – тримання під вартою.

Початком строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 вважати 27 листопада 2009 року і міру покарання рахувати з 27 листопада 2009 року.

Доставити ОСОБА_3 до виправного центру в порядку передбаченому до осіб засуджених до позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винною у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України i призначити покарання по цьому закону, у вигляді одного року обмеження волі.

Мiру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_4 суд вважає за необхідне залишити попередню – тримання під вартою.

Початком строку відбуття покарання засудженій ОСОБА_4 вважати 9 листопада 2009 року і міру покарання рахувати з 9 листопада 2009 року.

Доставити ОСОБА_4 до виправного центру в порядку передбаченому до осіб засуджених до позбавлення волі.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області на р/р 35221004000389 в ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 25574892, кошти в розмірі 93 грн. 90 коп., витрачені на проведення товарознавчої експертизи.

Стягнути з засудженої ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області на р/р 35221004000389 в ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 25574892, кошти в розмірі 93 грн. 90 коп., витрачені на проведення товарознавчої експертизи.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з моменту проголошення через Лебединський районний суд Сумської області, а засудженому, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя