Ухвала суду № 73903353, 08.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/1113/17 Провадження № 11-кп/773/82/18 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З. Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Борсука П.П.,

суддів – Лівандовської-Кочури Т.В., Денісова В.П.,

з участю секретаря – Павловій Н.А.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

захисника – ОСОБА_1,

представника потерпілих – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_3

засуджено за:

ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин із застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем його проживання.

ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 21 липня 2017 року близько 21 год 00 хв він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у житловому будинку № 15, на вул. Зелена, с. Конище Ратнівського району Волинського області, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно, вхопив двома руками малолітнього сина ОСОБА_4 за руки в ділянці середньої третини, стиснув, струсив та відкинув назад, внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження.

Крім того, 1 серпня 2017 року близько 11 год 00 хв на подвір’ї біля житлового будинку № 15 на вул. Зелена, с. Конище Ратнівського району Волинського області, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер своїх дій, повторно, умисно, наніс колишній дружині ОСОБА_5 множинні удари в голову, живіт та спину, внаслідок чого вона отримала легкі тілесні ушкодження.

Не погоджуючись із рішенням суду, обвинувачений оскаржує його у зв’язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що місцевим судом у повній мірі не надано оцінку усім доказам, зокрема висновку експерта № 235 від 01.08.2017 року, у якому зазначено, що експертиза розпочата і закінчена 01 серпня 2017 року, а постанова слідчого на її проведення отримана експертом 02 серпня 2017 року. Вказує, що вину у вчиненому не визнавав, а визнав лише факт конфлікту з колишньою дружиною та сином. Стверджує, що ні 21.07.2017 року, ні 01.08.2017 року освідування на перебування його у стані алкогольного сп’яніння не проводилося, а у вироку дана обставина визнана такою, що обтяжує покарання, за епізодом від 21.07.2017 року. Тому просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У запереченні на апеляційну скаргу представник потерпілого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, захисника, який підтримав апеляцію у повному обсязі та просив її задовольнити, міркування прокурора та представника потерпілих, які її заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно дост. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вказаних вимог закону місцевим судом при ухваленні вироку дотримано.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_3 в умисному легкому тілесному ушкодженні. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Хоча в апеляційній скарзі обвинувачений заперечує свою винуватість у вказаному злочині, вона доводитися матеріалами кримінального провадження.

У суді першої інстанції ОСОБА_3 повністю визнав вину у вчиненому та ствердив, що 21 липня 2017 року наніс умисне легке тілесне ушкодження малолітньому сину ОСОБА_4, а 01 серпня 2017 року – колишній дружині ОСОБА_5

Крім того, це підтвердили під час допиту потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У поданій скарзі апелянт ставить під сумнів доказ, який місцевим судом покладено в основу обвинувального вироку, а саме висновок експерта № 235 від 01.08.2017 року, вказуючи, що даний висновок проведено на підставі постанови слідчого СВ Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області від 01.08.2017 року. Експертиза розпочата та закінчена 01.08.2017 року. Натомість у самій експертизі вказано, що постанова слідчого на її проведення отримана 02.08.2017 року.

Однак, під час апеляційного розгляду провадження прокурором приєднано до матеріалів провадження лист експерта ОСОБА_6 № 305 вихідний №18 від 03 травня 2018 року, у якому зазначається про механічну помилку зазначення дати початку і закінчення експертизи із вказівкою вважати правильною дату початку і закінчення експертизи – 02.08.2018 року.

Апеляційний суд вважає висновок експерта, яким констатовано наявність тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_5, належним та допустимим доказом. Виявлені експертом тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_5 під сумнів стороною захисту не ставляться. Допущені неточності щодо часу проведення вищевказаної експертизи, на думку апеляційного суду, не є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення.

Крім того, у апеляційних доводах обвинувачений посилається на те, що при призначенні покарання судом першої інстанції враховано обставину, яка обтяжує покарання, – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння за епізодом від 21.07.2017 року. Проте висновку експерта про перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп’яніння матеріали кримінального провадження не містять.

На думку суду апеляційної інстанції, вказані твердження не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у суді першої інстанції обвинувачений сам підтвердив факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння 21.07.2017 року при нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження малолітньому сину ОСОБА_4

Підстав для визнання доказів, покладених в основу судового рішення, неналежними чи недопустимими у апеляційного суду немає. Суд першої інстанції з наведенням достатніх мотивів та посиланням на норми закону обґрунтував своє рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження та вважає її правильною.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думу апеляційного суду, призначене ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин із застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем його проживання є необхідним і достатнім для виправлення першого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів апеляційний суд не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_3 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді