Постанова № 73902836, 11.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/2354/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду, яка прийнята 19 вересня 2017 року у складі суду судді: Танцюра К.О. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіко-Україна» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіко-Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2017 року № 0004031403, № 0004041403, № 0004051403.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0004031403, № 0004041403, № 0004051403 від 15.03.2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіко-Україна» у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема допущено неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення по справі, та не надано належної правової оцінки доказам, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті. Зокрема, апелянт вказує на те, що в порушення вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22868 зі змінами та доповненнями, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, підприємством ТОВ «Авіко-Україна» завищено суму собівартості за 2014 рік на 250088 грн., адже за даними перевірки собівартість реалізованих товарів склала 6917172 грн., а за даними підприємства 7167260 грн. Крім того, апелянт зазначає, що проведеною перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (який був задекларований ТОВ «Авіко-Україна» за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року у сумі 928089 грн.) було встановлено його завищення на загальну суму 3583554 грн., у тому числі за 2015 рік - 3583554 грн. Також, відповідач у своїй апеляційній скарзі визначає, що ТОВ «Авіко-Україна» в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, не нарахувало податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування по операціях, що не є об'єктом оподаткування всього у сумі в 608392 грн., в т.ч.: за грудень 2015 року в сумі - 382910 грн., за вересень 2016 в сумі - 225482 грн. Окрім цього, відповідач наголошує і на результатах перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, якою встановлено його заниження у сумі - 171541 грн., та перевірки повноти визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, якою встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі - 222174 грн.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представник позивача та представник відповідача не прибули, про дату, час та місце проведення судових засіданнях в суді апеляційної інстанції повідомлялись неодноразово, представниками відповідача надані пояснення, а представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, у зв'язку із чим, на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України, колегією суддів ухвалено рішення про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.01.2017 року по 10.02.2017 року працівниками ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Авіко-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складено акт від 24.02.2017 року № 000020/15-32-14-03/37008104.

В ході проведення перевірки, ГУ ДФС в Одеській області встановило порушення з боку ТОВ «Авіко-Україна»:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 726025 грн. за 2015 рік;

- п. 198.5 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено: завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 222174 грн.; заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 557759 грн.;

- п.п. 14.1.54, п.п. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся, на суму 3064,50 грн.;

- п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення», п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 168.1.1, 168.1.2 ст. 168 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме занижено зобов'язання з військового збору у загальній сумі 915,98 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме податкова звітність про суми доходів нарахованих на користь платників податків за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі та з недостовірними даними облікової картки платників податків.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 24.02.2017 року № 000020/15-32-14-03/37008104, звернувся до ГУ ДФС в Одеській області із запереченнями від 01.03.2017 року № 5-1 на акт перевірки від 24.02.2017 року, у якому просив переглянути відповідність фактичним показникам бухгалтерського обліку підприємства показників, які були відображені у складеному акті документальної планової виїзної перевірки в частині перерахунку собівартості реалізованої продукції за 2015 рік за методом вибуття товару по середньозваженій величині з урахуванням пояснень підприємства та наданих у копіях до них відповідних документів від 21.02.2017 року.

За результатами розгляду заперечення ТОВ «Авіко-Україна» від 01.03.2017 року № 5-1 ГУ ДФС в Одеській області внесено зміни до акту перевірки від 24.02.2017 року № 000020/15-32-14-03/37008104 та складено змінений акт від 10.03.2017 року №743/10/15-32-14-03-10.

Так, у акті перевірки від 24.02.2017 року № 000020/15-32-14-03/37008104, який викладений у новій редакції від 10.03.2017 року за № 743/10/15-32-14-03-10, викладено висновки встановлених перевіркою порушень у наступній редакції:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 138.8. 138.4 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 690056 грн., у т.ч. за 2014 рік на 45016 грн., за 2015 р. в сумі 645040 грн.

- п. 198.5 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 222174 грн.; заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 557759 грн.;

- п.п. 14.1.54, п.п. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 168.1.1., п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся, на суму 3064,50 грн.;

- п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення», п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 ст. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме занижено зобов'язання з військового збору у загальній сумі 915,98 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме податкова звітність про суми доходів нарахованих на користь платників податків за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі та з недостовірними даними облікової картки платників податків.

Разом з тим, ГУ ДФС в Одеській області «Щодо розгляду заперечення директора ТОВ «АВІКО-УКРАЇНА» від 01.03.2017 р. № 5-1 було складено висновок від 10.03.2017 р. № 000167/15-32-14-03/37008104.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2017 року:

- № 0004031403, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 50633 грн.

- № 0004041403, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 557759 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 278880 грн.

- № 0004051403, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 690056 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22508 грн.

Не погоджуючись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями від 15.03.2017 року № 0004031403, № 0004041403, № 0004051403, ТОВ «Авіко-Україна» звернулось до суду з позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові-повідомлення рішення № 0004031403, №0004041403, №0004051403 від 15.03.2017 року - протиправно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на наступне.

Згідно п. 5 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», затвердженого наказом Мінфіну № 727 від 20.08.2015 року, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 року № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Згідно пунктів 1, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Відповідно до п.6,7 П(С)БО16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У відповідності до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою. П.16 Положення №9 При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Як зазначається в п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «Авіко-Україна» від 26.02.2015 року позивачем у рядку 05.1 декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» зазначено показники у розмірі 7167260 грн.

При цьому, у п. 3.1.2 акту перевірки від 10.03.2017 року № 743/10/15-32-14-03-10 перевіряючими зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в сумі 7167260 грн. на підставі документів зазначених у додатку № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів», які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Авіко-Україна» встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 на 250088 грн. за 2014 рік.

Також, у п. 3.1.3 акту перевірки від 10.03.2017 року № 743/10/15-32-14-03-10 зазначено, що перевіркою відображених у рядку 02 Декларації «фінансовий» результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року у загальній сумі 928089 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив відображення різниці між загальною сумою доходів та загальною сумою витрат.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року в сумі 928089 грн. на підставі даних регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, перелік яких наводиться у додатку № 4 до акта перевірки, встановлено завищення задекларованих ТОВ показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції» за 2015 рік на загальну суму 3583554 грн.

Однак, ГУ ДФС в Одеській області всупереч вимогам п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами чітко не визначило на підставі яких саме документів встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників собівартості придбаних та реалізованих товарів за 2014 рік на 250088 грн., та завищення витрат на суму собівартості за 2015 рік на 3583554 грн., та які показники зазначених документів привели до встановлення таких порушень.

Разом з тим, додаток № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів», які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Авіко-Україна», на який ГУ ДФС в Одеській області, посилається при встановлені порушень суб'єкта перевірка, суперечить Порядку № 727, носить загальний характер, без конкретного посилання на первинні документи, чим унеможливлює перевірку правомірності здійснення документальної перевірки.

На підставі п. 3 р. 1 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал. Формою відображення даного звіту є таблиця з сукупністю синтетичних (узагальнених) фінансових показників, які формуються на підставі первинних бухгалтерських документів.

Пунктом 2.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстрований в Мінюсті 05.06.1995 року за № 168/704 передбачено, що «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи».

Відповідно до п. 2.19 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.03.2013 року № 433: «У статті «Запаси» відображається загальна вартість активів, які визнаються запасами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044, зокрема, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Пунктом 44.2 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані первинних документів бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат із врахуванням положень ПК України, а не фінансових звітів (статистики).

З аналізу матеріалів справи вбачається, що перевіряючи зверталися до керівника ТОВ «Авіко-Україна» із запитами від 15.02.2017 року № 21/10/15-32-14-03-10 та від 17.02.2017 року про надання додаткових документів для проведення перевірки.

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Авіко-Україна», у відповіді на запити та документи, що стосуються документальної перевірки для їх врахування при складанні акту документальної перевірки від 21.02.2017 року № 5, було повідомлено перевіряючим про те, що під час перевірки з'ясувались обставини арифметичної помилки, яка була допущена під час складання балансу станом на 01.01.2014 року, а саме сальдо по рахунку 28 «Товари в торгівлі» станом на 01.01.2014 року - склало 4566507,43 грн., замість помилково вказаної - 1566047,52 грн. Разом з тим, товариство у своїй відповіді від 21.02.2017 року наголосило, що прибуток підприємства визначається на підставі даних бухгалтерського обліку, який ведеться відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а не на підставі балансу.

Так, згідно відомості ТОВ «Авіко-Україна» оборотно-сальдових показників по обліку руху товару за 2014 рік, сальдо по рахунку 28 «Товари в торгівлі» станом на 01.01.2014 р. - склало 4566507,43 грн., а за 2015 рік, сальдо по рахунку 28 «Товари в торгівлі» станом на 01.01.2015 р. - склало 4208808,67 грн. Разом з тим, позивачем надано уточнюючий фінансовий звіт станом на 31.12.2014 р. та станом на 31.12.2015 р.

Як вбачається з вказаної відповіді від 21.02.2017 року № 5 ТОВ «Авіко-Україна» позивачем надано до перевірки, зокрема, копії первинних документів щодо витрат пов'язаних з придбанням товару за перевіряємий період, копії оборотно-сальдових відомостей щодо руху товару та копії фінансових звітів, однак в акті перевірки від 24.02.2017 р. № 000020/15-32-14-03/37008104 (зі змінами від 10.03.2017 р. № 743/10/15-32-14-03-10) не надано оцінку наданим документам бухгалтерського обліку, у підтвердження дійсності допущення технічної помилки.

Проте, в матеріалах справи наявні первинні документи підтверджуючі, що фактичний залишок товарних запасів станом на 01.01.2014 р. складав 4566047 грн. та станом на 01.01.2015 р. - 4208833,16 грн., а саме інвентаризаційний опис № 1 станом на 31.12.2013 р., зведена відомість результатів інвентаризації ТМЦ ТОВ «Авіко-Україна» згідно наказу № і-3 від 27.12.2013 р., наказ про проведення інвентаризації № і-3 ТОВ «Авіко-Україна», накази про проведення постійно діючої комісії ТОВ «Авіко-Україна» № і-2, № і-1, інвентаризаційний опис ТОВ «Авіко-Україна» № 1 станом на 31.12.2014 р., зведена відомість результатів інвентаризації ТОВ «Авіко-Україна» від 31.12.2014 р., наказ «Про проведення інвентаризації» ТОВ «Авіко-Україна» № і-2, наказ № і-1 про зміни у складі постійної інвентаризаційної комісії ТОВ «Авіко-Україна» у 2014 році (а.с.72-82 т.1).

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 статті 44 ПК України), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У акті перевірки від 24.02.2017 р. № 000020/15-32-14-03/37008104 (зі змінами від 10.03.2017 р. №743/10/15-32-14-03-10) ГУ ДФС в Одеській області зазначає, що у бухгалтерському обліку не передбачено подання уточнюючої звітності, виправлення помилок попередніх періодів здійснюється у фінансовій звітності у звітному періоді шляхом коригування показників на початок такого звітного періоду.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Тобто, головною метою складання фінансової звітності є достовірна оцінка минулих, поточних та майбутніх подій господарської діяльності.

Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності викладено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 року № 137 (далі - П(С)БО №6).

Відповідно до положень П(С)БО № 6 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація. Підприємству слід розкривати зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди.

Окрім того, статтею 50 ПК України «Внесення змін до податкової звітності» регламентовано, що у разі якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 статті 50 ПК України:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 ПК України у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 ПК України, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. (Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 ПК України).

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

З огляду на аналіз зазначених вимог законодавства України, зокрема вимог П(С)БО №6, статей 46, 50 ПК України, та досліджених матеріалів справи, а саме запитів ГУ ДФС в Одеській області до керівника ТОВ «Авіко-Україна» від 15.02.2017 р. № 21/10/15-32-14-03-10 та від 17.02.2017 р. про надання додаткових документів для проведення перевірки (а.с.46-47 т.1), акту перевірки від 24.02.2017 р. № 000020/15-32-14-03/37008104 (а.с.24-38 т.1), змін до акту перевірки, складених 10.03.2017 р. за № 743/10/15-32-14-03-10 (а.с.16-21 т.1), колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта викладені в додаткових поясненнях від 25.04.2018 року з приводу не надання уточнюючого розрахунку до «Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва», поданого до ДПІ у Приморському районі № 9081283053 від 27.02.2015 року є неспроможними, так як ТОВ «Авіко-Україна» не мало прямого обов'язку подавати дану документацію, як під час, так і після проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Авіко-Україна» вимог податкового законодавства (за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2016 р.), валютного та іншого законодавства (за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2016 р.) працівниками ГУ ДФС в Одеській області, а факт не подання вказаного відповідачем уточнюючого розрахунку для коригування фінансової звітності в період до початку проведення зазначеної перевірки не розглядається, як окреме можливе правопорушення в рамках предмету даного спору.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що виявлена під час перевірки технічна помилка залишків запасів товару не вплинула на фінансовий результат товариства, так як це підтверджується видатковими та податковими накладними з реалізації та приходу товару за 2014 та 2015 роки.

У п. 3.2.1 акту перевірки від 24.02.2017 р. № 000020/15-32-14-03/37008104 (зі змінами від 10.03.2017 р. № 743/10/15-32-14-03-10) ГУ ДФС в Одеській області було встановлено, що товариство не нарахувало податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування по операціях, що не є об'єктом оподаткування у загальному розмірі 608392 грн.

Так, у ході перевірки було зазначено невідповідність залишків товару - Тилмокс 25% Авіко, Вітамін С-селеніум, Б.К.М. порошок, Ультрамарин порошок, Коліпрім Авіко 48%, Авіциклін 20% станом на 31.12.2015 р. та 31.12.2016 р.

Проте, виходячи з аналізу матеріалів справи, судом першої інстанції також правильно зазначено про відсутність письмових доказів проведеної ГУДФС інвентаризації залишків товарних запасів та відсутність посилання на відповідні документи, що послугували прийняттю висновку про нестачу товарних запасів.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в акті перевірки від 24.02.2017 р. № 000020/15-32-14-03/37008104 (а.с.24-38 т.1) та змінах до акту перевірки від 10.03.2017 р. за № 743/10/15-32-14-03-10 (а.с.16-21 т.1) доказів та обґрунтувань, з відповідними посиланнями на первинні документи, того, що ТОВ «Авіко-Україна» завищено собівартість товарних запасів за 2014-2015 роки. В той же час, у позивача наявні первинні документі, які підтверджують дані визначені у податкових деклараціях (розрахунках).

Таким чином, на підставі вищезазначених норм законодавства та аналізу матеріалів справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про неспроможність доводів відповідача, зазначених у поданій до суду апеляційній скарзі.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України й відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіко-Україна» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець