Постанова № 73900951, 10.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1055/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора юридичних та фізичних осіб-підприємців Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Ястреб Віти Олегівни, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Філії Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" у Київській області Рибалко Віолети Миколаївни, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, треті особи: СВК ім. Щорса, ОСОБА_3, ОСОБА_8, про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування:

рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) від 29.08.2016 №13531070012005804 державного реєстратора Білоцерківської районна державної адміністрації Київської області Ястреб Віти Олегівни;

рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) від 19.02.2018 13531070013005804 державного реєстратора Філії Комунального підприємства Главанської сільської ради «АБСОЛЮТ» у Київській області Рибалко Віолети Миколаївни;

рішення про виправлення помилки від 26.02.2018 13539980014005804 державного реєстратора Комунального підприємства «Новозаводське» Мартенівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осипович Ігоря Віталійовича.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу, та прийняти нову, якою закрити провадження у справі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що вказаний спір пов'язаний із захистом цивільного права, а відтак даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.

Не погоджуючись з вищевказаними реєстраційними діями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі виходив з того, що спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів, досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та доводи апеляційної скарги, оцінюючи їх в сукупності, зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскаржуючи вищезазначені рішення про державну реєстрацію про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, позивач вказує, що вказаним рішенням державного реєстратора передували Загальні збори членів СВК ім. Щорса, де ОСОБА_4 присутній не був, та участі у вказаних зборах не брав, хоча і мав право голосу.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений корпоративний спір між його учасниками.

Крім того, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З огляду на те, що спірні правовідносини пов'язані з наявністю спору, що виник з корпоративних відносин, а позивач в позовній заяві не вказує про неправомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні наданих повноважень, а зазначає про неправомірність проведення Загальних зборів учасників кооперативу, то даний спір не є публічно-правовим, а випливає з корпоративних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Приписами ч.1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 - скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора юридичних та фізичних осіб-підприємців Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Ястреб Віти Олегівни, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Філії Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" у Київській області Рибалко Віолети Миколаївни, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, треті особи: СВК ім. Щорса, ОСОБА_3, ОСОБА_8, про визнання протиправними та скасування рішень, - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 10.05.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя В.П. Мельничук

Суддя І.О. Лічевецький