Постанова № 73900796, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2093/18

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Татарінова О.А. о 09 год 01 хв у м. Івано-Франківську) у справі № 344/14916/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, враховуючи уточненні позовні вимоги, в якому просить визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням п`яти процентів, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ протиправною та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з листопада 2016 року за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням 5 процентів, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто 64% відповідних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він був звільнений із служби поліції через хворобу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» та являється пенсіонером МВС. Перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»., а вислуга років на день звільнення становила 23 роки. При виході на пенсію позивачу нараховано 59 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Однак вказує на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області не здійснюється нарахування та не враховуються 5 процентів, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходження служби в поліції.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.02.2018 адміністративний позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 5 (п`яти) процентів, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням в органах внутрішніх справ неправомірною. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 23.10.2017 за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням 5 (п`яти) процентів, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням в органах внутрішніх справ.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області безпідставно не взято до уваги свідоцтво про хворобу НОМЕР_1 від 26.11.2014, видане військо -лікарською комісією УМВС України в Івано-Франківській області відповідно до якого ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, при призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі ст.12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення як особі, звільненій зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки ОСОБА_1 звільнений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), підставою для звільнення є свідоцтво про хворобу НОМЕР_1 від 24.11.2014, форма вказаного свідоцтва затверджена Наказом МВС України від 06.02.2001 № 85, до якого не вносилися зміни.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відповідно до наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 30.12.2014 № 709 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 31.12.2014 за п. «б» статті 64 Положення № 114 у запас (через хворобу) з вислугою 22 роки 22 дні, у пільговому 23 роки 01 місяць 01 день. Таким чином, розмір пенсії визначається, виходячи з 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення лише особам, звільненим з військової служби за віком або станом здоров`я у відставку. Оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби у запас, пенсія за вислугу років правомірно призначена в розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення та 9 процентів за кожний рік вислуги понад 20 років, тобто 59 процентів.

Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому покликається на те, що до набрання чинності Законом України «Про національну поліцію» діяв Закон України «Про міліцію», яким було врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників міліції, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладенні в Законі України «Про національну поліцію». А тому вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно свідоцтва про хворобу НОМЕР_1 від 26.11.2014, виданого військо - лікарською комісією УМВС України в Івано-Франківській області (форма свідоцтва затверджена Наказом МВС України № 85 від 06.02.2001 року) ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Відповідно до наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 30.12.2014 № 709 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 31.12.2014 за п. «б» статті 64 Положення № 114 у запас (через хворобу) з вислугою 22 роки 22 дні, у пільговому 23 роки 01 місяць 01 день.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 12,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

27.10.2017 відповідач відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення у зв'язку тим, що військово -лікарські документи не містять інформації про непридатність до служби в поліції, як це передбачено статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» підзаконних нормативно-правових актів, які б регулювали порядок проходження служби в Національній поліції України, порядок проведення лікарської та військово-лікарської експертиз, повноваження відповідних комісій, вимоги до прийнятих ними документів, прийнято не було.

Між тим, до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», діяв Закон України «Про міліцію», яким були врегульовані правовідносини щодо пеннсійного забезпечення працівників міліції, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладені в Законі України «Про Національну поліцію».

Окрім цього, питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ були врегульовані також Положенням про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України (далі - Порядок № 85), затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85.

Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку № 85 встановлено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до підпункту 1.117. 1 пункту 1.117. Порядку № 85 свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.

Таким чином, юридично визначальним у даних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку № 85, та зафіксовано у відповідному документі - свідоцтві про хворобу НОМЕР_1 від 26.11.2014, хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції». Однак, наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності позивача до подальшої служби через хворобу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмінне від передбаченого Законом України «Про національну поліцію» формулювання про непридатність позивача до військової служби та обмежену придатність у воєнний час, яке міститься у свідоцтві про хворобу, не може бути підставою для відмови в перерахунку пенсії відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім цього суд першої інстанції правильно вказав, що право позивача на пенсійне забезпечення не може бути порушено державою внаслідок невнесення змін до підзаконних нормативних актів, оскільки форма свідоцтва про хворобу (Додаток №12), передбачена Порядком № 85 містить графу п. 13 «Постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби», а зміни до вказаного Порядку у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліції» не вносилися.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено частково позовні вимоги.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року у справі № 344/14916/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький Повне судове рішення складено 10 травня 2018 року