Постанова № 73900773, 10.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 743/450/18 Суддя (судді) першої інстанції: Сташків В.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Чернігівській області Куліша Валерія Григоровича на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_5 про затримання іноземця, з поміщенням до ПТПІ, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2018 року УДМС України в Чернігівській області звернулось до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянки Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому ставилось питання про затримання останньої, з поміщенням до ПТПІ строком на 6 місяців до 18 жовтня 2018 року включно.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою Російської Федерації та має чинний паспорт НОМЕР_1, в якому мається відмітка про прибуття в Україну - 05.11.2013.

Після 03.02.2014 (закінчення 90-денного строку перебування в Україні) ОСОБА_5 не легалізувала в органах ДМС України свого становища.

Постановою уповноважених осіб Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівської області про накладення адміністративного стягнення (ПН МЧГ 021932) від 16.08.2017 року громадянку Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 203 КУпАП за те, що остання порушила встановлений порядок перебування іноземців в Україні, а саме ухиляється від виїзду з України після закінчення терміну перебування з 03.02.2014 по даний час.

Рішенням уповноважених осіб Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівської області № 7 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства примусово повернуто за межі України громадянку Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано її покинути територію України у термін до 10.09.2017, без заборони в'їзду, яке ОСОБА_5 не оскаржувала;

Рішення уповноважених осіб Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівської області № 7 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства залишилось не виконаним громадянкою Російської Федерації ОСОБА_5 до 10.09.2017.

Згідно протоколу МЧГ № 000006 про адміністративне затримання від 18 квітня 2018 р., складеним уповноваженою особою УДМС України в Чернігівській області громадянку Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 було піддано адміністративному затриманню, на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП.

Рішенням уповноваженої особи УДМС України в Чернігівській області від 18 квітня 2018 р. громадянку Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 було поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України для підготовки відповідних матеріалів про примусове видворення.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.04.2018 р. громадянку Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 примусово видворено за межі України.

Вважаючи, що ОСОБА_5 буде ухилятись від виконання рішення про її примусове видворення та перешкоджати процедурі видворення, УДМС України в Чернігівській області звернулось з позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, зазначив, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, оскільки остання перебуваючи в Україні не легалізувала свого правового становища, в установлений строк не виконала рішення про її примусове повернення без поважних причин, що має наслідком застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного із заходів, передбачених ч. 1 ст. 289 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Як вже було зазначено, ОСОБА_5, перебуваючи в Україні, не легалізувала свого правового становища, в установлений строк не виконала рішення про її примусове повернення без поважних причин.

Доводи апелянта про те, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконала рішення № 7 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства з поважних причин, оскільки паспорт громадянки Російської Федерації на ім'я ОСОБА_5 тривалий час, в т.ч. з 16.08.2017 р. по 10.09.2017 р., перебував не у неї, а у посадових осіб Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівської області не підтверджуються жодними доказами.

Натомість, в матеріалах справи наявне пояснення ОСОБА_5 від 18.04.2018, в якому остання зазначила, що не перетнула межі території України у термін до 10.09.2017 у зв'язку з відсутністю коштів та бажання залишати батьківщину.

Наведене свідчить про те, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення.

Колегія суддів звертає увагу, що стосовно громадянки Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано до Ріпкинського районного суду Чернігівської області одночасно адміністративні позови УДМС України в Чернігівській області про затримання останньої, з поміщенням до Чернігівського ПТПІ та про примусове видворення.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.04.2018 р. громадянку Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 примусово видворено за межі України.

У підпункті "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Тобто, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 270, 271, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Чернігівській області Куліша Валерія Григоровича - залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 10.05.2018.