Постанова № 73900736, 10.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/2076/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кашпур О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Ісаєнко Ю.А., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004741302 від 05.12.2017 р. у частині зобов'язання сплатити 24 478 грн. 31 коп.;

- рішення № 0004781302 від 05.12.2017 р. у частині застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4 193 грн. 27 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є дохід (прибуток). Водночас, Головне управління ДФС у Чернігівській області визначило її на рівні середньомісячного доходу, що не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, позивач посилається на те, що відповідно до положень Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка є чинною, базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 наполягає на тому, що порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначаються виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.10.2017 р. по 10.11.2017 р. посадовцями Головного управління ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 647/13/НОМЕР_2 від 17.11.2017 р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 5 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 31 418 грн. 31 коп., у томі числі: за 2014 р. у розмірі 34,7% на 6 940 грн.; за 2015 р. у розмірі 34,7% на 17 454 грн. 42 коп.; за 2016 р. у розмірі 22% на 7 023 грн. 89 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

ОСОБА_2 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 11.11.2002 р.

У період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. позивач перебував на загальній системі оподаткування.

У порушення вимог ст.ст. 44, 138, 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 у 2014 р. включив до складу витрат 20 000 грн. сплачених за придбання ліцензій, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на цю суму та, як наслідок, до заниження єдиного соціального внеску на 6 940 грн.

Також, перевіркою встановлено, що чистий доход, отриманий позивачем протягом 2015 р. складає 141 440 грн. 97 коп., а протягом 2016 р. - 278 541 грн. 22 коп.

За вказані роки ФОП ОСОБА_2 подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Так, за даними звіту № 1604580321 від 09.02.2016 р. позивач у 2015 р. отримував доход протягом 6 місяців (січень, березень, травень, жовтень листопад, грудень).

Відповідно до звіту № 9269548799 від 08.02.2017 р. ФОП ОСОБА_2 у 2016 р. отримував доход протягом 12 місяців.

При цьому, обчислюючи розмір єдиного внеску, позивач виходив із річного чистого оподатковуваного доходу.

Водночас, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий.

На думку відповідача ФОП ОСОБА_2 невірно розрахував базу нарахування єдиного внеску, що призвело до його заниження за 2015 р. на 17 454 грн. 42 коп. та за 2016 р. на 7 023 грн. 89 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004741302 від 05.12.2017 р., якою позивача зобов'язано сплатити 31 418 грн. 31 коп.; рішення № 0004781302 від 05.12.2017 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5 234 грн. 27 коп.

Вимога від в частині зобов'язання сплатити 6 940 грн. недоїмки за 2014 р. та рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1 041 грн. за донарахування єдиного внеску за 2014 р. позивачем не оспорюються.

Статтею 67 Конституції України установлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (надалі за текстом - «Закон № 2464-VI»).

У статті 1 названого Закону надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «страхувальники» - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 3 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, зокрема тих, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

За змістом підпункту 2 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (надалі за текстом - «Інструкція»).

Згідно підпункту 3 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування

У період виникнення спірних правовідносин підпунктом 2 пункту 5 Розділу IV Інструкції передбачалось, що платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток). Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий.

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_2, при визначенні бази нарахування єдиного внеску, виходив із доходу, отриманого ним протягом року, а не з річного доходу поділеного на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, як того вимагає Інструкція, колегія суддів, у світлі своєї власної оцінки обставин справи, підтримує висновки Головного управління ДФС у Чернігівській області про те, що позивачем було занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015-2016 роки.

Ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції помилково виходив з того, що положення Інструкції суперечать нормам Закону № 2464-VI.

Дійсно, відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Разом з тим, частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 20 серпня 2014 р., Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно підпункту 5 пункту 4 названого Положення Мінфін відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове регулювання, зокрема, у сфері адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Із наведеного випливає, що Інструкцію було прийнято на виконання Закону № 2464-VI та відповідно до повноважень, покладених на Міністерство фінансів України.

При цьому, слід зазначити, що Інструкція не містить протиріч із Законом № 2464-VI.

Закон № 2464-VI лише визначає види доходу на які нараховується єдиний внесок, тоді як Інструкція регламентує порядок обчислення бази нарахування єдиного внеску.

За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 11 травня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Ю.А.Ісаєнко