Постанова № 73900729, 25.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16722/15 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві, Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві, Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому, з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 23.06.2016р., просила:

- визнати протиправними та незаконними дії Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві, спрямовані на анулювання свідоцтва про реєстрацію автомобіля серії НОМЕР_2 від 19.10.2012р. та зняття з обліку транспортного засобу марки «HYUNDAI TUCSON», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1;

- скасувати рішення Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві про анулювання свідоцтва про реєстрацію автомобіля серії ААЕ № 045184 від 19.10.2012р. та зняття з обліку транспортного засобу марки «HYUNDAI TUCSON», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1;

- зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві (вул. Інститутська, 29 А, м. Київ, 01021) відновити державну реєстрацію автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1 на ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Від третьої особи ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити у її задоволенні посилаючись на правильність ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 07.11.2017 та 19.12.2017 позивач та/або уповноважений представник позивача не з'явилися, про причини неприбуття суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Колегія суддів знаходить помилковим такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2017 року прийнято справу 826/16722/15 до провадження та призначено її розгляд на 28 вересня 2017 року (а.с. 172, Том 1).

За даними журналу судового засідання (а.с. 197, Том 1) розгляд справи, призначеної на 28.09.2017, судом першої інстанції було відкладено до 07.11.2017, про що сторони повідомлено належним чином.

В судове засідання, призначене на 07.11.2017, позивач ОСОБА_2 та її представник не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 19.12.2017 (а.с. 205, Том 1).

19 грудня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду.

За приписами ч. 2 ст. 44 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року), учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КАС України, учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

В силу ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.

Під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані захворювання, що перешкоджає прибуттю до суду, відрядження, несвоєчасне отримання повістки тощо за умови надання належних доказів в підтвердження наведених обставин.

Разом з тим, згідно із п. 1 ч. 2 ст. 183 КАС України, одним із рішень, які може прийняти суд за результатами підготовчого засідання, є ухвала про залишення позову без розгляду.

Так, за твердженням представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, причиною його неприбуття в судове засідання суду першої інстанції, призначене на 19.12.2017р., стало те, що того ж дня він зі своєю донькою перебував в медичному закладі по причині її захворювання.

У зв'язку з цим, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на електронну пошту Окружного адміністративного суду міста Києва надіслав відповідне клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене клопотання з поміткою для термінової передачі головуючому судді надійшло до суду першої інстанції 19.12.2017 о 13 год. 42 хв., у той час як за даними протоколу судового засідання (а.с. 213, Том 1) відкриття судового засідання по розгляду цієї справи відбулося о 14 год. 15 хв.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, на підтвердження своїх доводів представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції були надіслані скриншот клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 19.12.2017р. в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва та копії консультативного висновку педіатра від 19.12.2017р. і виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 4242 від 26.12.2017р.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду та застосування до спірних правовідносин положень п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, зазначене, на думку колегії суддів, не може свідчити, що залишення адміністративного позову без розгляду відбулось за обґрунтованих підстав та з повним дотриманням вимог адміністративного процесуального законодавства, а тому висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суперечать матеріалам справи та нормам процесуального права.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 313, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 25.04.2018р.