Ухвала суду № 739007, 12.06.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

15 червня 2007 року

Справа № 2-24/3563-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: Булат Костянтин Миколайович, довіреність №1550/9/10-0 від 10.02.07;

відповідача 2: Капран Магдаліна Вікторівна, довіреність №23-11.0/06-408 від 19.01.07;

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 03.04.2007 року у справі № 2-24/3563-2007А

за позовом Фірми "Едікт" (вул. Севастопольська, 55-а,Сімферополь,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95000)

про стягнення з бюджету 38193,40 грн. та спонукання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Едікт" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення суми бюджетного відшкодування в розмірі 38193,40 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 03.04.2007 року у справі № 2-24/3563-2007А позов задоволено. Господарський суд першої інстанції виходив з того, що сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету позивачем була розрахована правомірно та підтверджується постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006 року у справі №2-27/13312-2006А, яку було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету та перевищують 10000,00 грн., відшкодуються тільки після проведення документальної перевірки, зустрічних перевірок основних постачальників і отримання відповідей на всі запити як того потребує наказ Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 року №196 „Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам”.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно був визначений порядок відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні 12.06.2007 року представники податкової інспекції та державного казначейства підтримали вимоги власних апеляційних скарг, представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Після оголошеної перерви 15.06.2007 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Фірма "Едікт" зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа виконкомом Сімферопольської міської ради 07.04.1998 року та взята на податковий облік до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим.

15.09.2005 року між фірмою "Едікт" та будівельно-виробничим підприємством „Будівник-Плюс” був укладений договір підряду №1015 на виконання будівельних робіт. На підставі акту прийому виконаних робіт №1 за жовтень 2005 року і податкової накладної, виписаної будівельно-виробничим підприємством „Будівник-Плюс” №4080 від 30.10.2005 року на суму 229160,40 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 38193,40 грн., фірма "Едікт" у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року включила до складу податкового кредиту вказану суму, включивши її до відшкодування з бюджету.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Як свідчать матеріали справи, 02.06.2006 року на підставі акту перевірки №3321/23-4/25144763 від 22.05.2006 року Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006512301/0 про зменшення суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування у жовтні, листопаді та грудні 2005 року, всього на суму 38107,30 грн.

Зазначене повідомлення-рішення було оскаржено фірмою "Едікт" до господарського суду Автономної Республіки Крим, який постановою від 13.10.2006 року у справі №2-27/13312-2006А визнав нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим №0006512301/0 від 02.06.2006 року. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006 року у справі №2-27/13312-2006А було залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що будівельно-виробничим підприємством „Будівник-Плюс” та фірмою "Едікт" були повністю виконані зобов’язання за договором підряду №1015 від 15.08.2005 року, зокрема, фірмою "Едікт" була сплачена на користь будівельно-виробничого підприємства „Будівник-Плюс” сума податку на додану вартість в розмірі 38193,40 грн., вказана у податковій накладній №4080 від 30.10.2005 року, яку підрядник включив до складу податкового зобов’язання.

Згідно з вимогами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених на підставі податкової накладної №4080 від 30.10.2005 року, в розмірі 38193,40 грн.

При цьому судовою колегією не приймаються доводи податкової інспекції, викладені в апеляційній скарзі, щодо неможливості здійснення відшкодування з бюджету заявленої суми податку на додану вартість у зв’язку з непроведенням обов’язкової процедури документальної перевірки та зустрічних перевірок постачальників, яка визначена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 року №196 „Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам”.

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом вже проводилась документальна перевірка фірми "Едікт" з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за період жовтень-грудень 2005 року, та запитувались свідомості про постачальника послуг – будівельно-виробниче підприємство „Будівник-Плюс”.

Більш того, судова колегія зазначає, що право на відшкодування сум податку на додану вартість виникає у платника податку в силу норм Закону України „Про податок на додану вартість”, а не по результатах проведення документальних перевірок чи зустрічних перевірок постачальників платника податків.

Таким чином, судова колегія вважає безпідставними вимоги апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим.

Що стосується вимог апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, які обґрунтовані тим, що судом першої інстанції неправильно був визначений порядок відшкодування судових витрат, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом першої інстанції у зв’язку з задоволенням позову стягнуто з Державного бюджету України на користь фірми "Едікт" 381,93 грн. судового збору.

Таким чином, суд першої інстанції під час розподілу судових витрат діяв відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а невизначення судом першої інстанції порядку стягнення судового збору не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки цей порядок може бути визначений під час виконання постанови суду.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2007 року у справі № 2-24/3563-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді