Постанова № 73900624, 03.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/36145/16-а Суддя першої інстанції: Притула Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Коротких А.Ю. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року, яке оголошене о 13 год. 11 хв., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату, які полягають у відмові 28 квітня 2016 року та 10 травня 2016 року в прийнятті від ОСОБА_1 документів для здійснення доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності;

- визнати протиправною бездіяльність Київського міського військового комісаріату, яка полягає у не складанні висновку щодо можливості здійснення ОСОБА_1 доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності та з урахуванням раніше виплаченої суми та не подання цього висновку і постанови Шевченківського районного суд м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 про розмір грошового забезпечення за березень 2011 року головному розпорядникові бюджетних коштів;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги виходячи із встановленого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9859 грн. 15 коп.;

- зобов'язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги виходячи із встановленого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9859 грн. 15 коп.;

- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат вчинити дії щодо складання висновку про можливість здійснення ОСОБА_1 доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності та з урахуванням раніше виплаченої суми, виходячи із розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9859 грн. 15 коп. згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11, який подати головному розпорядникові бюджетних коштів відповідно до вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що має право на отримання додаткових коштів у зв'язку зі зміною групи інвалідності, а також на розрахунок допомоги із суми грошового забезпечення, визначеного рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року.

Позивач 16 квітня 2018 року подав заяву про відмову від апеляційної скарги частково шляхом зменшення позовних вимог. Ухвалою суду від 03 травня 2018 року було прийнято відмову позивача від апеляційної скарги в частині із закриттям апеляційного провадження у відповідній частині.

На розгляді суду апеляційної інстанції залишилися вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення суду від 22 січня 2018 року та прийняття нового рішення про задоволення таких позовних вимог:

- визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату, які полягають у відмові 28 квітня 2016 року та 10 травня 2016 року в прийнятті від ОСОБА_1 документів для здійснення доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності;

- визнати протиправною бездіяльність Київського міського військового комісаріату, яка полягає у не складанні висновку щодо можливості здійснення ОСОБА_1 доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності та з урахуванням раніше виплаченої суми та не подання цього висновку і постанови Шевченківського районного суд м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 про розмір грошового забезпечення за березень 2011 року головному розпорядникові бюджетних коштів;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги виходячи із встановленого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9859 грн. 15 коп.

Під час судового засідання позивач підтримав апеляційну скаргу у зазначеній частині та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Київський міський військовий комісаріат був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явився та про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника Київського міського військового комісаріату.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника Міністерства оборони України, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи кількість спорів, які виникли між сторонами даної справи та судових справ, колегія суддів вважає необхідним визначити межі правовідносин, які підлягають дослідженню під розгляду і вирішення даної справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у червні 2011 року ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності, у зв'язку з чим виплачена одноразова грошова допомога відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення ОСОБА_1 основної пенсії у належному розмірі з урахуванням всіх складових грошового забезпечення з 1 квітня 2011 року довічно згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 2а-5199/11, а також зобов'язано призначити позивачу основну пенсію з 1 квітня 2011 року довічно виходячи із розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9859 грн. 15 коп., що включає грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 7275 грн. 94 коп. та виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 2583 грн. 21 коп., здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

Оскільки під час виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності був використаний менший розмір грошового забезпечення за березень 2011 року, ніж 9859 грн. 15 коп., ОСОБА_1 звертався до Міністерства оборони України з проханням здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги з врахуванням нового розміру грошового забезпечення.

Відмова Міністерства оборони України у задоволенні таких вимог ОСОБА_1 була предметом розгляду у справі № 760/11122/17, яка перебувала у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва.

Відповідні правовідносини між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не є предметом даного спору.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 при повторному огляді було встановлено ІІ групу інвалідності.

Позивач стверджує, що у зв'язку зі зміною групи інвалідності підготував документи для здійснення виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності, однак Київський міський військовий комісаріат 28 квітня 2016 року та 10 травня 2016 року відмовився прийняти такі документи.

Відмова у прийнятті таких документів та її наслідки є предметом даного адміністративного позову.

Також ОСОБА_1 14 жовтня 2016 року звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою, у якій просив прийняти документи щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, скласти мотивований висновок і передати розпоряднику бюджетних коштів. Листом від 19 жовтня 2016 року № ВСЗ/2578 документи позивача були направлені до департаменту фінансів Міністерства оборони України. Згідно з протоколом від 25 листопада 2016 року № 105 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Рішення, дії та бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 жовтня 2016 року є предметом позову у справі № 760/190/17, яка перебуває у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва.

Перевіряючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Київського міського військового комісаріату, які полягають у відмові 28 квітня 2016 року та 10 травня 2016 року прийняти документи для здійснення доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності колегія суддів дійшла до таких висновків.

Під час судового засідання ОСОБА_1 пояснив, що 28 квітня 2016 року під час прийому мав намір подати документи для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності. Позивач стверджує, що Київський міський військовий комісаріат відмовився прийняти такі документи.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Під час судового засідання представник Міністерства оборони України повідомив, що 28 квітня 2016 року документи від ОСОБА_1 не надходили.

У свою чергу позивач не надав суду копії заяви та документів, які він підготував та мав намір подати до Київського міського військового комісаріату 28 квітня 2016 року, а також доказів відмови у їх прийняті (акту про відмову в прийняті документів, відмітки працівника комісаріату, який відмовився прийняти документи тощо). Доказів направлення документів, які, за твердженням позивача, не були прийняті 28 квітня 2016 року, позивач також не надав.

Позивач вважає, що доказом відмови у прийнятті відповідних документів 28 квітня 2016 року є скарги, які він 29 квітня 2016 року направив до Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України. Разом з тим, копії таких скарг у матеріалах даної справи відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не довів факту звернення до Київського міського військового комісаріату з відповідними документами 28 квітня 2016 року та відмови у їх прийнятті відповідачем.

Також ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що відмова у прийнятті документів 10 травня 2016 року, яка є предметом оскарження, була викладена у листі Київського міського військового комісаріату від 10 травня 2016 року № ВСЗ/1057.

За змістом позовної вимоги ОСОБА_1, 10 травня 2016 року Київський міський військовий комісаріат відмовився прийняти документи для здійснення доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності.

Дослідивши копію листа Київського міського військового комісаріату від 10 травня 2016 року № ВСЗ/1057, колегія суддів встановила, що він був підготовлений за результатами розгляду скарги позивача, а не заяви та документів щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності.

Таким чином, факт відмови у прийнятті відповідних документів 10 травня 2016 року також не знайшов свого підтвердження.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна виключно заява ОСОБА_1 від 14 жовтня 2016 року, яка була прийнята та розглянута Київським міським військовим комісаріатом.

Вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Київського міського військового комісаріату, яка полягає у не складанні висновку щодо можливості здійснення ОСОБА_1 доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності та з урахуванням раніше виплаченої суми і не подання цього висновку й постанови Шевченківського районного суд м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 про розмір грошового забезпечення за березень 2011 року головному розпорядникові бюджетних коштів пов'язана із розглядом заяви ОСОБА_1 від 14 жовтня 2016 року.

Суд встановив, що заяву позивача від 14 жовтня 2016 року разом із доданими до неї документами Київський міський військовий комісаріат листом від 19 жовтня 2016 року № ВСЗ/2578 направив до Міністерства оборони України.

Такі дії Київського міського військового комісаріату відповідають п. 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок).

Вказана норма права передбачає, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Порядок не встановлює вимог до змісту висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, який направляється головному розпорядникові бюджетних коштів.

Враховуючи, що у листі від 19 жовтня 2016 року № ВСЗ/2578 Київським міським військовим комісаріатом зазначені обставини, які впливають на можливість виплати одноразової грошової допомоги, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що військовий комісаріат виконав вимоги п. 7 Порядку в частині передачі головному розпоряднику коштів висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги з відповідними документами.

Вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги виходячи із встановленого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9859 грн. 15 коп. безпосередньо пов'язана із вимогою про зобов'язання Міністерства оборони України вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі.

Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги було захищене рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року у справі № 760/11122/17, що залишене без змін у частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року. Позивач відмовився від апеляційної скарги в частині вимог про зобов'язання Міністерства оборони України вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги виходячи із встановленого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі № 2-а-5199/11 розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9859 грн. 15 коп. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України не підлягає задоволенню як така, що сама по собі не призводить до поновлення прав позивача, на захист яких поданий адміністративний позов.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 22 січня 2018 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді А.Ю. Коротких

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 08 травня 2018 року.