Постанова № 73900504, 08.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13481/17 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства освіти та науки України, Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції та Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, зокрема, просила зобов'язати Національнн агентство з питань запобігання корупції провести повну перевірку Декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2016 рік ректора Національного лісотехнічного університету Туниці Ю.Ю., зобов'язати Міністерсто освіти та науки України провести перевірку дотримання посадових обов'язків ректором Національного лісотехнічного університету Туниця Ю.Ю.

Надалі 07 березня 2018 року позивачем було подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом відсторонення ректора Національного лісотехнічного університету від займаної посади до постановлення рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року в задоволенні даного клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняте нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні даного клопотання, суд першої інстанції послався на те, що нормами адміністративного судочинства не передбачено можливість забезпечення позову шляхом відсторонення від займаної посади чи заборони вчинення іншим особам, які не беруть участь у справі.

При цьому, як підставу для забезпечення адміністративного позову позивач акцентував увагу на фактах ганебної поведінки ректора Національного лісотехнічного університету Туниці Ю.Ю., яка має ознаки катування її родини і спрямована на примус до сплати хабарів, що несумісне, на думку заявника, з перебуванням особи на керівній посаді вищого навчального закладу.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2.

З тексту апеляційної скарги суд дійшов висновку, що як підставу для забезпечення адміністративного позову позивач вказував на те, що моральний облік Туниці Ю.Ю. не відповідає загальноприйнятим у суспільстві нормам та вимогам до керівника вищого навчального закладу. При цьому, заявник не зазначає, як то передбачено чинними нормами КАС України, яким чином невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або в чому полягає очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» - в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, дослідивши клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Крім того, доводи, викладені позивачем як в клопотанні, так і апеляційній скарзі, не мають жодного відношення до предмета спору, не стосуються дій чи бездіяльності відповідачів, а лише є виразом суб'єктивного негативного відношення заявника до третьої особи.

Відтак з наявних матеріалів справи суду не вдалося встановити яка саме очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача наразі існує.

Окрім того, вірним є висновок суду стосовно того, що нормами КАС не передбачено можливості забезпечення позову шляхом вжиття будь-яких дій стосовно сторонніх осіб, окрім відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

А тому вірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.