Постанова № 73899796, 10.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 753/17546/17

провадження № 22-ц/796/3187/2018

10 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.,

при секретарі Іванову В.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Аргамак"

особа, що подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у складі судді Коренюк А.М.,

встановив:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником нежитлової будівлі - автомийки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. 5 березня 2013 року було підроблено протокол про проведення прилюдних торгів з реалізації належного йому майна філією приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - ПП «Нива-В.Ш.»), а 20 березня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві складено акт про реалізацію його майна, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27 березня 2013 року №2319, згідно з яким за ОСОБА_3 визнано право власності на зазначену автомийку. У подальшому спірне майно неодноразово відчужувалось за цивільно-правовими угодами і останнім право власності на нього набуло товариство з обмеженою відповідальністю «Аргамак (далі - ТОВ «Аргамак») на підставі акту прийому-передачі, складеного цим товариством та ОСОБА_4

За таких обставин він звернувся до правоохоронних органів, внаслідок чого проводиться досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та ч.1 ст. 358 КК України.

Позивач просив, з урахуванням уточненим позовних вимог, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно та витребувати його з чужого незаконного володіння ТОВ «Аргамак», визнати за ним право власності на зазначене нерухоме майно, припинити право власності ТОВ «Аргамак» на спірну будівлю автомийки.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 4 березня 2015 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року заочне рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 8 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року задоволено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року скасовано, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2017 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 4 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Посилався на ті підстави, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року його заяву про забезпечення позову було задоволено частково, накладено арешт на нежитлову будівлю - автомийку (літера «А»), загальною площею 452,74 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний арешт судом скасовано не було.

Однак, згідно отриманої ним повної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.05.2017 року йому стало відомо, що постановою Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 47786834 від 02.02.2017 р. спірне нерухоме майно було звільнено з-під арешту.

У відповіді від 29.06.2017 р. на адвокатський запит від 12.06.2017 р. Центральний ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області повідомив, що постанова про звільнення майна з-під арешту №47786834 не виносилася.

Вважає, що такими діями ТОВ "Аргамак" готувало можливість подальшого продажу майна всупереч існуючої заборони суду.

Посилаючись на вказані обставини просив заборонити ТОВ "Аргамак" та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб відчужувати будівлю автомийки (літера "А") загальною площею 452,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, або у будь-якій спосіб обтяжувати це майно (застава, іпотека), а також накласти арешт на вказану будівлю.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в даній справі.

Свої доводи мотивує тим, що незаконне зняття арешту з майна дає можливість для ТОВ "Аргамак" здійснювати відчуження майна та інші дії, які зроблять неможливим виконання рішення суду.

Зазначив, що строк пред'явлення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року про забезпечення позову становив один рік. У вказаний строк вказана ухвала було пред'явлена до виконання, проте в незаконний спосіб арешт було скасовано. На даний момент невідомими особами здійснюються незрозумілі будівельні роботи на спірному об'єкті, що має своїм наслідком зниження вартості даного об'єкта та втрату ним попереднього вигляду. Вважає, що здійснення дій третіми особами щодо знесення нежитлового приміщення, розпорядження ним, відчуження його на користь невідомих осіб, передача земельної ділянки у власність третім особам може унеможливити виконання судового рішення.

Крім цього, суд першої інстанції не розглянув заяву в частині заборони ТОВ «Аргамак» та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб відчужувати будівлю автомийки, або у будь-якій спосіб обтяжувати це майно (застава, іпотека), чим порушено завдання та основні засади цивільного судочинства.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з підстав та предмету спору, наданих заявником доказів та тієї обставини, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року було вжито заходи забезпечення даного позову. Ухвала про скасування вжитих заходів забезпечення позову відсутня.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Оскаржувана ухвала не містить жодної оцінки доводам заявника щодо існування реальної загрози невиконання рішення суду про задоволення позову, а також мотивів з яких суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

При цьому, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи, а тому не можна погодитися з відсутністю в ухвалі суду першої інстанції будь-яких аргументів стосовно відмови в їх прийнятті судом.

Судом встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нежитлову будівлю-автомийку (літера "А"), загальною площею 452,74 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.11.2016 р., державним реєстратором ПастуховськоюН.В. 19.02.2015 р. зареєстровано обтяження вищевказаного нерухомого майна у виді арешту на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року (а.с.158).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.05.2017 р., вказане обтяження було припинено 02.02.2017 р. о 08:50:29. Підстава: постанова про звільнення майна з арешту, серія та номер: 47786834, видавник: Центральний ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області; відомості внесено до реєстру : 22.02.2017 17:00:49 Продун А.А., Центральний відділ державної виконавчої служби міста МиколаївГоловного територіального управління юстиції у Миколаївській області, індексний номер рішення: 33671620 (а.с.167).

Згідно відповіді заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби А.Г. Кашнікович від 29.06.2017 р. №2-16/2-1-556, на виконання наказу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 12.06.2017 р. за №326/05 проведено службову перевірку з метою підтвердження або спростування інформації викладеної в адвокатському запиті ОСОБА_12 від 30.05.2017 р. щодо зняття арешту з нерухомого майна (будівлі-автомийки (літ."А") загальною плоащею452,74 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1) на підставі постанови Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звільнення майна з арешту від 02.02.2017 р. за №47786834, що накладено для забезпечення позову на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2015 р.

За результатами перевірки комісією встановлено, що заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Продун А.А. постанова про звільнення майна з арешту №47786834 не виносилася та підстав для здійснення реєстраційних дій, спрямованих на виключення запису про звільнення майна з арешту не встановлено (а.с.180).

05 лютого 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Коломієць Є.Ю. відмовив у державній реєстрації обтяження, арешт нерухомого майна на нежитлову будівлю - автомийку (літ."А") загальною площею 452,74 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, оскільки з отриманого листа Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2017 р. неможливо встановити належність виконання наданої ухвали заявником (а.с.135).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а подана заява про вжиття таких заходів підлягає задоволенню в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Вказаний вид забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами та є достатнім заходом, який гарантує реальне виконання судового рішення. Правові підстави для вжиття додаткових видів забезпечення шляхом заборони відповідачу відчужувати вказану будівлю або у будь-який спосіб обтяжувати вказане майно відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Керуючись ст. 153, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року скасувати.

Постановити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлову будівлю-автомийку (літера "А"), загальною площею 452,74 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Стягувач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1;

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю "Аргамак" (код ЄДРПОУ 36272560), місцезнаходження м.Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, оф. 369.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: