Постанова № 73899749, 10.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/3931/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/22202/15

10 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Пікуль А.А.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року, постановлене під головуванням судді Москаленко К.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням грошової компенсації,-

в с т а н о в и в :

25 червня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням грошової компенсації.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він та його донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є власниками 65/100 частин квартири АДРЕСА_2. Також, за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.03.2015 він є власником 11/100 частин вказаної квартири. В свою чергу, власником 24/100 частин цієї квартири є відповідачОСОБА_3. Посилається на те, що відповідачка не проживає у спірній квартирі, майно не утримує, не провидить поточний ремонт після пожежі, яка відбулась 21.06.2012 року. 14.05.2015 року він передав відповідачці заяву, у якій зазначив, що має намір придбати у неї належні їй 24/100 частини квартири за 400 000,00 грн. На отриману від ньогозаяву відповідач надала відповідь, зазначила, що має намір користуватися своєю часткою квартири після проведення ремонту. З урахуванням викладеного, просить припинити право відповідача на частку у майні, яка складає 24/100, що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням з нього відповідної грошової компенсації на користь відповідачки, зважаючи на те, що її частка є незначною, спільне користування квартирою неможливе, та припинення права на частку у майні не завдасть шкоди відповідачу, оскільки вона не користувалася та не користується спірною квартирою.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачка не втратила інтересу до своєї частки у квартирі, в міру своїх можливостей проводить в ній ремонт після пожежі. Доводи позивача про те, що частка відповідача є незначною не грунтуються на фактичних обставинах справи та досліджених доказах. Так, у власності позивача перебуває лише половина від 65/100 частин квартири АДРЕСА_2 , що становить 32,5 / 100 частин, інша частина належить його доньці, яка не є позивачем у справі. Твердження позивача щодо належності йому на праві власності ще 11/100 частин спірної квартири, які належали ОСОБА_5 не підтверджені належними доказами. Частка відповідача є суттєвою і складається з окремо виділеної кімнати площею 24,6 кв.м. в комунальній квартирі. З урахуванням цього безпідставними є твердження позивача щодо неможливості спільного володіння і користування майном співвласниками, так як у спільному користуванні та володінні сторін є лише кухня та інші місця загального користування . Безпідставними є також доводи позивача про те, що припинення права власності відповідачки не завдасть їй істотної шкоди, так як відповідачка з чоловіком мають трьох дітей і у м. Києві мають лише 1/5 частину трикімнатної квартири по АДРЕСА_3, яка належить її чоловіку та 1/6 частину п"ятикімнатної квартири по АДРЕСА_4, яка належить відповідачці. А тому кімната у спірній квартирі є вкрай необхідною для їх родини.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням грошової компенсації - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 31 січня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, припинити право ОСОБА_3 на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням грошової компенсації.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції є не обгрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, відмовляючи в задоволенні його позову про припинення права відповідачки на частку у спільному майні з виплатою їй грошової компенсації, суд першої інстанції не врахував його доводів про те, що частка відповідача є незначною, спільне користування квартирою є неможливе, припинення права відповідачки на частку не завдасть істотної шкоди, так як вона не користувалась і не користується квартирою. Обгрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції безпідставно посилався на висновок судової будівельної експертизи, яка визначила, що вартість житлової кімнати, площею 24,6 кв.м. в спірній квартирі становить 1 209 150,00 грн. Вказаний висновок є завідомо упередженим, необгрунтованим, експертиза проведена з порушенням норм чинного законодавства, її висновки суперечать матеріалам справи та фактичним обставинам справи, а вартість частки відповідача є завищеною. Його представник заявляв в суді клопотання про проведення у справі повторної судової будівельної експертизи, але у задоволенні вказаного клопотання судом було безпідставно відмовлено. Судом не було враховано доводів його представника про те, що при проведенні експертизи експертом не було застосовано положення Національного стандарту № 1 " Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та Національного стандарту № 2 " Оцінка нерухомого майна", які є обов"язковими при визначенні ринкової вартості квартири. Визначаючи вартість частки відповідача у спірній квартирі, експерт безпідставно виходив з вартості всієї квартири, а потім з цієї вартості визначав вартість частки. В даній справі об"єктом оцінки є конкретно визначена житлова кімната в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу, жилою площею 24,6 кв.м., загальною площею 32,05 кв.м, а не квартира в цілому. Посилання суду на те, що ні при зверненні з позовом, ні в процесі розгляду справи він не вніс на депозитний рахунок суду коштів, що становлять вартість частки відповідача, не є підставою для відмови в задоволенні його позову, так як причиною невнесення ним коштів є неправильно складений висновок експерта щодо вартості цієї частки, а тому, не знаючи дійсної вартості частки, він не зміг внести потрібну суму на депозитний рахунок суду. Упередженим є висновок суду щодо неможливості користуватись квартирою через ремонт, який відбувається після пожежі, так як з моменту пожежі пройшло майже 6 років.

04 травня 2018 року представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_6 подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зазначає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_7 не з"явились, про день а час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, позивач причину своєї неявки суду не повідомив, представник позивач адвокат ОСОБА_7 05 травня 2018 року подав до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи у зв"язку з зайнятістю його та іншого представника позивача ОСОБА_8 у слідчих діях, проте доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надав, а тому у колегії суддів відсутні підстави для визнання причин неявки представників позивача в судове засідання поважними та для відкладення розгляду справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає можливим розгляд справ у відсутності позивача а його представників.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на їх безпідставність, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належать на праві власності 65/100частин квартири АДРЕСА_2 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 21 жовтня 1998 року Органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м.Києва.

Відповідач ОСОБА_3 є власником 24/100 квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування частини квартири , укладеного між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 06 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11

Відповідно до довідки форми №3 від 09.01.2015 року, виданої Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Хрещатик", у п"ятикімнатній квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_4 ( його дочка ІНФОРМАЦІЯ_2). Сусіди по квартирі - ОСОБА_5 займає 1 кімнату площею 11,60 кв.м. та ОСОБА_3- займає 1 кімнату площею 24,60 кв.м.

14 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 з заявою, в якій просив передати ОСОБА_3 про його намір придбати у неї належні їй 24/100 частки квартири АДРЕСА_2 за суму 400 000,00 грн. Вказана заява була передана нотаріусом ОСОБА_3

10.06.2015 року ОСОБА_3 надіслала на адресу нотаріуса відповідь на заяву ОСОБА_2 , в якій зазначила, що не має наміру продавати належну їй частку у квартирі АДРЕСА_2.

Як вбачається з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2, вказана квартира є квартирою посімейного, спільного заселення, розташована на третьому поверсі чотириповерхового будинку та складається з п"яти кімнат, жилою площею-12,0 кв.м., у тому числі: 1-а кімната- 11,6 кв.м., 2-а кімната- 31,3 кв.м., 3-тя кімната- 18,3 кв.м., 4-а кімната- 16,2 кв.м., 5-а кімната- 24,6 кв.м., кухні площею-11,8 кв.м., ванної кімнати площею- 2,1 кв.м., вбиральні площею- 0,9 кв.м., коридору- 10,4 кв.м., кладової площею- 4,9 кв.м, квартира обладнана балконом площею- 2,8 кв.м. Загальна площа квартири- 132,94 кв.м.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №11427/16-43 від 26.07.2017, ринкова вартість 24/100 частин квартири АДРЕСА_2 , що складаються з однієї житлової кімнати площею 24,6 кв.м., загальною площею 32,05 кв.м., виходячи з розрахунку вартості одного квадратного метра всієї квартири, з округленням, станом на дату оцінки (19.07.2017) складає 1 209 150,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням грошової компенсації, суд 1-ї інстанції посилався на те, що належна відповідачу частка у майні становить майже третину квартири, а тому не є незначною, доводи позивача про те, що відповідач не проживає у спірній квартирі та не утримує її є безпідставними, так як відповідачем здійснюється ремонт квартири, сплачуються комунальні платежі. Не відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим доказам твердження позивача про те, що спільне користування квартирою неможливе, так як відповідно до технічного паспорта вказана квартира є комунальною, частка відповідача відокремлена в натурі у вигляді окремої кімнати площею 24,6 кв.м., а тому припинення права власності відповідача на належну їй частину спірного житла завдасть істотної шкоди її інтересам. Крім того, позивачем не виконано вимоги ч. 2 ст. 365 ЦК України, яка визначає, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону, з огляду на наступне.

Так,відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З аналізу судової практики вбачається, що поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного,тощо.

Згідно правової позиції , викладеної в постанові Верховного Суду України від 15.07.2016 року у справі №6-1599ц16, тягар доказування, що частки відповідачів є незначними і вони не можуть бути виділені в натурі, несе позивач.

З досліджених в судовому засіданні доказів та пояснень сторін достовірно встановлено, що п"ятикімнатна квартира АДРЕСА_2 є квартирою посімейного, спільного заселення ( комунальною), частка позивача ОСОБА_2 у спірній квартирі становить 1/2 частину від 65/100 частин, які відповідно до свідоцтва про право власності на житло належать йому та ОСОБА_4 в рівних долях. Інший співвласник цієї частки ОСОБА_4 позовних вимог до відповідача не пред"являла. У власності та користуванні позивача та його доньки ОСОБА_4 перебувають дві кімнати в п"ятикімнатній комунальній квартирі- площею 31,3 кв.м. та 16,2 кв.м.

На підтвердження права власності позивача також на 11/100 частин спірної квартири суду надано лише ксерокопію рішення Апеляційного суду м.Києва від 05 березня 2015 року, яким переведено на ОСОБА_2 прав та обов"язків покупця за договором купівлі-продажу 11/100 частин квартириАДРЕСА_2, вартістю 190 000,00 грн від 31 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М., що належала ОСОБА_15.

Доказів реєстрації у встановленому законом порядку права власності позивача на 11/100 частин спірної квартири матеріали справи не містять.

Відповідач є власником 24/100 частин спірної комунальної квартири і у її власності і користуванні знаходиться кімната площею 24,6 кв.м.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність доводів позивача про те, що частка відповідачки у спірній квартирі є незначною.

Посилання в апеляційній скарзі позивача на не врахування судом першої інстанції при ухваленні рішення його доводів про те, що частка відповідача є незначною, колегія суддів відхиляє, так як суд повно та об"єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та прийшов до обгрунтованого висновку, що частку відповідачки у спірній комунальній квартирі не можна вважати незначною, так як вона становить 24/100 частини і їй на праві власності належить окрема ізольована жила кімната площею 24, 6 кв.м., а частка позивача у спірній квартирі становить -32,5/100 частин квартири.

Не грунтуються на встановлених обставинах справи та досліджених доказах і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неможливість спільного володіння та користування спірною квартирою ним та відповідачкою, що не було враховано судом першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно вимог ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статті 322 ЦК України визначає, що власник зобов"язаний утримувати майно, що йому належить , якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч.1 ст. 358, ст. 360 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов"язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов"язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов"язаннями, пов"язаними із спільним майном.

З аналізу вказаних норм матеріального права вбачається, що спільне володіння та користування майном неможливе у тому випадку, якщо один із співвласниківне бере участі у витратах, яких потребує утримання власності, блокує рішення щодо такого утримання (часто потрібна згода всіх співвласників), не здійснює капітальний ремонт житлового будинку( квартири), облаштування прибудинкової території, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послугі такі обставини призводять до виникнення конфліктних ситуацій серед співвласників.

З досліджених судом квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_3 вбачається, що нею здійснюється оплата за надані їй житлово-комунальні послуги, особовий рахунок з позивачем у них окремий.

З акту Будівельної лабораторії КП " Київжитлоспецексплуатація" від 31.08.2012 року вбачається, що 21.06.2012 року в квартирах АДРЕСА_5, виникла пожежа і при її тушінні було залито водою приміщення квартири НОМЕР_1 цього ж будинку, що призвело до її пошкодження та заподіяння збитків власникам.

Із копій звернень відповідачки до ЖЕК КП " Хрещатик", Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м.Києві державної адміністрації вбачається, що вона неодноразово зверталась до різних державних установ з приводу надання допомоги у відновленні квартири. В подальшому своїми силами здійснювала відновлювальний ремонт своєї кімнати. З висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 11427/16-43 від 26.07.2017 року вбачається, що опорядження в приміщеннях квартири АДРЕСА_2 перебуває частково в доброму та в задовільному технічному стані.

Доказів того, що між сторонами виникають конфлікти з приводу користування спільною частковою власністю матеріали справи не містять.

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що припинення права власності відповідачки на належну їй частину спірного житла завдасть істотної шкоди її інтересам і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, з огляду на наступне.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном ( постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-81ск11, від 02 липня 2014 року № 6-68цс14).

З матеріалів справи вбачається. що сім"я відповідачки складається з п"яти осіб: її особисто, чоловіка ОСОБА_16 та трьох дітей: ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1-ІНФОРМАЦІЯ_5 народження. Відповідачка є співвласницею 1/6 частини квартири АДРЕСА_4, її доля в жилій площі в цій квартирі становить 18 кв.м. Чоловік відповідачки ОСОБА_16 є співвласником 1/5 частини квартири АДРЕСА_3, частка його площі в цій квартирі становить 13 кв.м. Іншого житла в м.Києві відповідачка не має, а тому припинення її права власності на 24/100 частини спірної квартири завдасть істотної шкоди її інтересам.

З аналізу ч. 2 ст. 365 ЦК України випливає, що згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання грошової компенсації не вимагається, а позивачу необхідно лише довести обставини, передбачені ч. 1 ст. 365 ЦК України, а й внести розмір цієї компенсації на депозитний рахунок суду.

Крім того, у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №11427/16-43 від 26.07.2017, ринкова вартість 24/100 частин квартири, що складаються з однієї житлової кімнати площею 24,6 кв.м., загальною площею 32,05 кв.м., виходячи з розрахунку вартості одного квадратного метра всієї квартири, з округленням, станом на дату оцінки (19.07.2017) складає 1 209 150,00 грн.

Згідно вимог ч.2 ст. 365 ЦК України, внесення вартості частки у власності на депозитний рахунок суду першої інстанції було і залишається передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні.

Суд першої інстанції обгрунтовано послався в рішенні на те, що як при зверненні з позовом до суду, так і протягом усього розгляду справи позивачем не було внесено на депозитний рахунок суду вартість 24/10 частин квартири АДРЕСА_2, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок судової оціночно-будівельної експертизи №11427/16-43 від 26.07.2017 є завідомо упередженим, необгрунтованим, експертиза проведена з порушенням норм чинного законодавства, її висновки суперечать матеріалам справи та фактичним обставинам справи, а вартість частки відповідача є завищеною, при проведенні експертизи експертом не було застосовано положення Національного стандарту № 1 " Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та Національного стандарту № 2 " Оцінка нерухомого майна", які є обов"язковими при визначенні ринкової вартості квартири, колегія суддів вважає безпідставними, так як вони не підтверджені належними доказами, які б свідчили про упередженість експерта та порушення ним вимог закону при проведенні експертизи. З висновку експерта вбачається, що ним використовувались при проведенні експертного дослідження положення Національного стандарту № 1 " Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та Національного стандарту № 2 " Оцінка нерухомого майна".

Доводи апеляційної скарги про те, що, визначаючи вартість частки відповідача у спірній квартирі, експерт безпідставно виходив з вартості всієї квартири, а потім з цієї вартості визначав вартість частки, так як в даній справі об"єктом оцінки є конкретно визначена житлова кімната в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу, жилою площею 24,6 кв.м., загальною площею 32,05 кв.м, а не квартира в цілому, правильність висновків суду не спростовують, з огляду на наступне.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є власником 24/100 частин квартири АДРЕСА_2, а не житлової кімнати, як посилається позивач, і саме на 24/100 частини вказаної квартири позивач просив припинити право власності відповідача з виплатою їй грошової компенсації. З урахуванням вказаних обставин справи та змісту позовних вимог суд першої інстанції, призначаючи 07 червня 2016 року судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення експерта поставив питання про визначення ринкової вартості 24/100 частин квартири АДРЕСА_2, а не «житлової кімнати». До складу частки відповідача у спірній квартирі входить не лише житлова кімната, площею 24,6 кв.м., а і частка відповідачки в місцях загального користування. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що твердження позивача про помилковість об'єкта оцінки у висновку КНДІСЕ є безпідставним.

Не грунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги позивача про те, що не внесення ним на депозитний рахунок суду коштів, що становлять вартість частки відповідача, не є підставою для відмови в задоволенні його позову, так як причиною невнесення ним коштів є неправильно складений висновок експерта щодо вартості цієї частки, так як, відповідно до вимог ч.2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Вказані вимоги закону позивачем виконані не були.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції без будь-якого обгрунтування відмовив представнику позивача у задоволенні клопотання про проведення у справі повторної судової будівельної експертизи, колегія суддів відхиляє, так як вказане клопотання було вивчене судом, заслухана думка учасників справи і у задоволенні клопотання судом було відмовлено з посиланням на його необгрунтованість та безпідставність.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

З врахування викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 травня 2018 року.

Головуючий: Судді: