Постанова № 73899739, 07.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/2820/18 Головуючий у 1 інстанції - Коренюк А.М.

Унікальний №753/4546/17 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд м.Києва у складі:

Судді-доповідача - Панченка М.М.

Суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

При секретарі - Макаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства НАСК «Оранта» на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, та пені,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства НАСК «Оранта» (далі - ПАТ НАСК «Оранта») і просила постановити рішення, яким стягнути з відповідача страхове відшкодування у зв»язку зі смертю її матері ОСОБА_3 в результаті ДТП, що сталася з вини страхувальника ОСОБА_4, цивільна відповідальність якого перед третіми особами була застрахована відповідачем ПАТ НАСК «Оранта».

Позивачка зазначала, що розмір заподіяної їй шкоди становить 214.265 грн.61 коп. і складається із: страхового відшкодування внаслідок смерті матері позивачки у сумі 52.200 грн., моральної шкоди у сумі 17.400 грн., витрат на лікування, поховання, встановлення надмогильної споруди у сумі 94.263 грн.61 коп., пені у сумі 28.193 грн.52 коп., 3% річних у сумі 2.976 грн., інфляційного збільшення боргу на 19.233 грн.

Однак, враховуючи, що договором страхування ліміт відповідальності відповідача ПАТ НАСК «Оранта» визначений у розмірі 200.000 грн., а також те, що відповідач добровільно сплатив частину страхового відшкодування у сумі 34.734 грн.06 коп., позивачка просила стягнути страхове відшкодування у розмірі 165.265 грн.94 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково /а.с.73-76/.

Судовим рішенням стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 129.126 грн.55 коп. страхового відшкодування та 1.291 грн.26 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно платіжних квитанцій та накладних, наданих суду позивачкою, сума, яку належить стягнути на користь позивачки, становить 163.863 грн.61 коп., Однак, враховуючи, що відповідач добровільно сплатив страхове відшкодування у розмірі 34.734 грн.06 коп., тому, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги про виплату страхового відшкодування підлягають у розмірі 129.126 грн.55 коп. (163.863,61 - 34.734,06).

В поданій апеляційній скарзі ПАТ НАСК «Оранта», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у позові /а.с.78-82/.

Скаржник послався на те, що суд першої інстанції припустився помилки, коли від суми 163.863 грн.61 коп., механічно відняв суму 34.734 грн.06 коп., яка була раніше виплачена позивачці, і при цьому, суд не взяв до уваги, що ці суми є загальними і включають різні за видами платежів суми, які треба підраховувати окремо.

При цьому, скаржник зазначив, що суд у нараховану ним загальну суму страхового відшкодування (129.126грн.55коп.) включив моральну шкоду у сумі 17.400 грн., незважаючи на те, що цей розмір моральної шкоди є максимальним, відповідно до ст.27.3 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка діяла на час її виплати) і при цьому, страховиком моральна шкода у цій сумі була виплачена 1.04.2016 року позивачці.

Крім того, нарахування судом страхового відшкодування на користь позивачки, як утриманця особи, що загинула в ДТП, у сумі 52.200 грн., скаржник вважає безпідставним, оскільки, із змісту ст.1200 ЦК України, якою врегульовані ці відносини, слідує, що цей вид страхової виплати здійснюється страховиком при підтвердженні факту того, що особа, яка претендує на цю виплату, реально була утриманцем особи, що загинула. Скаржник зазначив, що він був готовий здійснити указану виплату ще до звернення позивачки до суду з цим позовом, однак позивачка не надала йому необхідних документів на підтвердження того, що вона, чи інші особи її родини, являлись утриманцями померлої, чи її спадкоємцями.

В частині заперечень на судове рішення про стягнення на користь позивачки витрат на поховання та спорудження надгробного пам»ятника скаржник посилається на те, що, в силу п.27.4. ст.27 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір такого відшкодування на одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Оскільки на момент ДТП мінімальна заробітна плата складала 1.450 грн., тому, як вважає скаржник, розмір цього виду страхової виплати становить не більше 17.400 грн. А, між тим, враховуючи, що страховиком раніше позивачці було виплачено 10.844 грн.40 коп. витрат на поховання та спорудження надгробного пам»ятника, тому, позивачка мала права вимагати від страховика виплату цього виду відшкодування не більше 6.555 грн.60 коп. Саме цю суму відповідач визнає і готовий виплатити позивачці.

В частині задоволеного позову про стягнення витрат позивачки на лікування травмованої в результаті ДТП матері позивачки, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла, скаржник ПАТ НАСК «Оранта» зазначив, що, в силу ст.24 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на відшкодування цих витрат ним виплачено позивачці страхове відшкодування у розмірі 6.489 грн.66 коп., відповідно до наданих чеків понесених нею витрат на цей вид страхового відшкодування. На більшу суму витрат на лікування своєї матері, позивачка підтверджень не надала.

Як зазначив скаржник, у відповідності до висновку лікаря-експерта від 22.02.2017 року, сума збитків, що підлягає відшкодуванню, склала 6.489 грн. 66 коп. Інші витрати на суму 129 грн.52 коп. є такими, що придбані без призначення лікаря та не пов»язані зі страховим випадком.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу у межах заявлених доводів, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як слідує з матеріалів справи, 10.09.2016 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Шкода» державний номер НОМЕР_1, і, рухаючись на проїзній частині у смт Гостомель Київської області, в порушення Правил дорожнього руху, здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого були заподіяні тілесні ушкодження пасажирці цього автомобіля - матері позивачки ОСОБА_3, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень померла в лікарні.

Кримінальне провадження, яке було порушене відносно винної в ДТП особи ОСОБА_4 за ч.3 ст.286 КК України постановою слідчого прокуратури Київської області 26.01.2017 року закрито за п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв»язку зі смертю підозрюваного.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну третім особам була застрахована відповідачем ПАТ НАСК «Оранта», відповідно до страхового полісу АЕ/92022195 від 25.04.2016 року на термін до 24.04.2017 року.

Згідно указаного страхового полісу, ліміт відповідальності страховика на кожну особу, якій заподіяно шкоду життю чи здоров»ю в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 при керуванні ним автомобілем «Шкода» державний номер НОМЕР_1,

складав 200.000 грн.

За зверненням від 20.02.2017 року позивачки ОСОБА_2, яка є донькою постраждалої в ДТП ОСОБА_3, про виплату страхового відшкодування, страховик ПАТ НАСК «Оранта», 10.04.2017 року, відповідно до Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатив страхове відшкодування у розмірі 34.734 грн.06 коп., зокрема: розмір збитку за шкоду, пов»язану з лікуванням потерпілої у сумі 6.489 грн.66 коп. (ст.24.2 Закону); шкоду, пов»язану зі смертю потерпілої, у сумі 28.244 грн.40 грн., що складається, з витрат на поховання та пам»ятник у сумі 10.844 грн.40 коп.(ст.27.4 Закону), та відшкодовано моральну шкоду у сумі 17.400 грн. (12 х 1.450 мін.з.п. - ст.27.3 Закону) /а.с.65/.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 10.09.2016 рік становив 1.450 грн.

На повторне звернення позивачки до відповідача від 13.04.2017 року переглянути виплачену суму в сторону збільшення, листом від 11.05.2017 року за №09-02-12/4440 страховик повідомив позивачку, що страхова сума їй виплачена відповідно до наданих нею документів, які підтверджують понесені витрати, а тому, у відповідності до вимог ст.1200 ЦК України, п.24.1 ст.24, п.27.4. ст.27, п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для виплати всіх сум, які вимагає позивачка, необхідні документальні підтвердження понесених витрат.

Між тим, вважаючи, що заподіяна їй шкода становить 214.265грн.94коп., позивачка, враховуючи ліміт відповідальності страховика у розмірі 200.000 грн., просила стягнути на свою користь 165.265 грн.94коп., тобто, суму, за вирахуваннями від 200.000 грн., виплачених їй 34.734 грн.06 коп.

Так, на підтвердження своїх вимог про стягнення 52.200 грн. позивачка послалась на ст.1200 ЦК України та п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими врегульовано відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Тобто, цей вид страхової виплати здійснюється страховиком при підтвердженні факту того, що особа, яка претендує на цю виплату, була утриманцем особи, що загинула. Загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених Законом на день настання страхового випадку (1450 х 36 = 52.200).

Так, відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

А, згідно до ст.27.2. Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Між тим, позивачка не навела суду доказів того, що вона чи інші члени сім»ї на день смерті ОСОБА_3 перебували на її утриманні, або мали право на одержання від неї утримання, у зв»язку з чим позовні вимоги про стягнення 52.000 грн., як розміру шкоди, завданої смертю потерпілого задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 17.400 грн., оскільки ця виплата була здійснена страховиком у добровільному порядку і виплачена 10.04.2017 року, у зазначеному розмірі, відповідно до вимог ст.27.3 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, відповідно до указаної норми страховик (у випадках, передбачених підпунктами «Г» і «Ґ» пункту 41.1 та підпунктом «В» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Тобто, 10.04.2017 року страховиком добровільно позивачці було виплачене страхове відшкодування моральної шкоди у сумі 17.400 грн. із розрахунку: 12 х 1.450 мін.з.п. - (ст.27.3 Закону), а тому, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у сумі 17.400 грн. також не підлягають задоволенню /а.с.65/.

Крім того, відповідно до ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов»язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника ці витрати.

А, згідно до ст.27.4. страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред»явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Тобто, максимальна сума на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника, яка могла бути виплачена позивачці, становить 17.400 грн. із розрахунку: 12 х 1.450 мін.з.п. - (ст.27.4 Закону)

Як встановлено судом, 10.04.2017 року страховиком ПАТ НАСК «Оранта» за заявою позивачки було добровільно компенсовано її витрати на поховання та встановлення надгробного пам»ятника у розмірі 10.844 грн.40 коп., відповідно до наданих документів, що підтверджували ці витрати.

Між тим, в ході судового розгляду позивачка надала суду накладну №23 від 17.04.2017 року по спорудженню надгробного пам»ятника, з якої слідує, що реальні витрати позивачки на спорудження та монтаж надгробного пам»ятника становлять, відповідно, 56.880 грн. та 20.000 грн., а також надала суду підтвердження інших витрат на виготовлення труни, хреста, копання могили, придбання вінків та інших витрат /а.с.13,14,15/, колегія суддів вважає правомірним задовольнити позов в цій частині частково, стягнувши з відповідача ПАТ НАСК «Оранта» на користь позивачки ОСОБА_2 6.555 грн.60 коп., що становить різницю між виплаченою позивачці сумою витрат на поховання, спорудження та монтаж надгробного пам»ятника - 10.844 грн.40 коп., і максимальною компенсацією, яка могла бути виплачена позивачці на ці витрати у сумі 17.400 грн. (12 х 1.450 мін.з.п. = 17.400).

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на лікування, відносно яких позивачка представила суду чеки про придбання лікарських засобів на загальну суму 6.619 грн.21 коп., колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.24.1. Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у з»язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов»язані з доставкою, розміщенням, реабілітацією, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров»я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Між тим, скаржник ПАТ НАСК «Оранта» стверджує, що фактично позивачкою на придбання ліків понесені витрати не у розмірі 6.619 грн. 21 коп., а 6.489 грн.66 коп., оскільки витрати у сумі 129 грн.52 коп. зроблені позивачкою на придбання інфузійного, серветок вологих, рушників, мила рідкого, що не виписувались лікуючим лікарем.

На підтвердження своїх доводів скаржник представив суду висновок лікаря- експерта відділу страхової медицини ТОВ «Гарант-Асістанс» Борозенець Н.І. від 23.02.2017 року.

Колегія суддів відхиляє указаний довід скаржника, оскільки вище зазначені гігієнічні матеріали є необхідною потребою будь-якого хворого при перебуванні на лікуванні, тим більше, на стаціонарному лікуванні, а тому суд відносить указані матеріали до таких, яких потерпіла потребувала під час лікування, і відповідно, витрати на їх придбання повинні бути компенсовані страховиком, тобто, на суму представлених позивачкою чеків - 6.619 грн. 21 коп.

Враховуючи, що страховиком за зверненням позивачки вже було виплачено 6.489 грн.66 коп., як компенсація витрат на лікування потерпілої в ДТП, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в цій частині сума в 129 грн. 52 коп., тобто різниця між фактично понесеними витратами(6.619 грн. 21 коп.) та сумою, яка була добровільно виплачена страховою компанією.

В решті рішення, зокрема, щодо стягнення 3% річних за прострочку виконання грошового зобов»язання, пені та індексації колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, яким відмовлено позивачці у стягнення з відповідача указаних виплат.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ НАСК «Оранта».

Так, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позову, лише в частині: достягнення витрат позивачки на поховання, спорудження та монтаж надгробного пам»ятника, у розмірі 6.555 грн.60 коп. та витрат на лікування у сумі 129 грн.52 коп., а всього, у сумі 6.685 грн.12 коп., а в решті рішення підлягає залишенню без змін.

В порядку зміни розподілу судових витрат на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ НАСК «Оранта» на користь позивачки ОСОБА_2 належить стягнути сплачений судовий збір у сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 141, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ПАТ НАСК «Оранта» задовольнити частково.

Скасувати рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07 лютого 2018 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, та на відшкодування моральної шкоди, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Змінити рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07 лютого 2018 року, зменшивши стягнуту судом суму з Публічного акціонерного товариства НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2, як витрати на поховання - до 6.555 (шість тис. п»ятсот п»ятдесят п»ять) грн.60 коп., та як витрати на лікування - до 129(сто двадцять дев»ять) грн.52 коп., а всього стягнути 6.685 (шість тис.шістсот вісімдесят п»ять) грн.12 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді