Рішення № 73899397, 07.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/5001/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) 22.12.2017 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області, відповідач) та Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з вимогами:

- визнати незаконним та скасувати пункт 4 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3625 від 30.10.2017 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 948 о/с від 30.11.2017 «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 30.11.2017;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.11.2017 по день ухвалення рішення суду;

- зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на таких аргументах (а.с.4-9): 30.11.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Підставою для звільнення став наказ ГУНП від 30.10.2017 № 3625 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУПН у Львівській області», обґрунтований тим, що ОСОБА_1 не виконав статтю 18 Закону України «Про Національну поліцію», порушив вимоги пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, листа Голови Національної поліції України від 03.08.2017 № 8911/01/12-2017 «Про кадрові призначення в системі Національної поліції України» та наказу ГУПН у Львівській області від 05.09.2017 № 2880 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області». Позивач стверджує, що його безпідставно та незаконно віднесли до переліку осіб, що скеровувалися на стажування в Луганську область. Роботодавець не врахував, що у нього були поважні причини відмовитися від проходження стажування та не врахував, що ОСОБА_1 вже брав участь в антитерористичній операції в Донецькій області, цього року вже проходив навчання, а також має на утриманні малолітню дитину віком до одного року та хвору матір. Вказує, що невиконання ним наказу про скерування на стажування не спричинило настання негативних наслідків та не завдало шкоди службі. Позивач наполягає, що відповідач необґрунтовано застосував до нього крайню міру дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції, тому просить скасувати спірні накази та поновити на службі. Вимоги про стягнення моральної шкоди обґрунтовує тим, що незаконне звільнення завдало йому та його близьким моральні страждання, які оцінює в 10000 грн.

За заявою позивача Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області виключено з числа відповідачів, оскільки до цього підрозділу поліції не заявлено позовних вимог.

Відповідач позов не визнає. Представник ГУНП у Львівській області подала відзив на позовну заяву (а.с. 54-58) та просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що суть порушення службової дисципліни ОСОБА_1 зводиться до невиконання письмового наказу старшого прямого начальника № 2880 від 05.09.2017 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області». Вважає, що на виконання статті 4 Дисциплінарного статуту у поліцейського наявний обов'язок беззаперечно, точно та у визначений строк виконувати накази старшого прямого начальника. Представник відповідача наполягає на тому, що службове розслідування відносно позивача проведено на законних підставах, відповідно до вимог Статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом МВС №230 від 12.03.2013, повно та об'єктивно, у строк визначений чинним законодавством, що підтверджує письмовий доказ у формі висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП у Львівській області 05.10.2017. Вважає, що направлення на стажування позивача в Донецьку та Луганську область здійснювалось на законних підставах. Відповідач наголошує, що особа, яка повинна проходити стажування, має своєчасно прибути до місця відправки, що є прямим її обов'язком, а не правом. Вказує, що відповідно до розділ IX Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції стажування проходять, в тому числі працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву. В підтвердження цього надала план - графік, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 04.08.2017 відповідно до якого позивач зарахований до кадрового резерву із визначенням строку проходження ним стажування у третьому кварталі 2017 року. За таких обставин, відповідач вважає, що приймаючи спірні накази, діяв у межах компетенції та керувався нормами, які регулюють проходження служби в поліції, а тому доводи позивача вважає безпідставними та необґрунтованими.

06.02.2018 представник позивача звернувся до начальника ГУНП у Львівській області із адвокатським запитом № 28/5 (а.с. 104). Адвокат Дегтяренко О. серед іншого, просив повідомити: - яким нормативно-правовим актом визначений порядок проходження стажування дільничного офіцера поліції превенції патрульної поліції ГУНП у Львівській області; - чи враховувалося при направленні ОСОБА_1 у зону АТО наявність в нього малолітньої дитини та його перебування в зоні АТО в 2015 році. Адвокат також просив надати такі документи: - копію наказу про зарахування до кадрового резерву ОСОБА_1 із зазначення посади, на яку він пропонується до зарахування; - копію книги нарядів за 05-07.09.2017 з Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області; - копію штатного розпису за вересень 2017 в розрізі працівників Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області; - копію посадової інструкції ОСОБА_1; - копію книги про проходження інструктажу за 05-07.09.2017 з Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області; - копію плану-графіку про включення ОСОБА_1 у перелік осіб, які направляються для проходження стажування.

12.02.2018 заступник начальника ГУНП у Львівській області листом № Д-6/Аз/05/13/24-2018 (а.с. 123) надав відповідь. В листі повідомив, що стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих в результаті теоретичної підготовки, відповідно до наказу МВС України від 24.12.2015 № 1625 «Про затвердження Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції». Інформував, що наказу про зарахування ОСОБА_1 до кадрового резерву не видавалось, а позивача включено до плану-графіку працівників поліції ГУНП у Львівській області, які зараховані кадрового резерву та строків проходження ними стажування в 2017 році відповідно до листа Національної поліції від 03.08.2017 № 8411/01/12-2017. Відповідач також повідомив, що поліцейські ГУНП у Львівській області скеровувались для проходження стажування відповідно до плану-графіку. Обставини щодо попереднього перебування поліцейського в зона АТО чи наявність на утримання малолітньої дитини на проходження стажування в ГУНП Донецької та Луганської областей не впливають (а.с. 125-132).

Суд заслухав пояснення позивача та представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 з 19.04.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ. 07.11.2015 прийнятий поліцейським в Кам'янка-Бузький відділ поліції ГУНП у Львівській області за переведенням в порядку переатестування. 30.04.2016 звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням. Ці обставини підтверджуються послужним списком ОСОБА_1 (а.с. 45-48).

В період з 12.01.2015 по 09.02.2015 ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції в м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується довідкою № 1169 від 09.02.2015 Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області (а.с. 25) та посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_2 (а.с. 24).

Згідно свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилась дочка ОСОБА_4 (а.с. 30).

16.03.2017 ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію за його заявою (після проходження конкурсного відбору) та призначений на посаду дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції ГУНП (наказ № 219 о/с від 16.03.2017, а.с. 18).

ОСОБА_1 успішно 18.07.2017 завершив навчання на курсах первинної професійної підготовки в Волинському навчальному центрі підготовки поліцейських (наказ № 40 о/с від 18.07.2017, а.с. 19).

03.08.2017 голова Національної поліції України Князєв С.М. скерував начальникам територіальних (міжрегіональних) органів Національної поліції, головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві лист № 8911/01/12-2017 «Про кадрові призначення в системі Національної поліції України» (а.с. 23).

04.08.2017 начальник ГУНП у Львівській області затвердив план-графік щодо кількості працівників поліції ГУНП у Львівській області, які зараховані до кадрового резерву та строків проходження ними стажування у 2017 році (а.с. 60-66), згідно якого ОСОБА_1 зазначений у розділі «ІІІ квартал». ОСОБА_1 з цим планом-графіком не ознайомлювали, окреме рішення (наказ тощо) про зарахування ОСОБА_1 в кадровий резерв не приймалося.

ОСОБА_1 05.09.2017 отримав табельну вогнепальну зброю (а.с.127) та заступив на добове чергування в складі слідчо-оперативної групи (розстановка нарядів на 05.09.2017, а.с. 131).

05.09.2017 начальник ГУНП у Львівській області на виконання листа від 03.08.2017 № 8911/01/12-2017 прийняв наказ № 2880 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області», на підставі якого ОСОБА_1 у період з 07 вересня 2017 до 04 січня 2018 направлено для проходження стажування до ГУНП у Луганській області (а.с. 76-77).

06.09.2017 зранку позивач завершив чергування, здав зброю та вибув за місцем проживання. Його безпосередній начальник телефоном наказав повернутися у райвідділ та орієнтовно о 11-00 ознайомив ОСОБА_1 з наказом № 2880 від 05.09.2017, на виконання письмового наказу начальника ГУНП у Львівській області наказав прибути 07.09.2017 о 08:00 для відправки на стажування в Луганську область.

ОСОБА_1 у цей термін в ГУНП у Львівській області для відправки на стажування в Луганську область не прибув, про що 07.09.2017 старший інспектор з ОД ВПН УКЗ ГУНП у Львівській області підполковник поліції Мотак В.Я. подав начальнику ГУНП у Львівській області рапорт (а.с. 73).

ОСОБА_1 не звертався до начальника ГУНП у Львівській області (який видав наказ № 2880 від 05.09.2017) чи до старшого прямого начальника з рапортом в порядку статті 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України про незаконність наказу про скерування на стажування та невиконання цього наказу з мотивів незаконності такого.

Натомість ОСОБА_1 прибув 07.09.2017 о 09:00 у свій підрозділ поліції та продовжував нести службу згідно посадових обов'язків аж до 30.11.2017.

08.09.2017 начальник ГУНП у Львівській області за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками органів та підрозділів ГУНП у Львівській області прийняв наказ № 2930 «Про призначення службового розслідування» (а.с. 74).

Під час службового розслідування опитаний дільничний офіцер поліції сектору превенції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області рядовий поліції ОСОБА_1 надав пояснення, в якому зазначив, що 07.09.2017 не прибув до Головного управління, оскільки з відповідним наказом ознайомився 06.09.2017 близько одинадцятої години після добового наряду (а.с. 68, 126). Вказав, що жодної попередньої інформації про направлення на стажування в Донецьку область не отримував.

За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівників органів та підрозділів ГУНП у Львівській області, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 05.10.2017 (а.с 67-70). У висновку вказано, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, підтвердились; комісія уважала б за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання службових обов'язків, передбачених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, вимог п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та наказу ГУНП у Львівській області від 05.09.2017 № 2880 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Донецьку та Луганську області», на дільничного офіцера поліції сектору превенції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області рядового поліції ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

30.10.2017 начальник ГУНП у Львівській області видав наказ № 3625 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУНП у Львівській області», відповідно до пункту 4 котрого на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби (а.с. 71-72).

30.11.2017 наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області № 948 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Як підставу видання цього наказу зазначено наказ ГУНП від 30.10.2017 № 3625 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУПН у Львівській області» (а.с. 53).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Згідно з статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень і є одним із різновидів публічної служби. Отже, цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає основні обов'язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (пункти 1, 2, 6 частини першої).

Статтею 19 Закону № 580-VIII визначає види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша).

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 -VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами, далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.

У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: - дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; - захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; - дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; - у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; - стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; - постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; - сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; - з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; - берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено порядок накладання дисциплінарних стягнень.

Згідно з частинами першою та другою цієї статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта).

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (частина п'ята).

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (частина шоста).

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу (частина восьма).

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (частина десята).

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина п'ятнадцята).

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).

Пункт 1.2. Інструкції № 230 визначає службове розслідування як комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування (пункт 8.2.).

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Стаття 77 Закону № 580-VIII визначає підстави звільнення зі служби в поліції. Згідно з частиною першою цієї статті поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється в т.ч. у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6).

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини два, три статті 77).

Відповідно до частини першої статті 72 Закону № 580-VIII професійне навчання поліцейських складається з:

1) первинної професійної підготовки;

2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання;

3) післядипломної освіти;

4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Стаття 75 Закону № 580-VIII визначає, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з:

1) спеціалізації;

2) перепідготовки;

3) підвищення кваліфікації;

4) стажування.

Післядипломна освіта поліцейських може здійснюватися безпосередньо в підрозділах поліції або в навчальних закладах, у тому числі на договірних умовах (частина друга).

Поліцейські зобов'язані проходити підвищення кваліфікації за відповідним напрямом службової діяльності:

1) не рідше одного разу на три роки;

2) перед призначенням на керівну посаду, у тому числі вищу керівну посаду, ніж займана (частина третя).

Порядок організації післядипломної освіти поліцейських установлює Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням положень цього та інших законів (частина сьома).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2015 № 1625 затверджено Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції (далі - Положення № 1625). Це Положення визначає організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України (далі - поліція), що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів (далі - працівники поліції).

Розділ ІІІ Положення № 1625 визначає такі види післядипломної освіти:

- спеціалізація - складова спеціальності, що передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки працівників поліції;

- перепідготовка - професійне навчання, спрямоване на оволодіння працівниками поліції іншою професією;

- підвищення кваліфікації - підвищення рівня готовності працівника поліції до виконання її професійних завдань та обов'язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов'язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань;

- стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов'язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Порядок проходження стажування регламентовано у розділі ІХ Положення № 1625.

Стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки.

Стажування проходять:

- працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі;

- працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України;

- інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду (пункт 2).

Особи, які проходять стажування, зобов'язані:

- своєчасно прибути до місця стажування;

- сумлінно та у відповідні строки виконувати зазначені в плані заходи;

- брати участь у нарадах, які проводяться за місцем стажування;

- вести облік проведеної роботи в щоденнику згідно з планом стажування;

- після закінчення строку стажування підготувати звіт та подати його на затвердження керівникові, на якого покладено організацію стажування (пункт 10).

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Рядовий ОСОБА_1, офіцер патрульної поліції, 06.09.2017 був під розписку ознайомлений з наказом начальника ГУНП у Львівській області від 05.09.2017 № 2880 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області». Безпосередній начальник (начальник районного відділення поліції) довів наказ старшого прямого начальника ОСОБА_1 вибути у період з 07 вересня 2017 до 04 січня 2018 до ГУНП у Луганській області для проходження стажування та на його виконання наказав позивачеві прибути 07.09.2017 о 08:00 для виїзду на стажування.

ОСОБА_1 не виконав наказ ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017. Позивач 07.09.2017 о 08:00 до ГУНП в Львівській області для відправки на стажування не прибув. При цьому ОСОБА_1 не звернувся до начальника ГУНП в Львівській області з рапортом про незаконність отриманого наказу та не доповів про його невиконання як незаконного, натомість о 09:00 прибув у свій підрозділ та продовжив несення служби.

Дисциплінарний статут визначає, що накази повинні виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Отже, ОСОБА_1:

- отримав чіткий і зрозумілий наказ старшого прямого начальника;

- не виконав цей наказ;

- не повідомив особу, що видала цей наказ, про незаконність наказу та необхідність підтвердження такого наказу для його виконання.

За таких конкретних обставин суд вважає цілком обґрунтованим та доречним аргумент відповідача про те, що вчинок ОСОБА_1 слід кваліфікувати як дисциплінарний проступок.

В цьому контексті суд не приймає доводи позивача про те, що наказ № 2880 від 05.09.2017 про скерування на стажування був протиправним, а тому не виконувався. Суд переконаний, що єдиним правомірним способом невиконання поліцейським наказу є подання рапорту (чи інформування в інший доступний спосіб) про незаконність такого наказу особі, що віддала наказ (в цьому випадку - начальнику ГУНП у Львівській області), а у випадку підтвердження цього наказу - письмове інформування старшого прямого начальника. Суд вважає, що інше тлумачення закону порушить основи службової дисципліни в національній поліції, а тому є неприпустимим.

Отже, ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок та повинен понести за це дисциплінарну відповідальність.

Разом з тим, суд пам'ятає, що відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Отже, цей крайній захід дисциплінарного впливу може застосовуватись за скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням служби в органах Національної поліції. Суд звертає увагу, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Встановлення факту дисциплінарного проступку полягає у встановленні/доведенні: - протиправності рішення, дії, бездіяльності особи; - вини особи; - наявності негативних (шкідливих) наслідків; причино-наслідкового зв'язку між протиправним діянням та порушенням дисципліни, невиконанням (неналежним виконання) покладених обов'язків. Необхідною умовою для накладення дисциплінарного стягнення є вина працівника (суб'єктивна сторона дисциплінарного проступку), наявність якої має бути обов'язково доведена. При цьому, об'єктивну сторону дисциплінарного проступку складають протиправна поведінка суб'єкта, негативні (шкідливі) наслідки, причинний зв'язок між ними та поведінкою особи, що притягується до дисциплінарної відповідальності.

Оцінуючи висновок службового розслідування суд зазначає, що такий не містить оцінки пояснень ОСОБА_1 про причини неприбуття до ГУНП у Львівській області для направлення на стажування. Не перевірено обставини, на які посилався позивач та його індивідуальну ситуацію - щодо перешкод з поїздкою на стажування (невчасне повідомлення, перебування на утриманні малолітньої дитини та хворої матері, що потребує стороннього догляду) та чи підлягав позивач направленню для проходження такого стажування. У висновку службового розслідування та в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності не зазначено, які саме службові обов'язки та покладені завдання не виконав позивач, які шкідливі наслідки настали від такого невиконання.

Не заперечуючи самого факту вчинення проступку шляхом невиконання наказу, суд повинен оцінити пропорційність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення.

В контексті оцінки тяжкості проступку ОСОБА_1 суд враховує доводи позивача про те, що він взагалі не підлягав скеруванню на стажування в Луганську область. Наказ ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017 «Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецьку та Луганську області» виданий на виконання листа Національної поліції України від 03.08.2017 № 8411/01/12-2017 «Про кадрові призначення в системі Національної поліції України» та відповідно до розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24.15.2015 № 1625. У пункті 1 згаданого листа зазначено, що переміщення в порядку просування по службі поліцейських підрозділів патрульної поліції особливого призначення (молодшого складу поліції), які не пройшли атестування або які були звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність, але в подальшому були поновлені в судовому порядку чи прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку, здійснювати за наявності в них досвіду тимчасового виконання обов'язків за посадами в ГУНП в Донецькій або Луганській областях або успішного проходження ними стажування в зазначених органах поліції. Отже, Національна поліція України вирішила, що переміщення в порядку просування по службі поліцейських підрозділів патрульної поліції особливого призначення (молодшого складу поліції) слід проводити після стажування у підрозділах ГУНП в Донецькій або Луганській областях. Позивач до такої категорії не належить.

Пункт 2 розділу IX Положення № 1625 містить вичерпний перелік працівників Національної поліції, які проходять стажування, це:

- працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі;

- працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України;

- інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду.

Відповідно до відповіді заступника начальника ГУНП у Львівській області № Д-6/Аз/05/13/24-2018 від 12.02.2018 на адвокатський запит представника позивача, наказ про зарахування ОСОБА_1 до кадрового резерву не видавався. Тому суд не бере до уваги аргумент відповідача про те, що включення відповідача кадрового резерву відбулося шляхом затвердження плану-графіку проходження поліцейськими стажування. Суд вважає, що зарахування особи до кадрового резерву повинно бути оформлено шляхом видання окремого розпорядчого документу із зазначенням посади, в резерв на котру зараховано цю особу. Більше того, особу слід вчасно повідомити як про постановку в кадровий резерв, так і про затвердження графіку про скерування на стажування.

Отже, позивач не був належно зарахований до кадрового резерву для просування по службі, не займає посади керівного складу та не є новопризначеним на посаду. Таким чином, на переконання суду, у відповідача не було правових підстав включати ОСОБА_1 до переліку осіб, які направлялися для проходження стажування в підрозділах поліції ГУНП в Донецькій та Луганській областях. Тому наказ ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017 в частині направлення для проходження стажування до ГУНП в Луганській області рядового поліції ОСОБА_1 не ґрунтується на нормах Положення № 1625.

Суд не може оминути увагою той факт, що ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 05.09.2017 № 2880 приблизно о 11:00 06.09.2017, в час його відпочинку після завершення добового наряду, у спосіб відкликання безпосереднім керівником з дороги додому. Поліцейський проживає в районному центрі на відстані приблизно 40 км від місця несення служби. При цьому ОСОБА_1 на збори на стажування тривалістю чотири календарні місяці в підрозділи поліції ГУНП у Луганській області, що розташовані на відстані щонайменше 1200 км від місця його проживання, було фактично надано 20 годин (при цьому йому слід було ще подолати дорогу додому та назад), оскільки вже о 08:00 07.09.2017 поліцейський повинен був прибути в ГУНП у Львівській області.

Суд враховує, що позивача скеровували в Луганську область з метою проходження ним одного з видів післядипломної освіти, - тобто для підвищення його кваліфікації, - а не для виконання ним термінового службового завдання. При цьому відповідач не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 було завчасно повідомлено про включення його в план-графік стажування на ІІІ квартал 2017, хоча для цього у відповідача були всі можливості. Ця обставина свідчить про те, що відповідач, встановлюючи такий малий строк для виконання поліцейським наказу про вибуття на стажування, діяв або нерозсудливо, або використав повноваження на скерування поліцейського на стажування не з тією метою, з якою такі було надано.

Оцінюючи особу ОСОБА_1, слід врахувати, що він прийнятий на службу в поліцію 16.03.2017 та призначений на посаду дільничного офіцера поліції як такий, що успішно пройшов конкурсний відбір. Відповідно до наказу Волинського навчального центру підготовки поліцейських № 40 о/с від 18.07.2017 рядовий поліції ОСОБА_1 успішно пройшов курс первинної професійної підготовки за спеціалізацією. За час проходження служби в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України позивач не мав дисциплінарних стягнень, характеризувався позитивно, свої функціональні обов'язки знає, у спілкуванні з громадянами ввічливий та тактовний, що підтверджується довідкою начальника Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області. Позивач є учасником бойових дій, в 2015 брав участь в антитерористичній операції в м.Маріуполь Донецької області. На час скерування на стажування в Луганську область позивач має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 та одиноку хвору матір, яка після проведеної операції потребувала догляду.

Щодо наслідків невиконання ОСОБА_1 наказу, то відмова позивача поїхати на стажування призвела до того, що він не підвищив власної кваліфікації, що не можна вважати тяжким наслідком для служби в поліції. Суд погоджується з аргументом відповідача про те, що сам по собі факт невиконання поліцейським наказу є серйозним дисциплінарним проступком, який потребує негайного реагування, проте вважає за необхідне оцінити негативні наслідки цього проступку. Суд констатує, що відповідач не надав доказів того, що проступок ОСОБА_1 завдав істотної шкоди інтересам служби.

Отже, сукупно оцінюючи вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок, обставини, за яких його було скоєно і той факт, що вчинений дисциплінарний проступок не потягнув настання негативних наслідків та заподіяння шкоди, суд дійшов висновку, що відповідач при визначенні виду дисциплінарного стягнення застосував до позивача занадто суворий (крайній, найсуворіший з восьми можливих) захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції. Суд вважає, що відповідач не враховував всі обставини, які мали значення для прийняття такого рішення, діяв нерозсудливо та застосував непропорційно суворий захід впливу, що зумовило порушення особистих прав позивача. Це рішення суду не перешкоджає відповідачеві застосувати до позивача менш суворий захід дисціплінарного впливу

З огляду на такий висновок суду наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3625 від 30.10.2017 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції підлягає скасуванню.

Похідний наказ відповідача № 948 о/с від 30.11.2017 в частині, що стосується реалізації дисциплінарного стягнення шляхом звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» також підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки суд вважає протиправним звільнення позивача зі служби в поліції, то позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Відповідно до частин другої, третьої статті 77 Закон № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з наказом ГУНП у Львівській області № 948 о/с від 30.11.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 30.11.2017. Оскільки день звільнення (30.11.2017) є останнім днем служби, позивач підлягає поновленню на службі з 01.12.2017.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

На виконання статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови КМ України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» прийнятий наказ № 260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання». Цим наказом затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів.

Відповідно до наданої ГУНП у Львівській області довідки про доходи від 17.01.2018 року №20/68 встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за вересень 2017 року становив 6599,39 грн., за жовтень 2017 року - 9137,39 грн., усього - 15736,78 грн. При цьому, середньоденне грошове забезпечення позивача, згідно вказаної довідки, складає 257,98 грн. (а.с. 122). Спору з приводу розрахунку в учасників спору не було.

Період вимушеного прогулу позивача складає 158 днів, що обраховується починаючи з першого дня після звільнення до прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді (01.12.2017 по 07.05.2018).

Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 40760,84 грн. (257,98 грн./день х 158 днів = 40760,84 грн.), з відрахуванням з цієї суми установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на ці норми КАС України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції ГУНП у Львівській області та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 7739,40 грн. підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., суд зазначає таке:

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою цієї статті визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Суд вважає, що переживання позивача щодо його звільнення зі служби є очевидними. Поряд з тим суд враховує те, що причиною звільнення ОСОБА_1 зі служби було порушення ним Дисциплінарного статуту, яке суд встановив, оцінюючи фактичні обставини справи. За таких обставин той факт, що суд вважає застосований до позивача захід дисциплінарного впливу надто суворим, не призводить до висновку про те, що позивачеві завдана моральна шкода. Суд вважає, що хвилювання ОСОБА_1 є закономірними для такої ситуації, а достатньою компенсацією його хвилювань є факт констатації судом надмірної суворості дисциплінарного покарання та поновлення його на посаді. За таких обставин позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

задовольнити позов частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3625 від 30.10.2017 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 948 о/с від 30.11.2017 «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, з 01.12.2017.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, Львівська область, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3, ідентифікаційний код 40108833) на користь ОСОБА_1 (80400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 40760 (сорок тисяч сімсот шістдесят) гривень 84 коп. за період з 01.12.2017 по 07.05.2018, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 7739 (сім тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 40 коп. допустити до негайного виконання.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2018.

Суддя Москаль Р.М.