Рішення № 73899383, 10.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 р. № 820/1380/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 19 протоколу № 122 від 24.11.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ ( в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунку та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ ( в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в частині пункту 19 протоколу № 122 від 24.11.2017 прийнято з порушенням вимог підпункту б) пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону України № 2004-VIII від 06.04.2017) та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014, що свідчить про порушення принципів викладених у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його уповноваженого представника.

13.03.2018 року представником відповідача - Харківським обласним військовим комісаріатом надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що день встановлення інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а отже, і відповідно необхідно застосовувати той порядок, який діяв на дату встановлення інвалідності. Таким чином, Міністерством оборони України було виконано вказані норми, виконано рішення суду по справі № 642/734/17 від 26.05.2017, у зв'язку із чим, підстав для повторного подання документів для виплати допомоги не має.

Представник відповідача - Міністерства оборони України, 16.03.2018 року надав до суду письмовий відзив на позов, в якому заперечував проти позову, зазначив, що, у даних спірних правовідносинах, в частині суми одноразової грошової допомоги, треба застосовувати той порядок, який діяв на дату виникнення відповідного права. Позивач отримав таку допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Представники відповідачів, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 10.05.2018 року не прибули.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, проходив строкову військову службу у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан.

У зв'язку із отриманням поранення (контузію головного мозку) пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА) де велись бойові дії, ОСОБА_1 встановлена інвалідність III групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 19.05.2015.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 по справі № 642/734/17, позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 10 протоколу №112 від 09.12.2016 комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення Міністерством оборони України у місячний строк після надходження документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…» , затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в підсиланні документів ОСОБА_1 на доопрацювання. Зобов'язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат надіслати документи для призначення ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...» та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014на адресу Міністерства Оборони України, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи, надіслані Харківським Обласним Військовим Комісаріатом та вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до ЗУ «Про «соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…», затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 26.05.2017 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 по справі № 642/734/17, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення, оформлене протоколом від 24.11.2017 №122 пункт 19, яким одночасно скасовано попереднє рішення з приводу відмови у призначення позивачу одноразової грошової допомоги (п. 10 протоколу № 112 від 09.12.2016 р.) і призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у розмірі 182700,00грн.

Водночас, позивачем заявлена вимога про скасування вказаного рішення владного суб'єкта у цілому, однак така вимога задоволенню не підлягає, оскільки оскарженим рішенням у вигляді п. 19 протоколу № 122 від 24.11.2017 р. на виконання постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 26.05.2017 р. по справі № 642/734/17 було скасовано рішення у вигляді п. 10 протоколу № 112 від 09.12.2016 р.

Отже, скасування рішення за п. 19 протоколу № 122 від 24.11.2017 р. матиме юридичним наслідком відновлення дії попереднього рішення - п. 10 протоколу № 112 від 09.12.2016 р., що суперечить і інтересам позивача, і постанові Ленінського районного суду міста Харкова від 26.05.2017 р. по справі № 642/734/17.

Відтак, суд не вбачає підстав для визнання протиправним рішення Міністерства оборони України викладеного у формі п. 19 протоколу № 122 від 24.11.2017 р. в частині скасування рішення Міністерства оборони України викладеного у формі рішення Міністерства оборони України викладеного у формі.

З огляду на викладене, суд, продовжуючи розгляд справи, перевіряє на відповідність закону рішення владного суб'єкта за п. 19 протоколу № 122 від 24.11.2017 р. виключно в частині розміру одноразової грошової допомоги.

Так, у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, а також в подальших поясненнях позивач посилається на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", були внесені зміни до статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких було збільшено розміри одноразової грошової допомоги. Тому, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач повинен був керуватися Законом № 2004- VII в редакції від 06.04.2017.

Так, щодо доводів представника позивача стосовно того, що суб'єкт владних повноважень під час прийняття оскаржуваного рішення мав керуватись положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції від 06.04.2017, відповідно до норм статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", збільшено розміри одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, відповідно до підпункту п.4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії: травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За результатами прийнятих змін до положень ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", прийнято постанову Кабінетом Міністрів України від 25.12.13 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили 01.01.2014.

У абзаці 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, законодавством України з питань призначення, виплати, перерахунку чи доплати, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та звільненим з військової служби особам встановлено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової допомоги, тому застосовуванню підлягає порядок, який діяв на дату встановлення первинної відповідної групи інвалідності, в тому числі при визначенні розміру одноразової грошової допомоги.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 06.04.2017 №2004-VII, були внесені зміни до статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких було збільшено розмір одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.2 ст.16-2 в редакції цього Закону визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Прикінцевих положень цього Закону, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень цього Закону, Кабінету Міністрів України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Таким чином, з огляду на викладене, на позивача розповсюджується вимога про те, що допомога призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (в редакції від 24.05.2017) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико - соціальної експертної комісії.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення нової редакції Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, законодавцем передбачено керуватися нормами законодавства, які діяли на момент встановлення позивачу інвалідності.

З аналізу наведених норм передбачається, що п.2 Перехідних положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" врегульовано коло осіб, що до яких розповсюджується дія Закону, а не розмір одноразової грошової допомоги, що потребує відшкодування.

З огляду на викладене, розмір одноразової грошової допомоги визначений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975 не застосовується до позивача, через те, що нормативно-правовими актами встановлені бланкетні норми щодо застосування тих редакцій Закону та постанови, які діяли на момент встановлення особі інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №806/638/16.

Щодо посилань представника позивача на застосування практики Європейського Суду з прав людини в спірних правовідносинах, суд зазначає, що позовні вимоги заявлені позивачем підпадають під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у зазначені цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у зазначенні цього положення твердження позивача про те, що він має право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" дозволяє позбавлення майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів".

Отже, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10).

Проте, в даному випадку неможливо стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено застосування тієї редакції, що діяла на момент встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.2 Прикінцевих положень цього Закону, в даному випадку відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на "законне сподівання", а саме: щодо отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги, ніж він отримав раніше.

Згідно ч. ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування п. 19 протоколу № 122 від 24.11.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ ( в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року та зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про перерахунку та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ ( в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми, то суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від першої вимоги, а отже задоволенню також не підлягають.

Щодо заявлених позивачем клопотань про встановлення судового контролю за невиконання рішення суду шляхом зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, а також зобов'язання Міністерства оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то у суду відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.