Рішення № 73899176, 04.05.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. Справа № 818/393/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Петручка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини А2860, третя особа - командир військової частини А2860 Білик Всеволод Георгійович про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.), звернулася до суду з позовною заявою до військової частини А2860 (далі - відповідач), третя особа - командир військової частини А2860 Білик Всеволод Георгійович (далі - командир військової частини А2860 Білик В.Г.), в якому просила

1) визнати протиправними рішення відповідача від 27.11.2017, яке полягає у відмові внести зміни до службових документів (акту службового розслідування, наказу, повідомлення) в частині визначення причини загибелі солдата 9623 підрозділу військової частини А2860 ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) як самогубство;

2) визнати таким що не відповідає дійсності наказ по військовій частині А2860 №35 від 19.01.2017 про результати службового розслідування в частині визначення причини загибелі солдата ОСОБА_5. як самогубство;

3) визнати таким, що не відповідає дійсності повідомлення військової частини від 27.12.2016 №1401 про смерть солдата ОСОБА_5 в частині здійснення одиночного пострілу з автомата АК-74 собі в голову (в район ротової порожнини);

4) зобов'язати відповідача направити до Сумського міського військового комісаріату повідомлення про смерть (загибель) солдата ОСОБА_5. з формулюванням причини смерті у точній відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №460, витягу з протоколу ЦВЛК МО України та висновку судово-медичної експертизи №460, а також скласти та надати позивачу акт службового розслідування, наказ про його результати, всі інші службові документи щодо загибелі солдата ОСОБА_5., виключивши з них посилання на можливе самогубство як доконаний факт.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване рішення від 27.11.2017 вважає протиправним та таким, що порушує її права. Стверджує, що причина смерті ОСОБА_5. вказані в акті службового розслідування, наказі від 19.01.2017 №35 та повідомленні військової частини від 27.12.2016 про смерть, як самогубство, є помилковим та базується виключно на поясненнях військовослужбовців, які несли службу на блокпосту разом з потерпілим. Припущення відповідача щодо можливого самогубства ОСОБА_5. не ґрунтуються на допустимих та належних доказах і не доведено у встановленому законом порядку.

Відповідач на вимогу позивача привести службові документи у відповідність до дійсних обставин смерті ОСОБА_5. відмовився. Однак, наявність оскаржуваних рішення, наказу, повідомлення та акту службового розслідування перешкоджає позивача можливості скористатися своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги, що гарантується Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших пільг, передбачених законодавством.

Ухвалою суду від 26.02.2018 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.03.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (а.с.50-51), а також 21.03.2018 - відзив на позовну заяву (а.с.54-58), в якій відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що законних підстав, які спростовують висновки, викладені в матеріалах службового розслідування не встановлено. Висновок судово-медичної експертизи №460, лікарське свідоцтво про смерть, відповідно до яких позивач просить скласти акт розслідування, наказ та інші документи, не вказують на передумови смерті, крім іншого висновок судово-медичної експертизи №460 факт самогубства не спростовують. Просив відмовити у задоволенні позову.

23.03.2018 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та ухвалою від 23.03.2018 призначено судове засідання з викликом сторін на 13.04.2018.

13.04.2018 позивачем надано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що службове розслідування було проведено поверхово, без з'ясування всіх належних обставин, що мали значення для встановлення істини. Крім іншого в повідомленні зазначено, що ОСОБА_5. здійснив постріл в район ротової порожнини, однак в сповіщенні вказано в область голови та стверджує, що кваліфікувати загибель ОСОБА_5. як самогубство у відповідача немає підстав (а.с.96-97).

18.04.2018 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено що розслідування було проведено з метою встановлення ступеня та вини посадових осіб та було проведено у відповідності до наказу Міністра оборони від 15.03.2004 №82 (а.с.102,104-105).

В судовому засіданні двічі оголошувалась перерва з метою витребування у Броварського районного відділення висновку експерта №460.

Третя особа в судове засідання, призначене на 04.05.2018, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, не з'явився, просив справу розглядати у його відсутності (а.с.94,113).

Приймаючи до уваги вказане, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності третьої особи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що син позивачки з 10.12.2014 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, що підтверджується витягом з наказу від 10.12.2014 №41-рс (а.с.16).

24.12.2016 наказом №360-НР був призначений добовий наряд на 26.12.2016 у складі ОСОБА_5. (а.с.74).

26.12.2016 ОСОБА_5. під час несення караульної служби у добовому наряді у якості помічника чергового на КПП відділення 9623 військової частини А2860 в с.Данилівка Броварського району, Київської області від кульового поранення в район голови загинув.

27 грудня 2016 року було складено лікарське свідоцтво про смерть №460, в якому причина смерті зазначено «наскрізне вогнепальне кульове поранення голови з переломами кісток черепа та розмізкуванням речовини головного мозку» (а.с.19,79).

За цим фактом на підставі рапорту від 26.12.2016 було призначено службове розслідування наказом від 26.12.2016 №883 (а.с.126,128).

27.12.2016 на підставі повідомлення від 26.12.2016 було внесено до ЄРДР за ч.1 ст.115 КК України кримінальне провадження за фактом загибелі ОСОБА_5. (а.с.52, 83).

27 грудня 2016р. відповідачем на адресу Сумського об'єднаного міського військового комісару Сумської області було направлено повідомлення про смерть (загибель) ОСОБА_5. з проханням сповістити позивачку про те, що її син солдат ОСОБА_5. 26.12.2016, перебуваючи в добовому наряді здійснив одиночний постріл з АК-74 собі в голову (в район ротової порожнини) внаслідок чого помер на місці (а.с.15,64).

19.01.2017 було складено акт розслідування, в ході якого було встановлено, що ОСОБА_5., який виконував обов'язки помічника чергового контрольно-пропускного пункту приблизно о 19:20, 26.12.2016 року здійснив самогубство. За наслідками розслідування пропонувалось вчинити ряд дій, в тому числі за неналежний рівень психологічного вивчення військовослужбовців, які залучаються до несення служби зі зброєю офіцеру-психологу 9623 підрозділу молодшому лейтенанту ОСОБА_6 оголосити догану (а.с.9-12,65-72).

19.01.2017 наказом командира військової частини №35 «Про результати службового розслідування» було наказано заступникам командирів підрозділів по роботі з особовим складом, начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини А2860, заступнику командира військової частини А2860, командирам усіх підрозділів, начальнику відділення персоналу - заступнику начальника штабу військової частини А2860, ТВО помічника командира військової частини А2860 вчинити ряд дій, в тому числі випадок самогубства ОСОБА_5. довести до офіцерів підрозділів в частині, що їх стосується, вжити заходів щодо вимог наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 26.03.2016 №123 «Про затвердження інструкції про порядок використання мобільних телефонів та інших засобів мобільного зв'язку і передачі інформації», до 30 січня 2017 року спланувати та провести заняття з командирами низової ланки щодо навчання їх питання психологічного супроводження військової служби, забезпечити здачу мобільних телефонів під час отримання зброї та боєприпасів, забезпечити використання офіцерів-психологів за призначенням, спланувати та провести інструктивно-методичні заняття щодо порядку роботи з військовослужбовцями, віднесених до групи «посиленого психологічного впливу», надіслати матеріали службового розслідування до Військової прокуратури Дарницького гарнізону та до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, нагадати про обов'язки служби та вказати на недоліки в роботі з особовим складом командиру 9623 підрозділу, начальнику штабу - першому заступнику командира 9623 підрозділу, заступнику командира 9623 підрозділу та за неналежний рівень психологічного вивчення військовослужбовців, які залучаються до несення служби зі зброєю офіцеру-психологу 9623 підрозділу молодшому лейтенанту ОСОБА_6 оголосити зауваження (а.с.13-14,40-42,75-78).

25.01.2017 матеріали службового розслідування були направлені прокурору Військової прокуратури Дарницького гарнізону (а.с.80).

02.02.2017 позивачка отримала від Сумського міського військового комісара сповіщення, в якому зазначено, що ОСОБА_5. здійснив одиночний постріл собі в голову, внаслідок чого помер на місці (а.с.18 зворот). В даному сповіщенні зазначено, що це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, встановлених законодавством України.

06.02.2017 на адресу відповідача було надіслано витяг з протоколу ЦВЛК №403 від 06.02.2017, в якому зазначено причина смерті : поранення та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби (а.с.17,60,61).

16.02.2017 наказом за 4-рс ОСОБА_5. було виключено зі списків, та в якому зазначено, що смерть пов'язана з проходженням військової служби (а.с.17зворот,43,59).

16.02.2017 на адресу Сумського об'єднаного міського військового комісару Сумської області відповідачем було надіслано сповіщення про смерть (загибель), де зазначено, що поранення та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби (а.с.63).

05.06.2017 в межах кримінального провадження було проведено експертне дослідження, про що складено висновок №460, яким встановлено, що смерть ОСОБА_5. настала від наскрізного вогнепального кульового поранення голови з переломами кісток черепа та розмізкуванням речовини головного мозку (а.с.20-22, 119-122).

28.09.2017 постановою слідчого було закрито кримінальне провадження, у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального порушення (а.с.132).

17.11.2017 представник позивача звернувся до відповідача з листом, в якому, з посиланням на існування кримінального провадження та не розкриття злочину, просив виключити з акту службового розслідування посилання на самогубство ОСОБА_5. як на встановлений факт та вказати причину смерті у відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №460, та направити відповідне повідомлення про загибель ОСОБА_5. з зазначенням причини смерті «наскрізне вогнепальне кульове поранення голови з переломами кісток черепа та розмізкуванням речовини головного мозку». Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби» (а.с.129).

27.11.2017 відповідач листом за №350/208/29/1206 (а.с.26), повідомив, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_5. закрито відповідно до ч.1 ст. 284 КПК України.

10 січня 2018 було винесено ухвалу слідчого судді про скасування постанови про закриття кримінального провадження (а.с.25).

В січні 2018 року представник позивача повторно звернувся до відповідача з проханням виключення з акту службового розслідування посилання на самогубство ОСОБА_5. як на встановлений факт та вказати причину смерті у відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №460, та направити відповідне повідомлення про загибель ОСОБА_5. (а.с.130), однак, 22.01.2018 відповідач повідомив, що по факту загибелі ОСОБА_5. проведено службове розслідування, та на даний час, законних підстав, які спростовують висновки, викладені в матеріалах службового розслідування, не встановлено (а.с.27).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Оскаржуючи лист від 27.11.2017 за №350/208/29/1206 (а.с.26), позивач посилається на його протиправність, в силу відсутності встановленого слідством факту самогубства ОСОБА_5. та противоправною, у зв'язку з цим, відмовою виключити з акту службового розслідування посилання на самогубство ОСОБА_5. як на встановлений факт та направлення відповідного повідомлення про загибель ОСОБА_5.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, службове розслідування, яке було призначене відповідачем наказом від 26.12.2016 №883 (а.с.126), було проведено у відповідності до Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 №82, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.03.2004 №385/8984, чинної на час проведення розслідування. Однак, ні нормами вказаної Інструкції, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено порядку та підстав виключення з акту вже проведеного службового розслідування, певних фактів чи обставин. При цьому, варто відмітити, що станом на момент надання відповіді - 27.11.2017 (а.с.26) кримінальне провадження було вже закрите відповідно до ч.1 ст. 284 КПК України (28.09.2017), у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального порушення (не встановленням факту насильницької смерті) (а.с.132).

А тому, суд не вбачає порушення в діях відповідача при наданні відповіді від 27.11.2017 на запит позивача та при відмові вчинити дії, які вимагала позивач (а.с.26).

Крім іншого, інформація, викладена у листі від 27.11.2017 (а.с.26), який позивач вважає рішенням, не породжує для ОСОБА_3 жодних юридичних наслідків. Даним листом відповідач лише доводить до відома позивача про наявність закритого кримінального провадження.

Щодо повідомлення від 27.12.2016 №1401 про смерть (загибель) солдата ОСОБА_5. (а.с.15), яке просить позивач визнати таким, що не відповідає дійсності та зобов'язати направити до Сумського міського військового комісаріату інше повідомлення про смерть (загибель) солдата ОСОБА_5. з формулюванням причини смерті у точній відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №460, витягу з протоколу ЦВЛК МО України та висновку судово-медичної експертизи №460 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1. Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 12.06.2014 №611/25388 (далі - Інструкція №333), командир військової частини про смерть (загибель) військовослужбовця зобов'язаний у день встановлення смерті (загибелі) особисто повідомити телеграмою або по телефону військового комісара за місцем проживання сім'ї померлого (загиблого). У телеграмі або по телефону він повідомляє дату і причину смерті (загибелі) військовослужбовця.

Військовослужбовці, які померли від захворювання або загинули в результаті подій, стихійного лиха і нещасних випадків, а також безвісти відсутні, після встановлення причин і обставин смерті (загибелі), розслідування причин відсутності і отримання підтверджувальних документів виключаються наказом по стройовій частині зі списків особового складу військової частини.

Наказ по стройовій частині є підставою для відправки в районний (об'єднаний, міський) військовий комісаріат сповіщення про смерть (загибель) військовослужбовця, відправки за належністю власних речей, цінностей і особистих документів померлого (загиблого), а також для внесення до облікових документів даних про час і причину виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Сповіщення про смерть (загибель) (додаток 32) військовослужбовця складається у двох примірниках. Перший примірник сповіщення разом із свідоцтвом про смерть, отриманим від органів РАЦС або з дипломатичних представництв (консульських установ) України, висилається районному (об'єднаному, міському) військовому комісару за місцем проживання сім'ї (родичів) військовослужбовця не пізніше наступного дня після видання наказу по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Сповіщення підписується командиром і начальником штабу військової частини і засвідчується гербовою печаткою. Одночасно із сповіщенням до військового комісаріату висилаються фотографії місць поховання померлих (загиблих) військовослужбовців у разі їх поховання за місцем служби, а на померлих офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, крім того, висилаються особові справи і витяги з наказів про виключення зі списків особового складу військової частини. Другі примірники сповіщень про смерть (загибель) зберігаються у справі військової частини. (п.п.7.3, 7.4,7.5 Інструкції №333).

Тобто, з системного аналізу даних норм, вбачається, що саме в день смерті командир військової частини про смерть (загибель) військовослужбовця зобов'язаний особисто повідомити військового комісара за місцем проживання сім'ї померлого (загиблого) у день встановлення смерті (загибелі), при чому таке повідомлення може бути, як усне так і письмове. Певних вимог до складання такого повідомлення, на відміну від сповіщення про смерть (загиблого), Інструкція №333 не містить. Крім іншого, дана Інструкція №333 не передбачає порядку та можливості направлення такого повідомлення декілька разів. За приписами Інструкції №333 таке повідомлення надсилається (повідомляється) лише один раз - саме в день встановлення факту смерті загиблого та носить виключно інформативний характер, з метою довести до відома сім'ю загиблого про факт його смерті. Відтак, вказане повідомлення жодним чином не впливає на права та свободи позивача та не породжує для неї певних юридичних наслідків.

Оскаржуючи наказ від 19.01.2017 №35 (а.с.75-78), позивач, посилаючись на неповне службове розслідування, стверджує, що наказ, як і повідомлення від 27.12.2016 №1401 (а.с.15), перешкоджають їй реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги, та інших пільг, що гарантуються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ. Разом з тим, вказане спростовується відповіддю Сумського обласного військового комісаріату від 22.11.2017 №11/2341 (а.с.131), в якому, відмовляючи у видачі посвідчення про право користування пільгами, Сумський обласний військовий комісаріат не посилається на вказані оскаржувані наказ та повідомлення. Крім іншого, дані оскаржувані наказ та повідомлення, відсутні у переліку, документів, які подаються членами сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, що визначені Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Також, варто відмітити, що наказом від 19.01.2017 №35 (а.с.40-42), було вирішено виключно внутрішні питання військової частини А2860, в тому числі щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Виходячи з викладеного, на переконання суду, даний наказ не породжує для позивача жодних юридичних наслідків та не може впливати на її права та свободи.

Відповідно до статей 2, 5 та 6 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005, №2747-ІV (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Завданням адміністративного судочинства, за приписами ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Системно аналізуючи наведені норми права, суд визнає, що ні в позові, ні під час судового розгляду представником позивача, відповідно до частини першої статті 77 КАС України, не було наведено належного обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на конкретні права чи інтереси позивача, у зв'язку з прийняттям оскаржуваних наказів, повідомлення чи рішення. Незгода позивача з оскаржуваними рішенням, наказом та повідомленням не може бути достатньою підставою для визнання їх протиправними.

Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що ні оскаржуване рішення, ні повідомлення, ні наказ від 19.01.2017 №35, не впливають на права та свободи позивача, не породжують для неї настання будь-яких юридичних наслідків, та їх існування, на переконання суду, не може перешкоджати позивачу в отриманні пільг та доплат, позовні вимоги про визнання протиправними таких рішень, а також зобов'язання вчинити дії щодо направлення іншого повідомлення про смерть (загибель) до Сумського міського військового комісаріату та складання та направлення на адресу позивача службових документів, не можуть бути визнані такими, що спрямовані на захист та відновлення порушених її прав та інтересів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (40030, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1, РНОКППНОМЕР_2) до до військової частини А2860 (08618, Київська область, с. Данилівка, код ЄДРПОУ 08363908), третя особа - командир військової частини А2860 Білик Всеволод Георгійович (08618, Київська область, с. Данилівка, код 08363908) про визнання рішення від 27 листопада 2017 року протиправним, визнання такими, що не відповідають дійсності в частині наказ від 19.01.2017 №35, повідомлення №1401 від 27.12.2016 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.05.2018.

Суддя І.Г. Шевченко