Ухвала суду № 73897752, 07.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/548/18 Справа № 202/1968/18 Слідчий суддя - Бєльченко Л.А. Суддя-доповідач - Слоквенко Г.П. Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.

суддів Живоглядової І.К., Піскун О.П.

за участю секретаря Шаповалової А.А.

прокурора Антоненко Т.С.

захисника Стасенко Д.С.

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Антоненко Т.С. на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2018 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, одруженого, маючого малолітню дитину, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Філоненко Ю.М., погодженого з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Антоненко Т.С., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 22 червня 2018 року.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищезазначених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 189 КК України. Проте при розгляді клопотання слідчим і прокурором не доведено обставин, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою та не є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Ураховуючи ту обставину, що підозрюваний має постійне місце проживання; одружений і має на утриманні малолітню дитину, тобто ОСОБА_3 має місці соціальні зв’язки; враховуючи стан його здоров’я, те, що раніше він не судимий; докази переховування підозрюваного від органу досудового розслідування відсутні; наявність обставин, що свідчать про вплив на свідків у справі, також не встановлено, вважає за доцільне обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування вимог скарги вказує на те, що за ОСОБА_3 проводилось

візуальне спостереження та встановлено, що 20.02.2018 вони зустрічались з ОСОБА_7, пересувались на автомобілі Тойота «Камрі», після чого пересіли на автомобіль «Опель», переодягнулись у синю куртку та чорні штани, ОСОБА_7 мав при собі паперову папку формату А4 та спільно з ОСОБА_8 в с. Колоно-Миколаївка вони зняли іноземний номер з автомобілю «Опель» та поставили номерні знаки синього кольору НОМЕР_2. Отже, мав місце ще один зафіксований факт вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 дій, пов'язаних з присвоєнням владних повноважень. Крім того, повторно, в ніч з 19 на 20.04.2018 ОСОБА_3 також скоїв злочин у групі осіб, з використанням форменого одягу працівника поліції та за місцем мешкання ОСОБА_3 виявлено самоклейні номерні знаки на автомобіль на синьому фоні та на білому фоні НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, кобуру та пістолет STALKER -Н90, патрони 9 мм. у кількості 71 шт., бейсболку та папку з емблемами Національної поліції, желет з світловідражаючими полосами з надписом ДАІ, посвідчення Міжнародного союзу козаків в чохлі для посвідчення МВС, грошові кошти у сумі 500 грн.

Вищевикладені факти підтверджуються протоколами за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 Наведене вище підтверджує, що ОСОБА_3 скоював злочинні діяння неодноразово, групою осіб, які зорганізувались, мають тривалі та стійкі зв'язки, у користуванні мають декілька автомобілів, одяг та знаряддя, які використовують у своїй діяльності працівники Національної поліції.

Як встановлено, ОСОБА_3 не працює, не має будь-якого іншого виду заробітку. Отже, у нього відсутні законні джерела прибутку, тому є обґрунтовані підстави вважати, що він буде продовжувати злочинну діяльність з метою отримання грошових коштів.

Судом не взято до уваги посилання слідчого та прокурора на те, що ОСОБА_3, знаходячись на свободі, матиме змогу надавати поради та вказівки членам групи, буде впливати на інших осіб, причетних до діяльності групи, що може невілювати результати подальших дій органу досудового розслідування зі збирання доказів та встановлення всіх епізодів злочинної діяльності та членів групи, причетних до скоєння злочинів. Крім того, ОСОБА_3 матиме змогу розголошувати особам, у співучасті з якими скоював злочини, про стан досудового розслідування кримінального провадження та інші обставини, які будуть суттєво перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ускладнять діяльність

органу досудового слідства щодо проведення об'єктивного та повного розслідування. ,

Таким чином, прокурор вважає, що фактичні обставини справи свідчать про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, викладені у клопотанні слідчого, про те, що ОСОБА_3, перебуваючи під домашнім арештом, буде незаконно впливати на свідків, підозрюваного, перешкоджатиме кримінальному провадженню та буде продовжувати злочинну діяльність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника Стасенко Д.С., які вважали за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в ході апеляційного перегляду, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Філоненко Ю.М., погодженого з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Антоненко Т.С., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 22 червня 2018 року.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованим, а доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність ухвали слідчого судді цілком слушними, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих матеріалів, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 353 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2018 року, про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України, - 02.02.2018 року, про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 189, ч. ст.. 27, ч.2 ст.353 КК України, - 04.04.2018 року за №12018040000000187.

Наявними матеріалами встановлено, що слідчий звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, в невстановлений слідством час та у невстановленому слідством місці, вступили у попередню змову з метою вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 189 КК України. Для реалізації свого злочинного умислу підшукали форми поліцейських Національної поліції України, автомобільні державні номери, що використовуються на автомобілях Національної поліції України, та безпосередньо автомобілі.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 11.03.2018 року, о 22:16 год., ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 прибули до території с. Колоно-Миколаївка Дніпропетровської області на автомобілі «Opel» з державними номерами на синьому фоні, будучи одягненими у формений одяг працівників поліції, тим самим умисно самовільно присвоїли собі владні повноваження працівників Національної поліції України, вводячи в оману оточуючих стосовно свого дійсного статусу, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, побачивши проїжджаючий автомобіль «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1, за кермом котрого знаходився потерпілий ОСОБА_10, із застосуванням спеціального маячку – увімкненого стратоскопу, що знаходився на приборній панелі автомобіля «Opel», наздогнали вказаний автомобіль та зупинили його на узбіччі автошляху Т0401 на території с. Колоно-Миколаївка Дніпропетровської області, об’єктивно розуміючи, що водій автомобіля ОСОБА_10 сприймає їх як працівників Національної поліції України, яким надано владні повноваження.

11.03.2018 року, о 22:17 год., ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які видавали себе за працівників Національної поліції України, зупинив автомобіль на узбіччі автошляху, після чого ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, назвавшись працівниками Національної поліції України, тим самим умисно присвоїли собі владні повноваження та ввели в оману ОСОБА_11 стосовно свого дійсного статусу, діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи злочинний умисел направлений на вчинення суспільно-небезпечного діяння, що виразилось у незаконному зупиненні автомобіля «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_11, та протиправному вимаганні грошових коштів у ОСОБА_11

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, за попередньою змовою групою осіб 11.03.2018 року, близько о 22:18 год., на узбіччі автошляху Т0401 висунули вимогу ОСОБА_10 у передачі їм грошових коштів у сумі 5 тисяч доларів США, що становить 130 450 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2018 року, за ніби-то скоєне ним адміністративне правопорушення, погрожуючи при цьому ОСОБА_10 обмеженням права на користування автомобілем «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1, шляхом вилучення у нього вказаного автомобіля. В свою чергу ОСОБА_10, розуміючи, що в нього відсутні такі кошти, сприйнявши погрозу вилучення у нього автомобіля як реальну, домовився про передачу на вимогу ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 коштів в сумі 1000 грн. 11.03.2018 року, о 22:33 год., ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на узбіччі автошляху Т0401 отримали грошові кошти у сумі одна тисяча гривень від ОСОБА_10 за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності та не вилучення автомобіля «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1, чим скоїли вимагання чужого майна – грошових коштів у значному розмірі з погрозою обмеження права ОСОБА_10 у користуванні автомобілем «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1, за попередньою змовою групою осіб.

Умисні дії ОСОБА_3, що виразилися у самовільному присвоєнні владних повноважень, поєднані із вчиненням суспільно-небезпечного діяння з використанням форменого одягу працівника правоохоронного органу за попередньою змовою групою осіб, а також у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав цих осіб за попередньою змовою групою осіб, органом досудового розслідування кваліфікуються за ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 189 КК України.

20.04.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 189 КК України.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_3 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, яке підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції свого рішення та задоволенням клопотання слідчого.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого, прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у його задоволенні через недоведеність при розгляді клопотання слідчим і прокурором обставин, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою та не є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 червня 2018 року, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 189 КК України, та наявні ризики, що знаходячись на волі, підозрюваний ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та продовжити злочинну діяльність.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 189 КК України, підтверджується вагомими наявними доказами, які додані до клопотання слідчого.

Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_3 у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти до розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду, якою слід задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 червня 2018 року з визначенням застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 881 000 гривень, взявши його під варту в залі суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Антоненко Т.С. – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2018 року – скасувати та постановити нову, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Філоненко Ю.М., погодженого з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Антоненко Т.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 червня 2018 року.

Підозрюваного ОСОБА_3 взяти під варту в залі суду.

Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 881 000 (вісімсот вісімдесят одну тисячу) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти.

У випадку внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_3 з-під варти, покласти на нього обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_3, що у разі не з’явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов’язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___ _____ _____

Г.П.Слоквенко І.К. Живоглядова О.П. Піскун