Постанова № 73896901, 10.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 757/55931/17-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/4257/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

10 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Саліхова В.В., Слюсар Т.А.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства Оборони України, Міністерства Внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України, треті особи: Служба Безпеки України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація, Міністерство юстиції України, Управління державної охорони України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті проведення АТО в місті Донецьк, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті проведення АТО в м. Донецьк. Та просила суд стягнути з Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства Оборони України, Міністерства Внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України на її користь заподіяну матеріальну шкоду в сумі 1 500 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2018 року дану справу передано за підсудністю в Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передаючи справу за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно, яке є предметом позову, а саме: житловий будинок, знаходиться за адресою: м. Донецьк, Куйбашевський р-н, вул. Курчатова, 90, у зв'язку із чим справа не підсудна Печерському районному суду Міста Києва.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (далі - Постанова) перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК України 2004 року) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Пунктом 42 Постанови судам роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України 2004 року). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Головного управління Національної гвардії України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України на її користь на відшкодування завданої їй внаслідок скоєння злочинів під час проведення у м. Донецьк антитерористичної операції майнову шкоду за втрату житла у сумі 1500000 грн. та 1000000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Позивачка вважала, що їй та її родині спричинено майнову та моральну шкоду внаслідок скоєння злочинів і пред'явлений позов не є спором, що виник з приводу нерухомого майна.

При цьому, словосполучення «з приводу» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, в як об'єктом спірного матеріального правовідношення є нерухоме майно.

Натомість, об'єктом позову у цій справі є шкода, а не нерухоме майно.

Передаючи позовну заяву за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, суд першої інстанції належним чином не перевірив позовні вимоги, не врахував вимоги частини третьої статті 110 ЦПК України 2004 року, а тому дійшов передчасного висновку про застосування правил про виключну підсудність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає у АДРЕСА_1, місцезнаходження відповідачів - місто Київ.

Отже, саме позивачу належить право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна дана справа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді