Постанова № 73896890, 10.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 755/1900/18-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/4433/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Астахова О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

10 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Саліхова В.В., Слюсар Т.А.,

розглянувши в порядку ст.. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 4 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів на просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 132167,01 грн. безпідставно набутого майна, 220000 доларів США безпідставно набутого майна.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 7 лютого 2018 року відкрито провадження у даній справі.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, у якому просив суд накласти арешт на майно, що на праві власності ОСОБА_3, а саме: на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_1, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, квартиру АДРЕСА_1, транспортний засіб «Nissan Juke», 2016 року випуску, зареєстрованого 19 жовтня 2016 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 7 лютого 2018 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно, що на праві власності ОСОБА_3, а саме на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_1, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, квартиру АДРЕСА_1, транспортний засіб «Nissan Juke», 2016 року випуску, зареєстрованого 19 жовтня 2016 року.

У березні 2018 року відповідач звернулася до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення позову, в якому просила зобов'язати позивача для зустрічного забезпечення позову внести на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва кошти у розмірі 9 506 841,00 грн. відповідно до ст. 154 ЦПК України, посилаючись на те, що відповідно до долучених до матеріалів справи оцінки майна на яке накладено арешт, його вартість становить 9 506 841 грн., що відповідає сумі завданих відповідачу забезпеченням позову збиткам.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 4 квітня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви про зустрічне забезпечення позову, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За положеннями ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо : позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

За ч. 5 ст. 154 ЦПК України, розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів обґрунтування розміру збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції проігноровано факт завдання відповідачу збитків накладенням арешту на все її майно, не взято до уваги звіт про оцінку майна не приймаються судом до уваги, оскільки наданим Звітом визначена ринкова вартість майна, а не завданих ОСОБА_3 збитків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість відчуження спірного майна, відсутність розміру збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову, а також ненадання будь-яких належних доказів на підтвердження їх можливого існування, недоведеність необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 4 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді