Ухвала суду № 73895600, 27.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3504/15-ц

Провадження № 8/761/20/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притула Н.Г.

при секретарях: Припутневич В.І., Кривошиї Н.В.,

за участю заявника: ОСОБА_1,

представника заявника: ОСОБА_2

представника заінтересованої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-

В С Т А Н О В И В:

05.04.2017 року до суду надійшла вказана заява.

Заявник просив: переглянути рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27.08.2015 року у цивільній справі №761/3504/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27.08.2015 року у цивільній справі №761/3504/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заява обгрунтована тим, що 27.08.2015 року у справі №761/3504/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було прийнято рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заявник зазначає, що він звільнений з роботи на підставі наказу Концерну РРТ від 22.01.2015 року №1/ок. В даному наказі йдеться про те, що ОСОБА_1 з 23.01.2015 року звільнений з посади заступника генерального директора за одноразове грубе порушення обов'язків п.1 ст.41 КЗпП України - видача наказів №№440-451 від 29.09.2014 року, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначена обставина судом першої інстанції досліджувалась і цьому факту надано відповідну оцінку. Обставина, що є підставою для перегляду вказаного рішення суду виникла 13.03.2017 року, про що заявник дізнався того ж дня.

Щодо обставини, якою обґрунтовується вимога про перегляд рішення суду від 27.08.2015 року заявник зазначає, що Бориспільським міськрайонним судом Київської області 16.12.2015 року в цивільній справі №359/10611/15-ц прийнято рішення, яким визнано незаконним і скасовано Наказ генерального директора Концерну РРТ №378 від 12.08.2014 року «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення». Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.03.2017 року рішення залишено без змін.

Заявник вказує на те, що при первісному розгляді справи суд першої інстанції вважав встановленим, що наказ Концерну РРТ від 12.08.2014 року №378 є законним, а наказ виданий позивачем про скасування цього наказу є незаконним, про що також вказано і в наказі про звільнення позивача, в даний час виконавши та врахувавши рішення суд має постановити протилежне за змістом рішення. Таким чином, підстава вказана в наказі №1/ок від 22.01.2015 року є такою, що не відповідає дійсності, а сам наказ є незаконним.

Заявник вважає, що вищезазначені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі та є підставами для перегляду за ново виявленими обставинами.

Ухвалою суду від 21.04.2017 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із аналогічною заявою вдруге, так як ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2016 року було відмовлено ОСОБА_1 в перегляді рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 26.10.2017 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 21.04.2017 року та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначила, що при постановлені ухвали від 21.04.2017 року судом першої інстанції було допущено процесуальне порушення, а саме відмовлено у відкритті провадження по заяві, а не постановлена ухвала по суті заяви, так як вона подана заявником з інших підстав.

13 листопада 2017 року після скасування в провадження судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшла вказана заява.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали та просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви, оскільки вона є безпідставною так як позивача було звільнено за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків на підставі наказу №1/ок від 22.01.2015 року, що вказано в рішенні суду від 27.08.2015 року, яке він і просить переглянути. Проте, в своїй заяві він посилається як на підставу задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на наказ Концерну РРТ від 12.08.2014 року №378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» що не стосується предмету розгляду та доказування у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі та не стосується рішення суду від 27.08.2015 року.

21.02.2018 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що підстава звільнення, вказана в наказі Концерну РРТ №1/ок від 22.01.2015 року не відповідає дійсності, а наказ є незаконним, оскільки дії заявника є правомірними щодо видачі низки наказів в 2014 році. Також зазначив, що в своєму рішенні суд зробив гіпотетичне припущення про можливість спричинення шкоди Концерну РРТ при цьому не встановивши та не дослідивши питання чи дійсно була спричинена шкода діями заявника. Також, заявник вважає, що відповідач без поважних причин пропустив місячний строк передбачений ст.148 КЗпП України для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Водночас, заявник вважає, що ним не було порушено жодного законодавчого акту, а навпаки, метою видачі цих наказів було запобігання та усунення порушень допущених діючим на той час генеральним директором Концерну РРТ.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 27.08.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішенням суду встановлено, що позивач не мав права видавати накази №№ 440-451 від 29.09.2014 року за вказаних обставин, а також діяв всупереч положенням Статуту Концерну РРТ та Розподілу обов'язків, чим міг спричинити шкоду інтересам державного господарського об'єднання підприємств, яким є Концерн РРТ.

Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 було вчинено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, за що відповідачем було правомірно застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Як зазначено в рішенні суду, доказів тимчасової непрацездатності станом на день звільнення позивача суду не надано, а випадків видачі інших документів, передбачених п.п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. вказаної Інструкції судом не встановлено.

Також, судом встановлено, що заявник був відсторонений від посади на підставі ухвали слідчого судді з 10.10.2014 року по 21.01.2015 року із вилученням службового посвідчення, тобто не мав права підписувати та виносити будь-які накази.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 06.10.2015 року рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27.08.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України від 03.02.2016 року рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27.08.2015 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 06.10.2015 року залишено без змін.

Також судом було встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.12.2015 року визнано протиправним і скасовано наказ генерального директора Концерну РРТ від 12.08.2014 року №378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення». Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.03.2017 року вказане рішення залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст.423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами..

Згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Згідно ч.4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч.5 ст. 423 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно п.4 вказаної Постанови, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлене в судовому засіданні, так як наказ №378 від 12.08.2014 року «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» не стосується предмету доказування та причини звільнення заявника в 2015 році, суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року, так як така обставина не є нововиявленою та не стосується підстав звільнення заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.423-429 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено 27.04.2018 року.

Суддя: Н.Г.Притула