Ухвала суду № 73894565, 10.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/791/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Токова С.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Новікова О.М., Храпка В.Д.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23 грудня 2016 року Соснівським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ № 712/13535/16-ц про стягнення з відповідача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

27 січня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси, за заявою ОСОБА_3, скасував зазначений наказ на підставі того, що в матеріалах справи вбачався спір про право, який може бути вирішений лише в позовному провадженні.

21 січня 2009 року відповідач уклала з позивачем договір № 5-7442 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до п.9 зазначеного договору відповідач взяла на себе зобов'язання щомісячно не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим сплачувати вартість спожитої теплової енергії, але систематично порушує зазначений в договорі строк оплати послуг.

Станом на 01 травня 2017 року борг відповідача перед позивачем «Черкаситеплокомуненерго» за спожиту теплову енергію складає 7965 гривень 87 копійок.

Крім того, ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг, який виник станом на 01 травня 2017 року в сумі 9399 гривень 98 копійок, в тому числі 1178 гривень 85 копійок інфляційних збитків та 255 гривень 26 копійок - 3 % річних.

В подальшому уточнивши позовні вимоги позивач просив суд стягнути з відповідача борг із 01 липня 2014 року по 01 січня 2018 року в розмірі 6144 гривень 80 копійок, інфляційні збитки в розмірі 1178 гривень 85 копійок, 3% річних в розмірі 255 гривень 26 копійок та судовий збір у розмірі 1600 гривень ( а.с. 39).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 62, р/р 2600045973 в АБ «Укргазбанк» МФО 320478, код 02082522 заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 7578 гривень 91 копійка та 1600 гривень судового збору, а всього 9178 гривень 91 копійка.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що суд з порушенням норм процесуального права прийняв зміни позовних вимог, які відповідачу були вручені лише в судовому засіданні, суд допустив порушення строків складання повного тексту, застосовані судом норми права не набрали законної сили, а в обґрунтуванні не зазначені докази на підставі яких ухвалено рішення, у відповідача відсутній борг перед позивачем, а тому він нарахований незаконно.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконувала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість щодо оплати наданих послуг.

Частинами 1,2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Постачання теплової енергії відноситься до комунальних послуг (стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), відносини між сторонами таких послуг регулюються договором.

21 січня 2009 року між КПТМ «Черкаситеплокомуненерого» (виконавець) та ОСОБА_3 (споживач) укладено договір № 5-7442 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими відповідно до законодавства тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 9, зазначеного договору, розрахунковим періодом по оплаті спожитих послуг є календарний місяць. Щомісячна оплата послуг вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно п.п. 1 п.17 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені Договором строки.

За змістом п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

З доданого до позовної заяви від 3 липня 2017 року розрахунку заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води вбачається, що за період з червня 2014 року по травень 2017 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 7965 гривень 87 копійок, крім того нараховано інфляційні - 1178 гривень 85 копійок; 3% річних - 255 гривень 26 копійок (а.с.5).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону України обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі обов'язки відповідач не виконувала внаслідок чого і утворилась заборгованість.

Пунктом 9 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини 1 статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини 4 статті 124 ЦПК України перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. (стаття 126 ЦПК України)

Пунктом 2 частини 2 статті 49 ЦПК України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В порушення вказаної норми права позивачем, заявами від 12 січня 2018 року (а.с.28) та від 9 лютого 2018 року (а.с.39), змінювались позовні вимоги як по строкам розрахунку боргу так і по розміру заборгованості, оскільки перше судове засідання розпочато судом 9 жовтня 2017 року, а відтак, суд у відповідності до статті 126 ЦПК України мав залишити такі заяви без розгляду, чого не зробив, чим порушив вимоги норм процесуального права які привели до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір між сторонами, щодо оплати відповідачем послуг наданих позивачем, суд виходить з вимог, вказаних позивачем в позовній заяві поданій в липні 2017 року, згідно якої борг позивача, станом на 1.05.2017 року становить 9399.98 гривень, в тому числі 1178.85 гривень інфляційні збитки та 255.26 гривень 3% річних.

З розрахунку наданого позивачем (а.с.5) вбачається, що станом на квітень 2017 року заборгованість відповідача за надані послуги становила 7965.87 гривень, окрім цього нараховані 1178.85 гривень інфляційні та 255.26 гривень 3% річних.

Згідно дублікату квитанцій від 21 квітня 2017 року №0.0.750694259.1 та 0.0.750702366.1 за опалення позивачу відповідач сплатила 1731.80 гривень та 987.29 гривень відповідно.(а.с.51,52)

Суд не може врахувати квитанцію від 9 жовтня 2017 року №0.0.865745970.1 (а.с.53), оскільки спір між сторонами стосується щомісячних платежів і зобов'язання кожної сторони, після періоду який є підставою в даному позові, у сторін не припинились, а тому, враховуючи дату такого платежу, він може зараховуватись як платіж, за надані в подальшому послуги.

Таким чином сума боргу станом на 1 травня 2017 року складає 7965.87 - 1731.80 - 987.29=5246.78 гривень.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі №6-59цс13.

В зв'язку з чим підлягає також задоволенню позовна вимога, щодо стягнення інфляційних в сумі 1178.85 гривень та 3% річних в сумі 255.26 гривень, оскільки відповідач порушувала зобов'язання та не в повному обсязі оплачувала надані послуги.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В пунктах 14,20,30 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» , встановлено, що щомісячне зняття показань квартирних засобів обліку та відповідно оплата отриманих послуг здійснюється споживачем на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

Відповідач, зазначаючи в поданій апеляційній скарзі, що в неї відсутній обов'язок передавати показники засобів обліку позивачу, вказує на те, що нею оплачено всі надані послуги, однак доказів, які ці обставини підтвердили, крім тих які зазначив суд вище, не надала, а тому не довела як різниці між показниками засобів обліку з показниками які зазначає позивач, так і повної оплати наданих послуг.

Суд не може прийняти докази, долучені до апеляційної скарги, оскільки учасники справи не надали докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від них (ч.3 статті 367 ЦПК України).

Таке порушення норм процесуального права, як невчасне складання повного рішення суду, не може бути підставою для скасування рішення суду, так як не впливає на правильність рішення спору.

Посилання апелянта, як на доказ необґрунтованості розрахунку заборгованості проведеного позивачем, на рахунок - повідомлення за квітень 2017 року (а.с.42), є необґрунтованим, оскільки як вбачається з вказаного рахунку число 295.38 гривень є нарахованою вартістю опалення за місяць, при цьому у вказаному документі також за опалення зазначений борг станом на 1 квітня 2017 року в розмірі 2719.09 гривень, а тому загальний борг за опалення та гаряче водопостачання станом на 1.05.2017 року становить 7965.87 гривень, що співпадає з розрахунком наданих позивачем.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення їх розподіл здійснюється в порядку встановленому частиною 10 статті 141 ЦПК України, згідно якої при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Судові витрати складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1600 гривень, сплаченого судового збору відповідачем в розмірі 2400 гривень.

Задоволені вимоги позивача складають 71 %, що в грошовому виразі до сплаченого судового збору складає 1600/100Х71=1136 гривень.

Частка в задоволенні вимог яких відмовлено складає 29%, що в грошовому виразі до сплаченого відповідачем судового збору складає 2400/100Х29=696 гривень.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця сплаченого судового збору в розмірі 1136-696= 440 гривень.

За таких обставин, суд, приходить до висновку про повне скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради борг в сумі 5246 гривень 78 копійок, інфляційні в сумі 1178 гривень 85 копійок та 3% річних в сумі 255 гривень 26 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заяву Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради від 12 січня 2018 року про зміну позовних вимог з додатком та позовну заяву від 9 лютого 2018 року з додатками залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради судові витрати в сумі 440 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3. ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 10 травня 2018 року.

Судді