Вирок № 73890502, 10.05.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/2459/17

1-кп/621/52/18

В И Р О К

іменем України

10 травня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий суддя Овдієнко В. В.

за участю: секретарів судового засідання: Єрмоленко О. О., Лацько А. С.

прокурора Юр'єва І. Д.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017220300000402 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Левківка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у злочині, передбаченому частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

07 травня 2017 року близько 14:10 години в м. Змієві Харківської області ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-21093", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Широнінців у напрямку з мікрорайону до центру м. Змієва.

Проїжджа частина представляла сухий асфальтобетон з горизонтальною ділянкою, призначеною для руху у двох напрямках, шириною 7 м, а саме, перехрестя вул. Широнінців та пров. Таранівського, з обох частин яких примикають бордюрні камені.

В цей час, попереду у попутному напрямку рухалися один за одним технічно справний скутер "Kanuni", без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіль "ВАЗ-2121".

Під час руху ОСОБА_2, з метою здійснення обгону автомобіля "ВАЗ-2121" та скутера "Kanuni", виїхав на смугу зустрічного руху, а водій ОСОБА_1 в цей час увімкнула покажчик лівого повороту та почала виконувати маневр повороту ліворуч з метою виїзду на пров. Таранівський, який примикає зліва, що призвело до зіткнення автомобіля "ВАЗ-21093" під керуванням ОСОБА_2 та скутера "Kanuni" під керуванням ОСОБА_1

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію скутера ОСОБА_1 були спричинені: забиті рани в області голови, які відносяться до легкого ступеню тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; закритий перелом лівої ключиці, який відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження, по тривалості розладу здоров'я.

В даній дорожній ситуації ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 14.6 (а) Правил дорожнього руху, відповідно до якого обгін заборонено на перехресті.

Порушення водієм ОСОБА_2 зазначеної вимоги Правил дорожнього руху знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав і показав, що дійсно, за вказаних обставин, 07.05.2017 під час керування автомобілем "ВАЗ-21093" рухався у напрямку центру міста Змієва зі сторони мікрорайону. Під час руху він здійснив обгін автомобіля "Нива", попереду якого рухався скутер. Під час початку обгону він скутер не помітив, а під час здійснення ним обгону водій скутера здійснив поворот ліворуч, внаслідок чого він допустив зіткнення зі скутером.

Після ДТП він викликав швидку допомогу потерпілій, а в подальшому надавав матеріальну допомогу на її лікування.

У вчиненому злочині щиро розкаявся, виявив готовність нести передбачену частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України відповідальність.

Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його вина в інкримінованому йому злочині у повному обсязі підтверджується наступними доказами, що були досліджені під час судового розгляду:

Так, потерпіла ОСОБА_1 показала про зазначені вище обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07.05.2017, в результаті чого їй було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Показання потерпілої ОСОБА_1 щодо обставин події в цілому узгоджуються із показаннями обвинуваченого щодо вчиненого ним кримінального правопорушення.

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07 травня 2017 року, з додатком, який містить схему наслідків дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею, підтверджується обстановка на місці пригоди, яка сталася по вул. Широнінців в м. Змієві Харківської області, зафіксовано розташування транспортних засобів після зіткнення та пошкодження на них (а. п. 64-67).

Оглянуті під час зазначеної вище слідчої дії автомобіль "ВАЗ-21093", реєстраційний номер НОМЕР_1, та скутер "KANUNI", без реєстраційного номеру, визнані речовими доказами та передані на зберігання особам, які ними керували (а. п. 73, 74).

Наявність у потерпілої ОСОБА_1, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у виді забитих ран в області голови, а також середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у виді закритого перелому лівої ключиці підтверджується висновком судово-медичної експертизи №170-Зм/17 від 26.09.2017 (а. п. 80-81).

Висновком судової автотехнічної експертизи №817/17 від 22.09.2017 року підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок недотримання водієм ОСОБА_2 вимог пункту 14.6 (а) Правил дорожнього руху, відповідно до якого обгін заборонено на перехресті, для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод.

Водночас, у висновку експертизи вказано, що у розглядуваній дорожній ситуації в діях водія скутера "Kanuni", без реєстраційного номеру, ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, відповідно з яким перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з подією ДТП, і для виконання яких у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Процесуальні витрати на залучення експертів, склали 1186 грн 44 к. (а. п. 76-79).

Згідно висновку щодо результатів огляду з метою виявлення стану сп'яніння №25 від 07.05.2017 у ОСОБА_2 ознак сп'яніння не виявлено (а. п. 72).

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, які є належними, допустимими, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 є винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і його дії належить кваліфікувати за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, визнається щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров'ю потерпілої.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, - відсутні.

Під час призначення покарання ОСОБА_2, відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є злочином невеликої тяжкості, та зазначені вище конкретні обставини його вчинення; обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання; особу винного, який раніше не судимий (а. п. 83), під наглядом у психіатричному і наркологічному кабінетах не перебував (а. п. 90), не працює і не знаходиться на обліку в службі зайнятості, за місцем проживання скарг на нього немає (а. п. 89), суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів є покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до статей 127-129 Кримінального процесуального кодексу України, під час вирішення цивільних позовів прокурора про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування потерпілої у комунальному закладі охорони здоров'я, та потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Згідно частини 1 статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 ст 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин 1-4 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. ч. 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 1193 ЦК України передбачено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Прокурором, в інтересах держави в особі Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 в КЗОЗ Зміївській ЦРЛ в розмірі 607 грн 35 к.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду цей позов визнав, не заперечував проти стягнення з нього вказаної суми до відповідного бюджету.

Таким чином, з урахуванням визнання позову обвинуваченим, що не суперечить закону та не порушує права та законні інтереси інших осіб, позов прокурора підлягає задоволенню.

Потерпіла ОСОБА_1 у позовній заяві просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди (а. п. 23-31).

В обґрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що їй завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, негативними змінами у її житті, негативними переживаннями та спогадами, тривогою, емоційними реакціями при згадуванні обставин ДТП. Був істотно порушений її звичайний порядок життя, оскільки дотепер у неї продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді періодичних болів.

Обвинувачений ОСОБА_2 цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 не визнав, надав відзив та вказав, що моральна шкода, що заподіяна потерпілій, повинна бути виплачена страховиком ПАТ НАСК "Оранта", оскільки відповідно до полісу №9268949 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль "ВАЗ-21093", реєстраційний номер НОМЕР_1, є забезпеченим транспортним засобом, а потерпіла повідомлена про наявність такого страхового полісу. Проте він не відмовлявся від надання фінансової допомоги та на власний розсуд оплачував лікування потерпілій, про що свідчать розписки складені потерпілою ОСОБА_1 про отримання коштів на лікування. (а. п. 49).

Крім того, обвинувачений просив врахувати, що він не має стабільних заробітків і не в змозі сплатити потерпілій 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту відзиву на позовну заяву та показань, наданих обвинуваченим під час судового розгляду, слідує, що ОСОБА_2 не заперечував самого факту заподіяння моральної шкоди потерпілій, однак проти позову заперечував з мотивів відсутності коштів для такого відшкодування, добровільного відшкодування витрат потерпілої на лікування, а також наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ПАТ НАСК "Оранта".

Виходячи з конкретних обставин та ступеню тяжкості вчиненого у відношенні потерпілої ОСОБА_1 злочину, тривалості лікування, характеру спричиненої моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Під час визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілій обвинуваченим, судом враховано поведінку обвинуваченого як безпосередньо після події, так і під час проходження потерпілою лікування, надання коштів на лікування, що підтвердила потерпіла в суді.

Також враховано, що моральну шкоду потерпілій завдано внаслідок дії двох джерел підвищеної небезпеки. При цьому, відомості висновку судової автотехнічної експертизи №817/17 від 22.09.2017 року щодо наявності в діях потерпілої ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з подією ДТП, і для виконання яких у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру, є підставою для визначення розміру відшкодування з дотриманням вимог пункту 3 частини 1 статті 1188, частини 2 статті 1193 Цивільного кодексу України.

Наявність у обвинуваченого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не позбавляє потерпілу права вимагати відшкодування завданої шкоди безпосередньо від особи, яка цю шкоду спричинила.

Виходячи із наведених вище обставин, а також дотримуючись принципів розумності та справедливості, вимога потерпілої про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 15000 грн 00 к.

Відповідно до статей 124, 126 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави належить стягнути процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 1186 грн 44 к. (а. п. 76).

Питання про долю речових доказів, у якості яких визнані транспортні засоби, що зберігаються у обвинуваченого та потерпілої, належить вирішити відповідно до частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винним у злочині, передбаченому частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п'ять тисяч сто) грн 00 к., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цивільний позов прокурора - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Зміївської районної державної адміністрації Харківської області 607 (шістсот сім) грн 35 к. на відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1, які зарахувати на р/р 35416005033179 в УДК СУ в Зміївському районі Харківської області, МФО 851011, код 02003178, отримувач КЗОЗ "Зміївська центральна районна лікарня".

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 к. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 1186 (одну тисячу сто вісімдесят шість) грн 44 к. на відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів на проведення автотехнічної експертизи №817/17 від 22.09.2017.

Речові докази: автомобіль "ВАЗ-21093", реєстраційний номер НОМЕР_1, що переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_2; скутер "Kanuni", без реєстраційного номеру, що переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_1, - вважати їм повернутими.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: В. В. Овдієнко