Ухвала суду № 73889504, 04.05.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/744/18

Провадження № 1-кп/565/64/18

У Х В А Л А

04 травня 2018 року м.Вараш

Колегія суддів Кузнецовського міського суду Рівненської області у складі:

головуючого судді Мануляка Ю.В.,

суддів Малкова В.В.,

ОСОБА_1,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2,

прокурора Тищенка В.О.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області обвинувальний акт та клопотання прокурора про продовження строку дії обов"язків та застосування запобіжних заходів, клопотання захисника -адвоката ОСОБА_5 про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201718120000008 від 03.02.17 р. щодо обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російська Федерація, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, жительки м-ну ВарашАДРЕСА_1, м.Вараш, Рівненської обл., обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

23 квітня 2018 року в провадження Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт в об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201718120000008 від 03.02. 2017 року, відносно: ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України та ОСОБА_4, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

Прокурор Тищенко В.О. просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, який відповідає вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

Представник потерпілого у підготовче судове засідання не з’явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце його проведення належним чином. Подала до суду заяву, в якій просить підготовче судове засідання провести без участі представника потерпілого.

Захисник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 вказав, що призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту є неможливим, оскільки за територіальною підсудністю слід розглядати вказане кримінальне провадження у Рівненському міському суді Рівненської області. При цьому адвокат ОСОБА_5 покликався на ч.1 ст.32 КПК України та зазначив, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні однакових за тяжкістю кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст. 191 КК України, і з них останнє за часом є кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Захисник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 підтримав думку захисника ОСОБА_5, а також висловив думку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору, через його невідповідність вимогам КПК України. Покликався на те, що пред’явлене обвинувачення є неконкретним і тому є неможливим захист від нього, що порушуватиме право обвинуваченого на захист.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що судовий розгляд на підставі наявного у кримінальному провадженні обвинувального акту не може бути призначений, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України на підставі наступного.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідуючи вимогам ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Із змісту норм ст.91 ч.1 п.п.1, 2 та ст.91 ч.2 КПК України слідує, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збирані, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Крім того, згідно із ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Обвинувальний акт, відповідно до п.2 ч.2 ст.291 КПК України, повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого, в тому числі його прізвище, однак зі змісту обвинувального акту, складеного та затвердженого 03.04.2018 року (надалі – обвинувальний акт), вбачається, що одним із обвинувачених у кримінальних правопорушеннях є ОСОБА_3, але у викладі фактичних обставин, правовій кваліфікації кримінальних правопорушень та при формулюванні обвинувачення за ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України вказано, що вчиняв дії саме ОСОБА_7 Вказаний недолік обвинувального акту є істотним та унеможливлює визначення особи обвинуваченого за ч.2 ст.366 і ч.5 ст.191 КК України та призначення судового розгляду даного кримінального провадження.

Обвинувальний акт, відповідно до п.3 ч.2 ст.291 КПК України, повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого.

Зі змісту обвинувального акту слідує, що у кримінальному провадженні є потерпілими дві окремі юридичні особи: управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради та Вараська міська рада, як представник територіальної громади. Однак обвинувальний акт містить відомості тільки щодо одного потерпілого - управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради.

Судом встановлено, що у викладі фактичних обставин та у формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4, вчиняючи кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.366 КК України, нанесли збитків управлінню освіти виконавчого комітету Вараської міської ради на суму 1 499 950 грн., а, вчиняючи кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.191 КК України, нанесли збитків територіальній громаді Вараської міської ради на суму 1 499 950 грн. Зазначена суперечність обвинувального акту є суттєвою, так як впливає на визначення особи потерпілого від кримінального правопорушення (юридичної особи, якій завдано майнової шкоди) та на з’ясування суті і обсягу обвинувачення, виходячи з того, що злочини, передбачені ч.2 ст.366 і ч.5 ст.191 КК України, мають матеріальний склад.

При визначенні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в обвинувальному акті вказано, що особою, якій завдано кримінальним правопорушенням збитків на загальну суму 1 499 950 грн., територіальна громада Вараської міської ради, а залучено в якості потерпілого управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, яке відповідно до закону не є законним представником територіальної громади міста Вараш Рівненської області.

Згідно з ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Тому за законом єдиним органом, який має право представляти інтереси територіальної громади міста Вараш Рівненської області є Вараська міська рада Рівненської області.

Норма п.5 ч.2 ст.291 КПК України вимагає, щоб обвинувальний акт містив: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; формулювання обвинувачення.

Згідно положень ст.7 КПК України, до загальних засад кримінального провадження належить законність і забезпечення права на захист.

Право на захист забезпечується, зокрема, тим, що обвинувачений має право знати у вчиненні якого злочину його обвинувачують ( п.1 ч.3 ст.42 КПК України), а право на справедливий суд забезпечується і тим, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, щонайменше, право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього ( п.а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини в рішенні Абрамян проти Росії від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту а п.3ст.6 Конвенції наголошується на необхідності приділення особливої уваги роз’ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі Камасінскі проти Австрії №9783/82). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту а п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі Пелісьє та Сассі проти Франції).

Таким чином, обвинувачення повинно бути конкретним і зрозумілим, фактичні обставини - чітко узгоджуватись із правовою кваліфікацією та сформульованим обвинуваченням, оскільки в іншому випадку обвинувачений позбавляється права знати в чому він обвинувачується.

Відповідно до обвинувального акту, слідчим викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, однак у порушення вимог кримінального процесуального закону сформульоване обвинувачення не містить чіткої та належної правової оцінки.

В обвинувальному акті (с.14) ОСОБА_3 у правовій кваліфікації та при формулюванні обвинувачення інкримінується спочатку вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.209, ч.2 ст.366 КК України, а згодом (с.24) інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Виклад фактичних обставин і формулювання обвинувачення ОСОБА_7 і ОСОБА_4 за ч.2 ст.366 КК України не містить даних про вчиненні цими особами дії та про те, в чому саме полягає службове підроблення (складання, видача завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей чи інше підроблення) – для ОСОБА_7 щодо службового підроблення накладної №1206/1 від 13.06.2017 року і акту прийому - передачі від 13.06.2017 року; для ОСОБА_4 щодо службового підроблення акту прийому - передачі від 13.06.2017 року, тобто не зазначено конкретної форми об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.

У викладі фактичних обставин та у формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_3 за ч.1 ст.209 КК України не вказано обставин події цього кримінального правопорушення, немає жодних даних щодо «транзитних» операцій, які були використані в ланцюгу постачання при здійсненні закупівлі пасажирського автобуса, також не зазначено жодних даних про здійснені фінансові операції щодо використання коштів ( час, дата, місце, спосіб).

Сформульоване обвинувачення за ч.5 ст.191 КК України не конкретизує в чому полягає корисливий мотив вказаного злочину, який є обов’язковою складовою суб’єктивної сторони злочину, що інкримінується як ОСОБА_7 так і ОСОБА_4

Також в обвинувальному акті не узгоджуються із правовою кваліфікацією фактичні обставини та не відповідає правовій кваліфікації формулювання обвинувачення кримінального правопорушення інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_4 за ч.5 ст.191 КК України, оскільки при правовій кваліфікації (с.19) вказано, що ОСОБА_4 привласнила чуже майно шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, а при формулюванні обвинувачення (с.22-24) зазначено, що ОСОБА_4 скоїла розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Із системного аналізу норм ч.ч.1, 2 ст.91, ч.2 ст.291 та ч.1 ст.337 КПК України, слідує висновок, що в обвинувальному акті мають бути викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та які підлягають доказуванню у конкретному кримінальному провадженні, з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, оскільки в судовому розгляді саме цими обставинами кримінального правопорушення має визначатися фактична сторона меж перевірки висунутого обвинувачення.

Однак, в аналізованому обвинувальному акті щодо ОСОБА_7В та ОСОБА_4 не зазначено обов'язкових обставин, що підлягають встановленню – не вказано дату та час вчинення як ОСОБА_7, так і ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України, у викладі фактичних обставин та правовій кваліфікації обвинувального акту.

Слід зазначити, що датою вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, зазначено 30.05.2018 року (с. 15, 17, 20, 22).

Таким чином, пред’явлене обвинувачення є неконкретним, а відтак не відповідає вимогам ст.20 КПК України щодо забезпечення права обвинуваченого на захист, оскільки слідчим при складанні обвинувального акту допущено суттєві порушення КПК України, які виключають можливість здійснення обвинуваченими свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

Отже, суд визнає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_6 щодо невідповідності обвинувального акта, затвердженого та складеного 03.04.2018 року у кримінальному провадженні № 4201718120000008 від 03.02.2017 року, вимогам КПК України, як такого, що містить неконкретне обвинувачення.

За таких підстав, зазначений обвинувальний акт не відповідає засадам законності (п.2 ч.1 ст.7 КПК України), а значить, обвинувальний акт із вищеописаними істотними недоліками не може бути, відповідно до п.5 ч.3 ст.314 КПК України, законною підставою для призначення судового розгляду і згідно із п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

04 травня 2018 року прокурором до суду подано письмове клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченої ОСОБА_4

Прокурор у клопотанні покликається на те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов’язків, а також на наявність ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Вважає, що при застосуванні запобіжного заходу слід врахувати такі обставини, як наявність вагомих доказів про вчинення обвинуваченою інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_4 Просить застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та покласти на неї обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, зокрема: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та проживає без дозволу суду; прибувати по першому виклику до суду у визначений час; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та /або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

В судовому засіданні прокурор підтримав вищезазначене клопотання з викладених у ньому підстав.

Захисник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 висловив думку про необґрунтованість вищевказаного клопотання, оскільки відсутні ризики передбачені ст.177 КПК України та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали думку захисника ОСОБА_6

За результатами розгляду клопотання, виходячи з наданих доказів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Згідно ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 є забезпечення виконання нею покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останньої, як зазначено і в клопотанні:

1) переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик у судовому засіданні прокурором не доведено, оскільки будь-яких фактів переховуватися від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_4 ні у статусі підозрюваної чи обвинуваченої суду не надано. Натомість обвинувачена ОСОБА_4, як до, так і після припинення 01.05.2018 року терміну дії обов’язків, покладених на неї ухвалою слідчого судді, самостійно з’явилася на виклики суду у підготовче судове засідання (26.04.2018р. і 04.05.2018р.);

2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик в клопотанні необґрунтований, оскільки суд критично оцінює можливість обвинуваченої ОСОБА_4 шляхом погроз, вмовляння чи переконання впливати на свідків з метою зміни показань у провадженні, адже саме на виконання вимог прокурора Ткач Г.А., відповідно до наказу управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради від 26.10.2017 року № 206-к/тр, переведено з керівної посади начальника-провідного інженера групи централізованого господарського обслуговування управління освіти на посаду інженера І категорії.

Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є не тільки наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст.194 КПК України, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, оскільки відсутні зазначені у клопотанні прокурора ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому не має підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання. Окрім того, відповідно до ч.7 ст.42 КПК України, обвинувачена ОСОБА_4 зобов’язана прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

За таких обставин, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченої ОСОБА_4 не підлягає до задоволення.

04 травня 2018 року прокурором до суду подано клопотання про продовження строку дії обов’язків, раніше покладених судом у зв’язку із обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченого ОСОБА_3

Прокурор у клопотанні покликається на те, що ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду від 13.03.2018 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та покладено наступні обов’язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває (м. Рівне та Рівненська область), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; з'являтись на виклики до слідчого, прокурора, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Метою продовження строку дії обов’язків, раніше покладених судом у зв’язку із обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов’язків, а також на наявність ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Вважає, що при застосуванні запобіжного заходу слід врахувати такі обставини, як наявність вагомих доказів про вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_3 Просить задовольнити клопотання та продовжити ОСОБА_8 обов’язки строком на 2 місяці.

У судовому засіданні прокурор підтримав вищезазначене клопотання з викладених у ньому підстав.

Захисник ОСОБА_3– адвокат ОСОБА_5 висловив думку про необґрунтованість вищевказаного клопотання та просив повернути клопотання прокурору. Окрім того, захисник ОСОБА_3– адвокат ОСОБА_5просив суд врахувати, що у прохальній частині клопотання зазначено особу, яка не є учасником даного кримінального провадження, - ОСОБА_8

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_4 підтримали думку захисника ОСОБА_5

За результатами розгляду клопотання, виходячи з наданих доказів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора на підставі наступного.

Ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду від 13.03.2018 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та покладено обов’язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Термін дії обов’язків встановлено до 11.05.2018 року.

Вищевказаною ухвалою визначено, що слідчим суддею не встановлено ризиків, вказаних слідчим у клопотанні та передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Частиною 6 ст.194 КПК України передбачено, що обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, окрім іншого, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою продовження строку дії обов’язків, раніше покладених судом у зв’язку із обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього, як зазначено і в клопотанні:

1) переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик у судовому засіданні прокурором не доведено, оскільки будь-яких фактів переховуватися від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_3 ні у статусі підозрюваного чи обвинуваченого суду не надано. Натомість обвинувачений ОСОБА_3 самостійно з’являється на виклики суду у підготовче судове засідання (26.04.2018р. і 04.05.2018р.);

2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України). Даний ризик в клопотанні необґрунтований, оскільки суд критично оцінює можливість обвинуваченого ОСОБА_3 шляхом погроз, вмовляння чи переконання впливати на свідків з метою зміни показань у провадженні, адже обвинувачений не є працівником управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради та не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6.

Частиною 5 ст.199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, оскільки є підстави вважати, що заявлені раніше слідчим, а на даний момент прокурором у клопотаннях ризики, передбачені ст.177 КПК України, - відсутні, то відповідно до ч.5 ст.199 КПК України відсутні і підстави для продовження строку дії обов’язків, раніше покладених судом у зв’язку із обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченого ОСОБА_3

За таких обставин, клопотання прокурора про продовження строку дії обов’язків, раніше покладених судом у зв’язку із обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

У судовому засіданні 04.05.2018 року захисник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 подав до суду письмове клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.

Клопотання обґрунтоване тим, що так як в об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201718120000008 від 03.02.17 р., інкримінується обвинуваченим вчинення кількох кримінальних правопорушень, а останнє більш тяжке з інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачене ч.5 ст.191 КПК України, вчинене, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 у м.Рівне, то, відповідно до вимог ст.32 КПК України, дане кримінальне провадження повинен здійснювати Рівненський міський суд Рівненської області.

Захисник ОСОБА_3– адвокат ОСОБА_5 підтримав вказане клопотання з підстав зазначених у клопотанні. Просив направити до Апеляційного суду Рівненської області подання про направлення кримінального провадження № 4201718120000008 від 03.02.17 р. до Рівненського міського суду Рівненської області.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_4 підтримали клопотання захисника ОСОБА_5

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 та вказав, що клопотання є необґрунтованим.

За результатами розгляду клопотання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання на підставі наступного.

Згідно ч.1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Найбільш тяжким з інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень є правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.

Однак, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3В та ОСОБА_4 не зазначено у викладі фактичних обставин та правовій кваліфікації обвинувального акту дати та часу вчинення як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України.

Вищевказане позбавляє суд можливості встановити у межах територіальної юрисдикції якого саме суду було вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.

За таких обставин, клопотання адвоката ОСОБА_5 про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 32, 177-179, 291, 314 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Повернути прокурору обвинувальний акт в об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201718120000008 від 03.02.17 р. щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України та ОСОБА_4 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченої ОСОБА_4 через безпідставність.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов’язків, раніше покладених судом у зв’язку із обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 через безпідставність.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого через необґрунтованість.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження, які не були присутніми під час підготовчого судового засідання.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 10.05.2018 року о 11 год. 00 хв.

Головуючий: Мануляк Ю.В.

Судді: Малков В.В.

ОСОБА_1