Рішення № 73889451, 10.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8028/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рiвне справу за адміністративним позовом Управління державної міграційної служби України в Рівненській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України звернулось Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала та просить суд їх задоволити з підстав, викладених в адміністративному позові.

В судовому засіданні відповідач позов визнав повністю, не заперечив проти його задоволення.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач по справі громадянин республіки Узбекистан ОСОБА_2 здійснив в'їзд в Україну 12 вересня 2013 року через КПП Сімферополь за паспортом громадянина Узбекистан для виїзду за кордон НОМЕР_1 у приватних справах.

10 грудня 2013 року закінчився дозволений строк перебування іноземця на території України.

Однак, відповідач строк свого перебування не продовжив, територію України вчасно не залишив, чим порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідач не вжив заходів щодо легалізації свого перебування в порядку, визначеному Постановою кабінету Міністрів України №150 від 15 лютого 2012 року та ухиляється від виїзду з території держави у встановлені законом строки. Із вищезазначеної дати відповідач вважається таким, який знаходиться в державі Україна на нелегальному положенні.

13 березня 2018 року відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП за порушення правил перебування на території України та в подальшому накладено штраф в розмірі 510 грн. та попереджено про необхідність в добровільному порядку залишити територію України.

15 березня 2018 року завідувачем Костопільського РС УДМС України в Рівненській області Ковальчук О.В. прийнято рішення про примусове повернення з України відповідача та зобов'язано його покинути територію України у термін до 13 квітня 2018 року.

Вказані рішення відповідачем не оскаржувалися і є чинними.

На даний час відповідач територію України не покинув, проживає за адресою АДРЕСА_1. Законні джерела існування в Україні у відповідача відсутні, підстав для подальшого його перебування на території держави немає.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Пунктом 15 вказаної статті зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до абз.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Як було встановлено в судовому засіданні, 13 березня 2018 року відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП за порушення правил перебування на території України та в подальшому накладено штраф в розмірі 510 грн. та попереджено про необхідність в добровільному порядку залишити територію України. 15 березня 2018 року завідувачем Костопільського РС УДМС України в Рівненській області Ковальчук О.В. прийнято рішення про примусове повернення з України відповідача та зобов'язано його покинути територію України у термін до 13 квітня 2018 року. Повідомлення про прийняте рішення іноземець отримав 15 березня 2018 року, в якому під підпис був попереджений про необхідність залишити територію України не пізніше 13 квітня 2018 року. Того ж дня відповідачу роз'яснено, що у разі невиконання рішення про примусове повернення його буде видворено за межі України у примусовому порядку.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що у відповідача законні підстави для знаходження на території України відсутні, оскільки термін перебування його на території України закінчився. Залишати територію України відповідач наміру не має, а тому підлягає примусовому видворенню з України. Крім того, ст.4 вищевказаного Закону визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, однак, суду, при розгляді даної справи, жодних підстав, які визначені в наведеній статті, відповідачем не надано.

Особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Аналогічна позиція викладена в п.26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства України».

Відповідно до інформації щодо відповідача, обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та унеможливлюють примусове видворення за межі України не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що відповідач порушив вимоги законодавства України, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" він підлягає видворенню, оскільки є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що останній ухилиться від самостійного та добровільного залишення території України, а заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77,241-246,255,268-271,288 КАС України, Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Управління державної міграційної служби України в Рівненській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України - задоволити.

Примусово видворити громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого АДРЕСА_1, паспорт громадянина Узбекистану НОМЕР_1 за межі території України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя :