Рішення № 73889433, 11.04.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/452/18

11 квітня 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

позивач - не з'явився

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Малинове сяйво" про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Фермерського господарства «Малинове Сяйво» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що протягом 2016-2017 років користувався будівлею цеху по каменю (каменерізним цехом) у с.Головин, Костопільського району з метою здійснення підприємницької діяльності. Проте, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 84875966 від 12.04.2017 року позивач дізнався, що на будівлю цеху по каменю у с.Головин, Костопільського району зареєстровано право власності за Фермерським господарством «Малинове Сяйво» (код ЄДРПОУ 41267332, юридична адреса: с.Головин, вул.Тракторна, 8Б). Вважає, що право власності на зазначений вище об'єкт нерухомого майна відповідачем набуто неправомірно, оскільки вказане приміщення належало позивачу та використовувалося в підприємницькій діяльності. Просив суд витребувати з сужового незаконного володіння будівлю цеху по каменю у с.Головин, Костопільського району. У позовній заяві позивач просив суд розглядати справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача Фермерського господарства «Малинове Сяйво» адвокат Михайлов В.О., в порядку ст.178 ЦПК України, подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Зазначає, що відповідач є добросовісним набувачем нерухомого майна: будівлі цеху по каменю загальна площа об'єкта: 366,1 кв.м, адреса: АДРЕСА_1. При цьому, вказує, що позивач жодної підприємницької діяльності у с.Головин, Костопільського району та в будівлі цеху по каменю не здійснював та не є суб'єктом підприємницької діяльності. Наголошує, що жодних доказів права власності на спірний об'єкт нерухомого майна позивач суду не надав, а також не довів суду факт користування вказаною будівлею і такі докази в матеріалах справи відсутні. Згідно поданої заяви, представник відповідача просить суд розглядати справу без участі відповідача та представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позивач відзив на позовну заяву отримав наручно, про що свідчить розписка на тексті відзиву, відповіді на відзив в порядку ст.178 ЦПК України до суду від позивача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, відповідача та їх представників за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 84875966 від 12.04.2017 року, який знаходиться в матеріалах справи, на будівлю цеху по каменю у с.Головин, Костопільського району зареєстровано право власності за Фермерським господарством «Малинове Сяйво» (код ЄДРПОУ 41267332, юридична адреса: с.Головин, вул.Тракторна, 8Б).

Підставою виникнення права власності зазначено акт приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 06.04.2017 року, видавник: сторони; протокол, серія та номер: 1, виданий 06.04.2017 року, видавник: ФГ «Малинове Сяйво».

У витягу також зазначено реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 854552456234, загальна площа об'єкта: 366,1 кв.м, рік побудови: 1987 та адреса: АДРЕСА_1.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34745190 прийнято 12.04.2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Сарненське бюро технічної інвентаризації» Сарненської районної ради Марчуком Тарасом Дмитровичем.

З огляду на вказану обставину, власником будівлі цеху по каменю у с.Головин, Костопільського району, загальною площею 366,1 кв.м з 12.04.2017 року є Фермерське господарство «Малинове Сяйво».

Реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна відбулася на підставі Протоколу Загальних зборів членів Фермерського господарства «Малинове Сяйво» №1 від 06.04.2017 року та акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.04.2017 року б/н шляхом внесення членом-засновником майнового вкладу у вигляді об'єкта нерухомого майна до статутного капіталу (фонду) фермерського господарства.

Державна реєстрація права власності на будівлю цеху по каменю за відповідачем проведена у відповідності із п.48 Постанови КМУ від 25.12.2015 року №1127, який регулює питання державної реєстрації права власності у зв'язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо).

Таким чином, судом встановлено, що Фермерське господарство «Малинове Сяйво» є добросовісним набувачем нерухомого майна: будівлі цеху по каменю загальна площа об'єкта: 366,1 кв.м, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Статтею 331 ЦК України передбачено якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 4 ст.334 ЦК України унормовано, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 41 Конституцією України визначено: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1); особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2).

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач був чи є власником спірного об'єкту нерухомого майна і такі докази суду не надані.

Суд зауважує, що позивачем також не надані суду докази користування будівлею цеху по каменю загальною площею 366,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач не довів суду факт зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки матеріали справи не містять доказів реєстрації позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.21-22 Постанови Пленуму ВССУ №5 якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача.

Крім цього, відповідно до п.4 Інформаційного листа ВССУ від 28.01.2013 р. N 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до пункту 10 частини третьої постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, а права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Статтею 388 ЦК України визначений виключний перелік підстав за яких можливе витребування майна від добросовісного набувача, зокрема якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 року набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Пунктом 26 цієї Постанови визначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Аналогічного висновку у своїй постанові від 23.01.2013 року дійшов і Верховний Суд України (справа №6-164цс12).

Позивачем не наведено жодних підстав, які визначені ст.388 ЦК України щодо витребування майна з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача, у даному випадку ФГ «Малинове Сяйво».

Судом встановлено, що Фермерське господарство «Малинове Сяйво» в законний спосіб набуло право власності на будівлю цеху по каменю загальною площею об'єкта: 366,1 кв.м, адреса: АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України судовий збір у разі відмови в задоволенні позову покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 142, 176, 178, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задововленні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Малинове Сяйво» про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.

СуддяЛ. А. Грипіч